Справа № 22-ц-1918/11 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
21 квітня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Мусіної Т.Г., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі Бандрівській М.Ю.,
з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів., -
Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Вирішено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 450 гривень щомісячно, починаючи з 21 вересня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. В присудженні аліментів за минулий час відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивачка. В апеляційній скарзі стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт покликається на те, що судом не враховано те, що відповідач постійно змінював та приховував своє місце проживання, з часу розірвання шлюбу жодних витрат на утримання дитини не ніс. Вважає, що доказами в справі доведено наявність в розпорядженні відповідача коштів та небажання надавати такі на утримання дитини. Просить рішення суду в частині відмови в присудженні аліментів за останні три роки скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача 7200 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 про заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано 8.12.2005 року. В шлюбі у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вирішуючи спір, суд правильно та належно застосував норми матеріального права, зокрема, ст. 180 Сімейного кодексу України, яка покладає на батьків обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
При визначенні розміру аліментів судом враховано матеріальне становище дитини, потребу матеріальної допомоги, матеріальне становище платника аліментів.
Висновки суду про визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі -450 грн. достатньо мотивовані та відповідають дослідженим доказам, наявним в матеріалах справи.
За таких обставин, суд, з'ясувавши підстави спору, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши зібрані докази, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 450 грн. щомісячно, що відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч.2 ст.191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв”язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Оскільки позивачка не подала суду жодного доказу, що вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача та не могла їх одержати у зв”язку з ухиленням останнього від їх сплати, колегія суддів вважає, що суд підставно відмовив у присудженні аліментів за минулий час.
Покликання апелянта на те, що судом не враховано те, що відповідач постійно змінював та приховував своє місце проживання, не приймається до уваги, оскільки в позовній заяві останньою зазначено, що заява про стягнення аліментів подана після отримання даних про адресу відповідача, однак в заяві не зазначено будь-яких перешкод для отримання таких даних. Крім того, матеріалами справи та самою позивачкою стверджується, що сторони проживають в одному населеному пункті, і, що відповідач займається підприємницькою діяльністю за місцем проживання, і разом з тим відсутні дані про вибуття останнього за межі м.Дрогобича.
Також твердження в апеляційній скарзі про те, що відповідач з часу розірвання шлюбу жодних витрат на утримання дитини не ніс, не є доказом про вжиття заходів для одержання аліментів, оскільки ця обставина є підставою для звернення до суду за вирішенням спору про утримання дитини.
В зв”язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про відповідність рішення вимогам закону, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України , колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий : Павлишин О.Ф.
Судді: Мусіна Т.Г.
Штефаніца Ю.Г.