Справа № 22-ц-1674/11 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н. Л.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
28 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Петричка П.Ф., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18 листопада 2010 року,
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 18 листопада 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. Просячи скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, підставою цього вказує те, що висновки суду є невірними та протирічать фактичним обставинам. Так, зазначає, що помилковим є висновок суду про те, що не доведено факту непроживання відповідачки у спірній квартирі понад встановлені строки без поважних причин, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи. Вказує, що суд не дав належної оцінки показам свідків, а також тому, що відповідачка за 6 місяців до звернення до суду не отримувала медичної допомоги по місцю реєстрації. Свідченням того, що відповідачка втратила інтерес до спірної квартири є те, що вона лише 10.08.2009 року провела оплату комунальних послуг. Вважає, що суд безпідставно послався на те, що у 2000 році відповідачка продала свою квартиру з метою покриття боргів фірми, яка була їх сімейним бізнесом, оскільки продаж нею був здійснений добровільно за 10 років до виникнення даного спору. Крім того, у 2009 році він передав відповідачці 49 000 грн. і вважає, що розрахувався з нею. Суд не врахував того, що ОСОБА_3 з 2008 року не зверталась до жодних органів щодо усунення перешкод у користуванні спірним житлом. Зазначає також, що суд не застосував норму матеріального права, яка повинна була бути застосована, а саме ст.71 ЖК УРСР.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 1996 року по 2009 рік, мають від цього шлюбу сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 і усі зареєстровані у АДРЕСА_1 (відповідачка з 20.07.2000 року), основним квартиронаймачем якої є ОСОБА_2
Згідно із ст.71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання втратившою право на користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка була відсутня у спірній квартирі більше шести місяців з поважних причин.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується, оскільки він зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що суд не застосував норму матеріального права, яка повинна була бути застосована, а саме ст.71 ЖК УРСР, оскільки саме на підставі даної норми права вирішено спір, який виник між сторонами.
Необґрунтованим є і твердження ОСОБА_3 щодо неналежної оцінки судом доказів по справі, так як, на думку судової колегії, оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: