Справа № 22ц-410/11 Головуючий у 1 інстанції: Рибачук А.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
10 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Федоришина А.В., Шашкіної С.А.
При секретарі: Барабаш О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 червня 2010 року, -
В червні 2008 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту складеного 08.10.2007 року її мамою - ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5
В обґрунтування своїх позовних вимог покликалася на те, що за життя її мама зловживала спиртним, а відповідач знаючи її залежність від алкоголю споював останню. Мама завжди говорила, що їхня квартира буде належати її внучці. Тому вважає, що на час укладення заповіту ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Крім того зазначала, що відповідач чинив на маму психологічний тиск, спонукаючи укласти на нього заповіт.
Під час розгляду справи ОСОБА_4 померла (у віці 19 років) і до участі у справі було залучено її правонаступників: чоловіка -ОСОБА_2 та дочку -ОСОБА_3
В судовому засіданні ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 23 червня 2010 року відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3. В апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час апеляційного розгляду змінив свої вимоги і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Стверджує, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_6 на момент складення заповіту на ім'я ОСОБА_5 через наявні в неї психічні та поведінкові розлади не усвідомлювала значення своїх дій, що було доведено в суді як висновком судово -медичної експертизи, так і поясненнями свідків по справі.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Частиною 2 статті 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним заповіту складеного 08 жовтня 2007 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено доказів та не доведено в суді недійсності даного правочину з підстав заявлених в позові.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив визнати недійсним заповіт з підстав передбачених ст. ст. 225 (вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними) та 231 (вчинення правочину під впливом насильства). При цьому зазначає, що ОСОБА_6 на час укладення спірного заповіту внаслідок тривалого зловживання спиртним, а також споюванням її ОСОБА_5, який чинив на неї психологічний тиск спрямований на укладення заповіту, перебувала в такому стані, коли не усвідомлювала значення свої дій та не могла керувати ними, тобто заявивши позов про визнання недійсним заповіту з покликанням на дві правові підстави (по ст. ст. 225, 231 ЦК України) позивач фактично покликався на одну правову підставу визнання недійсності спірного правочину, передбачену ст. 225 ЦК України, що також було підтверджено і при апеляційному розгляді справи.
Правило статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у тяжкому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово -психіатричної експертизи, та і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України. Підставою визнання правочину недійсним є фактична недієздатність особи, яка вчинила правочин.
Встановлення цієї недієздатності здійснюється на підставі фактичних даних, які дозволяють дійти висновку, що в момент вчинення правочину особа знаходиться в такому стані, коли вона була нездатною розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Висновком посмертної судово -психіатричної експертизи від 02 березня 2010 року встановлено, що ОСОБА_6 вела аморальний спосіб життя, зловживала спиртним, з приводу чого останніх 7 років життя знаходилась на обліку у лікаря нарколога за місцем проживання. У 2007 році ОСОБА_6 була астенізованою, кахектичною, до смерті вживала алкоголь, була конфліктною, відмічалось коливання настрою.
У осіб, що зловживають алкоголем, спостерігається ослаблення пам'яті, зниження інтелектуальних можливостей, спостерігається деградація морально -етичних норм поведінки, послаблення вольових процесів, зниження критики до власного стану та оточуючого їх середовища.
Даним висновком, через відсутність медичної документації з описом психічного стану ОСОБА_6 на день укладення заповіту не дано відповіді чи остання, на час складення заповіту усвідомлювала значення своїх дій та (або) могла керувати ними.
З показів свідка ОСОБА_7 вбачається, що він працює сімейним лікарем і ОСОБА_6 була його пацієнтом. Остання зловживала спиртним, була деградованою особою і її поведінка була неадекватною . свідок ОСОБА_8, який працює психіатром в Трускавецькій міській лікарні пояснював, що ОСОБА_6, як пацієнтка перебувала на обліку з 2000 року. Призначене лікування не виконувала, хвороба прогресувала, погіршувалась пам'ять.
З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_6 неодноразово заявляла про те, що квартира в якій вона проживала, залишиться її доньці -ОСОБА_4 При цьому також зазначала про зловживання ОСОБА_6 алкоголем і деградацію її як особи.
Свідки: ОСОБА_10, ОСОБА_11 давали пояснення про те, що ОСОБА_5 користуючись станом та поведінкою ОСОБА_6 (зловживання спиртним) спонукав її до відчуження квартири, яка належала останній в його користь.
Зібрані в справі докази, в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_6 яка протягом довгих років життя зловживала спиртним на протязі останніх 7 років життя перебувала на обліку в лікаря нарколога та психіатра, вела аморальний спосіб життя, на час складення заповіту, 08 жовтня 2007 року, за два місяці до своєї смерті, на користь ОСОБА_5, чужої для неї особи не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
А тому даний заповіт підлягає визнанню недійсним з підстав передбачених ст. 225 ЦК України.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
У суду першої інстанції не було правових підстав для відмови в задоволенні позову.
А відтак, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. п.1, 4 , 314 ч. 2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту - задовольнити.
Визнати недійсним заповіт складений 08.10.2007 року ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_5 посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу ОСОБА_12.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий:
Судді: