Справа №22-ц-1359/11 Головуючий у 1 інстанції: Стецик Я. Є.
Категорія: 37 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н.< Головуючий суддя / По-батькові >.
10 березня 2011 року колегія суддів Судової палати апеляційного суду Львівської області з розгляду цивільних справ в складі:
головуючого: Кота І.Н.
суддів:Крайник Н.П., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Стасів М.І.
з участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4та представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 02 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_7, Мостиська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та визначення додаткового строку, достатнього для подачі заяви про прийняття спадшини,-
встановила:
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 02 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 (правонаступника ОСОБА_8) до ОСОБА_6, треті особи -приватний нотаріус Мостиського районного округу Львівської області ОСОБА_7, Мостиська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним та визначення додаткового строку, достатнього для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що відповідачка не була членом сім»ї заповідача та не здійснювала за нею догляд. Враховуючи, що нотаріус при посвідченні заповіту дотрималась вимог ст.203 ЦК України щодо його змісту і форми, суд не врахував, що будучи грамотною, дієздатною, заповіт підписано іншою особою та засвідчено свідками. Судом не враховано, що заповіт було вчинено під впливом тяжкої для заповідачки обставини і на вкрай невигідних для неї умовах. Після посвідчення заповіту і аж до смерті заповідачки, ніхто з членів сім»ї відповідачки, як і вона сама не відвідували заповідачку, що суперечить моральним засадам суспільства. Його батько не знаючи про заповіт продовжував доглядати за заповідачкою.
Просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до п 23 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрпаїни № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім»ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Судом встановлено, що ОСОБА_9, яка померла 22.10.2007 року заповіла все своє майно відповідачці ОСОБА_6, що стверджується заповітом від 31.07.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_7
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено факту складення спірного заповіту ОСОБА_9 під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було доведено, що існували обставини, які сприяли і стали причиною вчинення вказаного правочину (укладення заповіту).
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. В даному випадку заповідач ОСОБА_9 скориставшись своїм правом, передбаченим чинним законодавством, склала заповіт на користь ОСОБА_6(а.с.156)
Відповідно до положень ст.1247 ЦК України, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої ст.207 ЦК України за доручення особи, у її присутності іншою особою, що засвідчується нотаріусом. Як убачається із змісту оспорюваного заповіту, у зв»язку з хворобою рук заповідача, на її прохання заповіт підписано ОСОБА_10, що і було посвідчено нотаріусом.
Сам факт того, що батько апелянта доглядав за заповідачем, не дає йому права на отримання майна, яке за заповітом успадковано іншою особою.
З урахуванням зазначеного суд підставно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог про визнання недійсним заповіту (правочину) на підставі ст.233 ЦК України, а відтак вірно дійшов висновку, що відсутні підстави і у задоволенні позовних вимог у частині визначення додаткового строку, достатнього для подачі заяви про прийнятя спадщини.
Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 02 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: