ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
12 липня 2011 року 13:14 справа № 2а-5265/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київського міського військового комісаріату
про визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови у визнанні учасником бойових дій
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідача: не з'явився.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення в частині відмови у визнанні учасником бойових дій.
Позовні вимоги з урахуванням уточнень обґрунтовано тим, що в період проходження військової служби з 5 серпня 1984 року по 10 квітня 1992 року неодноразово залучався до виконання спеціальних бойових завдань в умовах надзвичайного стану та збройних конфліктах по нормалізації обстановки, відновлення законності і правопорядку на території Азербаджанської РСР та Армянської РСР. З метою отримання статусу учасника бойових дій та передбачених законодавством відповідних пільг позивач звернувся до відповідача. Комісією з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій при Київському міському військовому комісаріаті у встановленні позивача учасником бойових дій відмовлено. Позивач вважає таку відмову протиправною та неправомірною.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак надіслав на адресу суду письмові заперечення..
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як встановлено в судовому засіданні, в період проходження військової служби з 5 серпня 1984 року по 10 квітня 1992 року ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у внутрішніх військах МВС СРСР та Національній Гвардії України. З 25 липня 1988 року по 10 квітня 1992 року -у військовій частині 3217 внутрішніх військ МВС СРСР (умовна назва 290 Новоросійський ордена Червоного прапору оперативний полк).
Під час служби, в період часу 1988 -1991 роках виконував службово -бойові обов'язки по охороні громадського порядку в умовах надзвичайного стану при вирішенні збройних конфліктів по нормалізації обстановки при надзвичайних обставин, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами в Азербайджані, Вірменії та НКАО в складі військового резерву частини і виконував обов'язки із застосуванням вогнепальної зброї та спеціальних засобів.
Позивач, будучи в складі військового оперативного резерву, направлявся в Закавказзя зі своїм підрозділом для виконання службових обов'язків по охороні громадського порядку під час надзвичайного стану пов'язаного з масовими громадськими проявами, відповідно до рішення уряду та наказу міністра Внутрішніх справ СРСР, наказів Начальника ВВ МВС СРСР, начальника ВВ МВС Української та Молдавської РСР, командира військової частини 3217.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Центрального архіву ВВ МВС України № 3/35-847 від 14 вересня 2010 року позивач виконував службово-бойові задачі по охороні громадського порядку в Республіках Закавказзя в період: з 28 грудня 1988 року по 8 лютого 1989 року в м. Шуша (наказ командира військової частини 3217 № 316, 37), з 17 червня 1989 року по 22 серпня 1989 року в м. Єреван (наказ командира військової частини 3217 № 143, 199), з 14 травня 1990 року по 30 травня 1990 року в м. Баку (наказ командира військової частини 3217 № 109, 123), з 5 грудня 1990 року по 31 грудня 1990 року в Азербайджанській ССР (наказ командира військової частини 3217 № 285, 3), з 18 червня 1991 року по 29 липня 1991 року в НКАО (наказ командира військової частини 3217 № 139, 259).
В зв'язку з чим позивач звернувся до Київського міського військового комісаріату з метою отримання статусу учасника бойових дій та передбачених законодавством відповідних пільг.
Комісією з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій при Київському міському військовому комісаріаті у визнанні позивача учасником бойових дій було відмовлено (витяг з протоколу № 7 від 12 жовтня 2010 року).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 8 лютого 1994 року затверджено перелік держав і періодів бойових дій на їх території.
Наявні у справі докази свідчать, що позивач, проходячи навчання в період з 5 серпня 1984 року по 10 квітня 1992 року, неодноразово залучався до виконання спеціальних бойових завдань в умовах надзвичайного стану та збройних конфліктах по нормалізації обстановки, відновлення законності і правопорядку на території Азербаджанської РСР та Армянської РСР, а також під час проходження служби у в/ч 3217 виконував завдання, пов'язані з масовими антигромадськими проявами, а не брав участь в бойових діях та не забезпечував бойової діяльності військ, як це встановлено законом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 11, 69-71, 158-163, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук