Справа № 22-ц-139/11 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О. А.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
03 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 лютого 2010 року, -
Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4, укладеного 28.08.2003 року і зареєстрованого в реєстрі Сокальської державної нотаріальної контори за №1-2822.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що судом не взято до уваги те, що заповіт був підписаний ОСОБА_4 під примусом чи під обманом зі сторони колишньої дружини ОСОБА_5 та її дітей. На момент складення заповіту ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій або керувати ними. Також у неї був поганий зір і її могли обманути щодо особи на кого складають заповіт. А тому вважає, що заповіт було складено з порушенням вимог законодавства і такий слід визнати недійсним.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою ст. 203 цього Кодексу.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом.
Судом та матеріалами справи встановлено, що 28.08.2003 року ОСОБА_4 був складений заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, згідно якого вона заповіла все своє майно, внучці, відповідачу по справі -ОСОБА_3.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним заповіту, судом першої інстанції вірно було взято до уваги те, що ОСОБА_4 особисто розпорядилася на випадок смерті належним їй майном, шляхом складання заповіту у встановленому законом порядку. Заповіт складений ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 28.08.2003 року, яким вона заповіла все своє майно ОСОБА_3, підписано заповідачем ОСОБА_4 особисто, що підтверджено державним нотаріусом ОСОБА_7, та укладено з додержанням вимог законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач звернувся в суд з позовом про визнання заповіту недійсним з підстав, які взаємовиключають одна одну, а саме вчинення правочину під впливом обману, недотримання вимог законодавства при вчиненні правочину, та вчинення правочину особою, яка не розуміла значення своїх дій або не могла керувати ними. При цьому не уточнював своїх позовних вимог і не представив жодних доказів на підтримання таких.
З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.
А тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: