ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 вересня 2011 року 13:29 № 2а-6791/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Скочок Т.О.
при секретарі судового засідання Новик В.М.
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_1
від відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до Верховного Суду України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_3 з позовом до Верховного Суду України про:
- визнання незаконною бездіяльності Верховного Сду України, в зв'язку з порушенням ЦК та ЦПК України строків розгляду справи № 6-11484ск08 (2-2631/2007р.) у Верховному Суді України;
- зобов'язання Верховного Суду України розглянути справу № 6-11484ск08 (2-2631/2007р.) згідно з нормами чинного законодавства, але не більше ніж у 2-місячний строк з моменту набрання чинності рішення у цій справі;
- зобов'язання розглянути скарги ОСОБА_3 від 10.02.2010 року та від 27.05.2010 року та надати належну відповідь відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2010 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2010 року -без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011р. по даній справі скасовано, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010р. змінено, скасовано в частині відмови у відкритті провадження щодо позовних вимог про зобов'язання розглянути звернення ОСОБА_3 від 10.02.2010р. та від 27.05.2010р. і в цій частині направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В решті ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2010р. залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2011 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 09 червня 2011 року.
09 червня 2011 року судом було задоволено клопотання позивача та надано йому час для уточнення позовних вимог у зв'язку з чим в попередньому судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.07.2011 року.
5 липня 2011 року в попередньому судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, та просив суд про наступне:
- визнати незаконною бездіяльність апарату Верховного Суду України стосовно розгляду скарг у справі № 6-11484ск08 (2-2631/2007р.), що призвело до порушення Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати відповідача розглянути скарги ОСОБА_3 від 20.02.2010р. та від 27.05.2010р. і надати належну відповідь;
- зобов'язати відповідача надати інформацію про конкретних службових осіб, дії та бездіяльність яких привели до порушення прав ОСОБА_3, а також інформацію про дії апарату Верховного Суду України по усуненню причин, що можуть призводити до виникнення подібних ситуаці в майбутньому (які зміни в роботі апарату відбулись?).
У зв'язку з уточненням позивачем позовних вимог, судом було задоволено клопотання відповідача, в попередньому судовому засіданні оголошено перерву та надано йому час для підготовки ним заперечень з урахуванням уточнення позовних вимог до 20.07.2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2011 року було закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-6791/11/2670 до судового розгляду.
Враховуючи те, що під час попереднього судового засідання, на яке прибули повноважні представники сторін були вирішені необхідні для її розгляду питання, то за їх письмовою згодою (заява від 20.07.2011р. наявна в матеріалах справи) розгляд справи було розпочат в той же день.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Верховного Суду України від 07.07.2008р. зупинено виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2007р. до закінчення розгляду Верховним Судом України касаційної скарги. Проте, станом на день подання позовної заяви у даній справі, Верховний Суд України, в порушення вимог Цивільного процесуального кодексу України, касаційну скаргу не розглянув.
Крім того, позивач зазначає про те, що Верховним Судом України, всупереч ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», скарги позивача від 20.02.2010р. та від 27.05.2010р. щодо порушення строків розгляду справи і неналежну організацію процесу розгляду справ у Верховному Суді України, залишено без відповіді не дивлячись, зокрема, на те, що у скарзі від 27.05.2010 р. позивач просив негайно повідомити його про результати розгляду його першої скарги відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Представник відповідача заперечував проти позову, надавши в попередньому судовому засіданні 20.07.2011 року свої письмові заперечення від 20.07.2011р. У своїх запереченнях представник відповідача зазначав, що скарги ОСОБА_3, за її ж клопотанням, розглядалися безпосередньо суддею-доповідачем і ці скарги були взяті ним до уваги під час розгляду відповідної судової справи. Позивачка фактично оскаржує процесуальну діяльність Верховного Суду України, яка здійснювалася відповідно до норм процесуального законодавства України (Цивільного процесуального кодексу України).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін по суті спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Позивач звернувся до Голови Верховного Суду України Онопенко Василя Васильовича зі скаргою щодо порушення строків розгляду справи і неналежну організацію процесу розгляду справ у Верховному Суді України, яку 10.02.2010р. зареєстровано приймальнею Верховного Суду України.
