Справа № 22-ц-1433/11 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г. І.
Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
12 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Бермеса І.В., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Балюк О.С.
та з участю ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 15 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства КБ «Надра»в особі Львівського регіонального управління про зобов»язання до виконання умов договорів, стягнення матеріальної і моральної шкоди,-
встановила:
Рішенням Личаківського районного суду мЛьвова від 15.12.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 37 678,03 грн. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 В апеляційній скарзі просить рішення суду змінити, задовольнити його позовні вимоги в повному об»ємі, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зокрема, вважає, що відповідач відповідно до укладених договорів строкових банківських вкладів від 05.02.2008 року, 31.07.2008 року, 13.01.2009 року повинен повернути йому з урахуванням процентів 39 434,80 грн., що врахувуючи інфляцію становить 72 126, 24 грн., та суд безпідставно відмовив у відшкодуванні матеріальної і моральної шкоди. Також зазначає, що вимоги про стягнення пені відповідно до ст.32.2 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” він не ставив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких мотивів.
Районним судом установлено, що 31.07.2008 року позивач уклав із ВАТ КБ «Надра»договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Моє майбутнє»№ 555872, відповідно до умов якого передав відповідачу 7 479,92 грн. на 12 місяців, процентна ставка по вкладу встановлювалась у розмірі 17,35 процентів річних (а.с.13). 05.02.2008 року позивач уклав із відповідачем договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір»№ 302786, відповідно до якого передав останньому 6 000 грн. на 12 місяців, процентна ставка по вкладу -14,9 процентів річних (а.с.6). 13.01.2009 року між сторонами укладено договір № 748632 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір», відповідно до якого позивач передав відповідачу 8 862,95 грн. на 5 місяців, процентна ставка по вкладу встановлена в розмірі 20,6 процентів річних (а.с.9).
Відповідно до положень ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов”язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Задовольняючи позов частково та ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 37 678,03 грн., районний суд вірно виходив з того, що стягненню підлягають внесені позивачем на депозит кошти з нарахованими відсотками станом на час закінчення дії договорів на загальну суму 37 678,03 грн., що стверджується звітами по депозитах (а.с.58-60).
Доводи апеляційної скарги про те, що банк повинен нараховувати проценти на вклади і за період після закінчення дії договорів, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.4.2 договорів проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня що передує його поверненню вкладникові або списанню з вкладного рахунка вкладника. А як установлено судом, відповідачем після закінчення строку дії договорів вклади списано з вкладного рахунку вкладника, що стверджується поточними звітами за операціями по поточних (карткових) рахунках (а.с.51-57) та викладене визнав позивач в засіданні апеляційної інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів з урахуванням інфляції, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з відсутності правових підстав для нарахування інфляційних витрат виходячи із зміни курсу долара.
Суд прийшов до вірного висновку про відмову у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки вищезазначеними договорами не передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду про відмову у відшкодуванні матеріальної шкоди, оскільки позивачем не надано жодних доказів нанесення такої, а з огляду на положення ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Рішення суду в цій частині відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
В силу принципу диспозитивності суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК в межах заявлених вимог (ч.1 ст.11 ЦПК).
Районний суд відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення пені відповідно до Закону України „Про платіжні системи та перекази коштів в Україні”. Однак як убачається із змісту позовної заяви (а.с.1-3) і додатку до позовної заяви (а.с.85), ОСОБА_2 такої вимоги не заявляв. Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення слід скасувати через відсутність предмета розгляду.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1,2, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 грудня 2010 року в частині відмови у задоволенні вимог позивача ОСОБА_2 про стягнення пені скасувати через відсутність предмета розгляду.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: