Справа № 22-ц-282/11 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
14 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
при секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ОСОБА_3, треті особи - управління держкомзему у м. Дрогобичі, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради за №128 від 27.04.1999 року, за №337 від 23.10.1997 року, державного акту на право приватної власності на землю ІV-№015430 від 26.11.1999 року та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про відновлення межі та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В подальшому позивач змінював і уточнював позовні вимоги та остаточно просив визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №337 від 23 жовтня 1997 року та №128 від 27 квітня 1999 року, якими було передано, спочатку в постійне користування, а потім у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 772 кв.м. по АДРЕСА_1 Львівської області та Державний акт про право приватної власності на землю від 26 листопада 1999 року виданий на ім'я ОСОБА_3 А також просив зобов'язати відповідача повернути самовільно захоплену земельну ділянку площею 205 кв.м.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликався на те, що у відповідності до рішення Дрогобицького міського суду від 20 березня 1990 року було проведено реальний розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 та встановлено порядок користування земельною ділянкою. Так згідно даного рішення йому та ОСОБА_7 залишено в користуванні земельну ділянку площею 867 кв.м. з визначеними розмірами.
В 1996 році він та правонаступник ОСОБА_7 -ОСОБА_4 подали в Дрогобицьку міську раду заяви -дозволи про вилучення від них земельної ділянки площею 567 кв.м. в користь ОСОБА_3 для будівництва нею житлового будинку.
Як він довідався пізніше рішеннями виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23 жовтня 1997 року та від 27 квітня 1999 року ОСОБА_3 передано спочатку в постійне користування, а в подальшому і у власність земельну ділянку площею 772 кв.м. На підставі даних рішень відповідач 26 листопада 1999 року отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку.
Вважав, що дані рішення та Державний акт є незаконними, оскільки в такий спосіб відповідачка отримала у власність 205 кв.м. його земельної ділянки, дозволу на вилучення, якої він не давав.
Вважає, що відповідач шахрайським методом отримала Державний акт на землю, оскільки акт узгодження меж не підписаний суміжними землекористувачами (підпис ОСОБА_9 підроблений, а підпис ОСОБА_10 відсутній взагалі).
Під час слухання справи, ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від водяного стояка, вбиральні, гаража, курника та бетонної споруди у вигляді хреста і доріжки до неї.
При цьому зазначала, що відповідачі є колишнім подружжям, та її батьками.
Батько який на відповідній правовій підставі користувався земельною ділянкою разом з ОСОБА_4, добровільно відмовились від частини земельної ділянки площею 567 кв.м., яка і була рішенням виконавчого комітету місцевої ради передана їй для будівництва житлового будинку. В подальшому їй долучено земельну ділянку площею 205 кв.м. із неперспективних земель, і земельну ділянку загальною площею 772 кв.м. передано спочатку в постійне користування, а потім і у власність. Нею оформлено Державний акт про право власності на цю земельну ділянку. Відповідачем на її земельній ділянці встановлено гараж, вбиральню, водяний стояк, курник та бетонний хрест.
Просила зобов'язати відповідача звільнити її земельну ділянку від вищезгаданих споруд.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2.
Частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3, а саме перенести з земельної ділянки водяний стояк, вбиральню, гараж та курник.
Скасовано ухвалу про забезпечення позову від 19.06.2009 року, якою заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь -які дії, які б створювали перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою розташованою в АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Так стверджує, що відповідачка отримала у своє користування земельну ділянку площею 772 кв.м., що на 205 кв.м. перевищувала розміри ділянки наданої ухвалою Дрогобицької міської ради в 1996 році. Жодної добровільної відмови від земельної ділянки площею 205 кв.м. він і його сусіди не давали. Стверджує, що Дрогобицька міська рада при наданні ОСОБА_3 земельної ділянки площею 205 кв.м. забрала її у нього та сусідів ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_5 не врахувавши те, що вони користуються даною земельною ділянкою досить тривалий термін, а саме з 19510 року. З травня 2009 року його колишня дружина, разом з дочкою, які проживають у сусідньому житловому будинку, перешкоджають йому користуватися земельною ділянкою, та його водопроводом, який він провів у 1990 році та каналізацією.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набула у власність земельну ділянку площею 772 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1. Натомість ОСОБА_2 незаконно використовує частину її земельної ділянки, на якій спорудив тимчасові споруди.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно рішення Дрогобицького міського народного суду Львівської області від 20 березня 1990 року, встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_2 та залишено в користуванні співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_7 земельну ділянку площею 867 кв.м. (з визначеними розмірами). Співвласникам ОСОБА_11 та ОСОБА_5 залишено в користуванні земельну ділянку площею 866 кв.м. (з визначеними розмірами).