25.02.2010р. за № 6-11484ск08 заступником начальника управління забезпечення діяльносі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Л.М.Ткаченко направлено відповідь на скаргу від 10.02.2010р., у якій повідомлено заявника про те, що його скаргу передано судді-доповідачу у справі за позовом заявника до садівницького товариства «Факел»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зобов'язання підключити електропостачання, яка знаходиться в провадженні Верховного Суду України, і про результати розгляду якої заявника буде повідомлено додатково.
27.05.2010р. позивач повторно звернувся до Голови Верховного Суду України Онопенко Василя Васильовича зі скаргою щодо порушення строків розгляду справи і неналежну організацію процесу розгляду справ у Верховному Суді України, яку 27.05.2010р. зареєстровано приймальнею Верховного Суду України.
Відповідь на скаргу позивача від 27.05.2010р. станом на день подання позовної заяви, відповідачем надано не було.
В ході розгляду справи, через канцелярію суду відповідачем 08.09.2011 року та 12.09.2011 року надіслано клопотання, в яких просив залучити до матеріалів справи лист Верховного Суду України №202-2594/0/8-11 від 08.09.2011р., яким позивачу надано відповідь на скаргу від 27.05.2010р.
Позивач вважає, що відповідачем не був проведений у передбачений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»строк кваліфікований, неупереджений, об'єктивний розгляд його скарг з метою оперативного вирішення порушених прав позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996р. № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян»встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги, вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг викладені у ст. 19 зазначеного Закону.
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян»встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, -невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як зазначалось вище, відповідь на скаргу позивача від 27.05.2010р., яку було надано під час розгляду справи датована відповідачем 08.09.2011р.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у не наданні у перебачений ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»термін обґрунтованої відповіді на звернення є протиправною.
Отже, щодо вимог позивача визнати незаконною бездіяльність апарату Верховного Суду України стосовно розгляду скарг у справі № 6-11484ск08 (2-2631/2007р.), що призвело до порушення Закону України «Про звернення громадян»та зобов'язати відповідача розглянути скарги ОСОБА_3 від 20.02.2010р. та від 27.05.2010р. і надати належну відповідь слід зазначити наступне.
Оскільки відповідачем було розглянуто скаргу ОСОБА_3 від 10.02.2010р. про що свідчить лист відповідача від 25.02.2010р. за № 6-11484ск08, а на скаргу позивача від 27.05.2010р. не була надана відповідь у відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Верховного Суду України щодо ненадання відповіді ОСОБА_3 на її звернення (повторна скарга) від 27.05.2010р. в термін визначений Законом України «Про звернення громадян»є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача «зобов'язати відповідача надати інформацію про конкретних службових осіб, дії та бездіяльність яких привели до порушення прав ОСОБА_3, а також інформацію про дії апарату Верховного Суду України по усуненню причин, що можуть призводити до виникнення подібних ситуації в майбутньому (які зміни в роботі апарату відбулись?)»слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді.
Позивачем не надано доказів його звернення до Верховного Суду України з питанням щодо отримання інформації про конкретних службових осіб, дії та бездіяльність яких привели до порушення прав ОСОБА_3, а також інформації про дії апарату Верховного Суду України по усуненню причин, що можуть призводити до виникнення подібних ситуації в майбутньому (які зміни в роботі апарату відбулись?)», а отже не доведено, що відповідачем його права порушено.
При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити в інтересах позивача певні дії, спрямовані на захист прав, порушення яких на момент постановлення судового рішення не відбулось.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога є необґрунтованою та такою, що не підлягаю задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Верховного Суду України щодо ненадання
відповіді ОСОБА_3 на її звернення (повторна скарга) від 27.05.2010 року в термін визначений Законом України «Про звернення громадян».
3. В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Суддя Т.О. Скочок