Справа № 22-ц-1887/11 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.
21 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -Павлишина О.Ф.,
суддів -Бермеса І.В., Штефаніци Ю.Г.,
при секретарі Бандрівській М.Ю.,
з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Галицького районного суду м.Львова та Державного казначейства України на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 10 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Галицького районного суду м.Львова, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Державного казначейства України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
Вказаним рішенням суду частково задоволено позов ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. Вирішено стягнути з Державного казначейсва України за рахунок коштів Державного бюджету України 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення оскаржили відповідачі по справі.
В апеляційній скарзі Галицький районний суд м.Львова посилається на відсутність вини у завданні моральної шкоди. Вважає, що такої позивачеві не завдано. На думку апелянта, судом не встановлено причинно-наслідкового зв”язку між діями відповідача та станом здоров”я позивача. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
В апеляційній скарзі представник Державного казначейства України покликається на необгрунтованість висновку про відшкодування моральної шкоди, та вважає помилковим визначення судом механізму відшкодування через стягнення коштів з юридичної особи- Державного казначейства України. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 про заперечення доводів скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.09.2008 року Галицьким районним судом м.Львова винесено постанову, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. „б” ч.3 ст.5 Закону України „Про боротьбу з корупцією” та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.
Постановою першого заступника Голови Верховного Суду України від 14.11.2008 року вказану постанову скасовано та провадження в справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення.
Штраф, накладений постановою районного суду, ОСОБА_2 не сплачувався.
Задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст.ст.1, 2, 3 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” та виходив з того, що позивачеві завдано моральну шкоду незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у виді штрафу.
Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки його суд дійшов неправильно застосувавши норми матеріального права.
Згідно з ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього судового слідства, прокуратури або суду.
Враховуючи те, що Цивільний кодекс України (2004 року) набрав чинності після введення в дію Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” (1994 року), тобто є законодавчим актом, який прийнятий пізніше, колегія суддів приходить до висновку, що суд помилково застосував до правовідносин сторін Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” оскільки права і обов”язки сторін у спірних правовідносинах підлягають визначенню на підставі лише ст.1176 ЦК України, яка не передбачає право фізичної особи на відшкодування шкоди у разі незаконного накладення судом адміністративного стягнення у виді штрафу.
Крім того, колегія суддів вважає, що позивачем не подано доказів щодо завдання моральної шкоди, виходячи з того, що штраф ним не сплачувався, з часу винесення постанови до її скасування минуло менше двох місяців, останній продовжував працювати на займаній посаді і звільнений з неї за віком 30.11.2009 року (а.с.20)
А відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України , колегія суддів,-
Апеляційні скарги Галицького районного суду м.Львова та Державного казначейства України задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 10 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Галицького районного суду м.Львова, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та Державного казначейства України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Павлишин О.Ф.
Судді: Бермес І.В.
Штефаніца Ю.Г.