На підставі заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (правонаступника ОСОБА_7) від 14 грудня 1995 року, та у відповідності до ухвали Дрогобицької міської ради від 24 квітня 1996 року у останніх було вилучено земельну ділянку площею 567 кв.м. з метою надання її ОСОБА_3 Згідно ухвали Дрогобицької міської ради від 25 квітня 1996 року земельна ділянка, яка вилучена, надана ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку.
Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23 жовтня 1997 року ОСОБА_3 надано в постійне користування земельну ділянку з неперспективних земель міськземфонду площею 205 кв.м. встановлено норму земельної ділянки 772 кв.м.
В подальшому рішенням Дрогобицької міської ради від 27 квітня 1999 року земельну ділянку площею 772 кв.м. передано ОСОБА_3 у приватну власність на підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 25 листопада 1999 року отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 772 кв.м.
В судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка розміром 567 кв.м., від якої відмовились ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3, розташована по АДРЕСА_1 і межує з земельними ділянками, які на відповідних правових підставах належали ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (що вбачається з обрису погодження зовнішніх меж земельної ділянки). При винесенні ухвал Дрогобицької міської ради про надання в постійне користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 205 кв.м. з неперспективних земель міськземфонду, позивачем за зустрічним позовом не було доведено, яка ж саме земельна ділянка була їй виділена, і де така розташована. При цьому судом першої інстанції не було встановлено, де розташована земельна ділянка визначена рішенням Дрогобицького міського суду від 20.03.1990 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в розмірі (867 кв.м. -567 кв.м. = 300 кв.м.), яка залишена у них після того, як такі відмовились від частини земельної ділянки в користь ОСОБА_3
Крім того з обрису погодження зовнішніх меж земельної ділянки та акту узгодження меж земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_3, вбачається що в даному акті відсутній підпис (погодження) ОСОБА_5 (при цьому зазначено "рішення суду"). Однак будь -які судові рішення по спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в матеріалах справи відсутні і сторони на такі не покликаються. Що ж стосується підпису в акті іншого суміжного землекористувача ОСОБА_9, то така будучи допитана в судовому засіданні в якості свідка це заперечила, а наявним в матеріалах справи висновком спеціаліста НДЕКЦ від 09 червня 2010 року встановлено, що підпис в зазначеному акті узгодження меж виконаний не ОСОБА_9, а іншою особою.
Все вищенаведене дає суду підстави вважати, що Державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 виготовлявся та видавався останній з порушенням вимог закону, межі земельної ділянки виділеної їй у власність не встановлювались. Межі земельної ділянки визначені Державним актом, який виданий на ім'я ОСОБА_3 підтверджують факт зайняття останньою земельної ділянки ОСОБА_2
Після відмови ОСОБА_2 від частини земельної ділянки в користь дочки ОСОБА_3, земельна ділянка, яка залишилась в нього користуванні 300 кв.м. у встановленому законом порядку у нього не вилучалась. На даній земельній ділянці розташовані споруди, які за зустрічним позовом суд зобов'язав ОСОБА_2 забрати зі спірної земельної ділянки. При цьому судом встановлено відсутність земельної ділянки ОСОБА_2 Однак не з'ясовано де розташована земельна ділянка площею 300 кв.м., яка знаходилась в його постійному користуванні.
Все це свідчить про те, що Державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 виданий і частково на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 (205 кв.м.) тобто на виконання рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23 жовтня 1997 року за №337 про передачу ОСОБА_3 земельної ділянки з неперспективних земель площею 205 кв.м., останньою було виготовлено державний акт про право власності на земельну ділянку в тому числі і на земельній ділянці площею 205 кв.м., яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2
Вищенаведене свідчить про те, що рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим і таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 (в частині визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та повернення самовільно захопленої земельної ділянки площею 205 кв.м.). В решті позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити оскільки позивач фактично погоджується з рішенням Дрогобицької міської ради щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки з неперспективних земель міськземфонду, і його інтереси даними рішеннями в цій частині не порушуються.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_3, то в задоволенні таких слід відмовити, оскільки спірні споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2, такими він користується на протязі тривалого періоду часу і позивач за зустрічним позовом не довела свого порушеного права, розташуванням спірних споруд на земельній ділянці ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.п. 1-4, 314 ч. 2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради, виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ОСОБА_3, третя особа - управління держкомзему у м. Дрогобичі, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради за №128 від 27.04.1999 року, за №337 від 23.10.1997 року, державного акту на право приватної власності на землю ІV-№015430 від 26.11.1999 року та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки -скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю ІV-№015430 від 26.11.1999 року виданий на ім'я ОСОБА_3.
Зобов'язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 самовільно зайняту земельну ділянку площею 205 кв.м. по АДРЕСА_1 та не чинити йому перешкод в користуванні даною земельною ділянкою.
Рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3, а саме перенести з земельної ділянки водяний стояк, вбиральню, гараж та курник -скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: