Справа № 22-ц-1478/11 Головуючий у 1 інстанції: Карнасевич Г. І.
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
14 квітня 2011 року м. Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів : Богонюка М.Я., Приколоти Т.І.,
при секретарі -Качмар М.Я.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні заїздом до земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Чайковицької сільської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_4, треті особи: відділ містобудування та архітектури Самбірської районної адміністрації Львівської області, Самбірський районний відділ земельних ресурсів про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними рішень Чайковицької сільської ради та встановлення порядку користування земельною ділянкою , -
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні первісного позову ОСОБА_4
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково: поновлено строк звернення до суду, визнано неправомірними рішення Чайковицької сільської ради №67 від 29.12.2000 року та №60 від 15.11.2007 року. Зобов'язано Чайковицьку сільську раду розглянути питання про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 у відповідності до закону.
Рішення оскаржила ОСОБА_2, просить його скасувати в частині відмови у її позовних вимогах про визначення порядку користування закріпленою за будинковолодінням АДРЕСА_1 земельною ділянкою площею 0,14 га і ухвалити нове рішення про задоволення її позову у цій частині.
Зазначає, що при ухваленні рішення у даній справі суд не взяв до уваги встановлені у іншій справі обставини: про закріплення спірної земельної ділянки за будинком АДРЕСА_1, яка більше не розподілялась. Разом із цим вважав необхідним, щоб вона знову доказувала цей факт. Суд зробив неправильний і безпідставний висновок про існування на спірній земельній ділянці двох колгоспних дворів, хоч насправді завжди був один колгоспний двір.
Вважає своїм право землекористування спірною земельною ділянкою у розмірі 0,14 га, що підтверджується викопіюванням з генерального плану села, посилання суду на погосподарські книги є неправильним, так як їх дані є суперечливими, не підтверджуються документально.
Неправильним вважає апелянт застосування норм матеріального права, оскільки до спірних правовідносин не застосовано вимоги ст. ст. 65, 66 Земельного кодексу УРСР 1970 року (далі -ЗК УРСР).
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3 на підтримання скарги, ОСОБА_4 - на заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до переконання про її безпідставність та необхідність відхилення з огляду на викладені мотиви.
Із матеріалів справи убачається, що спірна земельна ділянка знаходиться на АДРЕСА_1, на якій побудований житловий будинок. Господарство відносилось до колгоспної суспільної групи, останнім членом колгоспного двору на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була ОСОБА_5 З 28.08.1982 року власником будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_2
Відповідно до п. 5 ст. 36 ЗК УРСР право громадян на користування наданою земельною ділянкою підлягає припиненню повністю у випадку смерті всіх членів двору.
Судом вірно встановлено, що до ІНФОРМАЦІЯ_1 -дня смерті останнього члену колгоспного двору ОСОБА_5 -на правовій підставі користувалась спірною земельною ділянкою лише вона, а фактично - ОСОБА_2 та ОСОБА_4
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про припинення права користування наданою земельною ділянкою унаслідок смерті громадянина є правильним і відповідає матеріалам справи та наведеній вище нормі права.
Із ч. 2 ст. 1061 ЗК УРСР випливає, що у випадках переходу в спадщину права власності на розташований у сільському населеному пункті жилий будинок до спадкоємців, якщо вони не мають права на одержання в установленому порядку присадибної земельної ділянки, цим особам надається у користування земельна ділянка для утримання жилого будинку і виробництва сільськогосподарської продукції в порядку і розмірах, що визначаються законодавством.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_2, яка не була колгоспником і проживала у м. Львові та набула право власності на будинок після смерті ОСОБА_5 у 1982 році, мала право на користування земельною ділянкою для утримання будинку та виробництва сільськогосподарської продукції.
Як випливає із ч. 5 ст. 20 ЗК України право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчуються записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємстві організацій та погосподарських книгах сільських рад.
Ухвалюючи рішення про право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою у розмірі 0,06 га суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги записи під №279 у погосподарській книзі №3 за 1980-1982 роки, оскільки станом на 01.06.1982 рік саме такий розмір був визначений за належним ОСОБА_2 будинковолодінням. Генеральний план села, на який відсилається апелянт, не є посвідчувальним право користування земельною ділянкою документом.
Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги встановлені у іншій справі факти не відповідають дійсності, адже жодного судового рішення про закріплення за будинком АДРЕСА_1 земельної ділянки у іншому розмірі позивачка суду не надала.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду щодо існування двох колгоспних дворів на спірній земельній ділянці спростовуються земельно-шнуровими книгами. Однак цей факт не має правового значення для набуття ОСОБА_2 права власності, так як на момент смерті ОСОБА_5 у наявності був лише цей один колгоспний двір.
Статті 65, 66 ЗК України визначають підстави збереження права колгоспного двору на присадибну ділянку.
У даному випадку у зв'язку зі смертю ОСОБА_5 колгоспний двір перестав існувати, то дані норми не можуть застосовуватись до спірних правовідносин: набуття ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою унаслідок виникнення права на жилий будинок.
Так як суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду то скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: