Справа № 22-ц-82/11 Головуючий у 1 інстанції: Серьодкіна ІМ.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
10 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
Суддів: Федоришина А.В., Шашкіної С.А.
при секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи -ВАТ "Львівська пивоварня", ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним ордера та свідоцтв про право власності на квартиру, договорів купівлі -продажу квартири та зобов'язання до вчинення дій, -
Оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи -ВАТ "Львівська пивоварня", ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним ордера та свідоцтв про право власності на квартиру АДРЕСА_1, договорів купівлі -продажу квартири та зобов'язання до вчинення дій.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи. Покликається на те, що питання застосування позовної давності було піднято відповідачем лише в останньому судовому засіданні, при цьому судом не було роз'яснено їй наслідки спливу строку позовної давності та її право заявити клопотання про поновлення такого.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 71 ЦК України (в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 в січні 2003 року звернулася в суд з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, Виконавчого комітету Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що Виконком Львівської міської ради та Виконком Шевченківської районної ради в 1991 році прийняли ряд рішень щодо виділення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, якій і було видано ордер на дану квартиру і в подальшому ця квартира нею була приватизована.
Вважала, що спірні рішення органів влади були прийняті з порушенням вимог закону. А ордер ОСОБА_3 видавався коли спірна квартира не була звільненою.
Незаконно приватизувавши дану квартиру, ОСОБА_3 в подальшому і незаконно її відчужила сім'ї ОСОБА_6. Тому і просила також визнати недійсним і договір купівлі -продажу спірної квартири, та зобов'язати Львівську міську раду приєднати дану квартиру до її квартири, як черговику, яка має право на покращення житлових умов, і її квартира АДРЕСА_3 межує з спірною квартирою.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач без поважних причин пропустила строк звернення до суду (позовну давність), оскільки спірні правовідносини виникли в 1991 році і їй достовірно було відомо про це, так як вона неодноразово зверталась із заявами щодо даного питання в різні інстанції.
Колегія суддів погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції, вважає за необхідне також врахувати і ту обставину, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що спірними правовідносинами порушуються її законні права.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 15 ЖК України до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку встановленому законодавством Союзу РСР, цим кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради.
Жодного рішення щодо надання спірної квартири сім'ї позивача виконавчими комітетами Львівської міської ради, чи Шевченківської районної ради не приймалося. А відтак позивачем не доведено її порушеного права рішеннями Виконавчих комітетів Львівської міської ради та Шевченківської районної ради.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний та дотримана процедура розгляду передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
А тому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: