ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
07 липня 2011 року 10:31 справа № 2а-5516/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клименчук Н.М., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., при секретарі Сергієнко-Колодій В.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України Зайчука Валентина Олександровича
про визнання Розпорядження нечинним та зобов'язання вчинити дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Веселовський П.І.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України, Керівника Апарату Верховної Ради України Зайчука Валентина Олександровича про визнання Розпорядження нечинним та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги з урахуванням уточнень до зазначеної заяви обґрунтовано тим, що позивача звільнено із займаної ним посади з порушенням норм трудового законодавства. Позивач посилається на те, що його звільнено розпорядженням керівника Апарат Верховної Ради України № 1754 від 1 квітня 2011 року за власним бажанням, однак позивач зазначає, що заяви про звільнення за власним бажанням не писав, тому просить суд скасувати оскаржуване розпорядження та поновити його на займаній посаді. Також ОСОБА_1 заявлено вимогу про зобов'язання відповідача надати щорічну оплачувану відпустку за відпрацьований час із виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі посадового окладу.
Представник відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про дотримання вимог трудового законодавства при звільненні позивача. Представником відповідача зазначено, що оскаржуване розпорядження № 1754 від 1 квітня 2011 року є недійсним, оскільки розпорядженням керівника Апарат Верховної Ради України № 3650 від 6 липня 2011 року внесено зміни до Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України № 1754 від 1 квітня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника-консультанта народного депутата України та фактичною датою звільнення позивача є 6 липня 2011 року. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до розпорядження № 1801 від 16 квітня 2009 року ОСОБА_1 зараховано на посаду помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_4 на час здійснення депутатських повноважень.
Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України № 1754 від 1 квітня 2011 року за поданням народного депутата ОСОБА_4 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади помічника-консультанта народного депутата України за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) на підставі подання від 31 березня 2011 року народного депутата ОСОБА_4
Актом № 1 від 1 квітня 2011 року про ознайомлення з Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України «Про звільнення ОСОБА_1 -помічника-консультанта народного депутата України»встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено та запрошено для ознайомлення з Розпорядженням № 1754 від 1 квітня 2011 року про його звільнення з посади. Проте до Управляння кадрів Апарату Верховної Ради України до 18:00 години не з'явився.
Також листом Відділу бухгалтерського обліку, фінансів, планування та контролю Управління справами Апарату Верховної Ради України № 9-1-15/373 від 1 квітня 2011 року повідомлено ОСОБА_1 про можливість отримання розрахунку при звільненні з 1 квітня 2011 року в касі Апарату Верховної Ради України.
Листом народного депутата України ОСОБА_4 від 1 квітня 2011 року у зв'язку з відсутністю фонду економії заробітної плати повідомлено заступника керуючого справами -завідувача бухгалтерського обліку ОСОБА_5 про не виплату компенсації за відпустку при звільненні ОСОБА_1 з посади помічника-консультанта народного депутата України ОСОБА_4
Відповідно до статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України»народний депутат самостійно визначає кількість помічників-консультантів, які працюють за строковим трудовим договором на постійній основі, за сумісництвом і на громадських засадах у межах загального фонду, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів Постановою Верховної Ради України; здійснює їх підбір, розподіляє обов'язки між ними та здійснює особисто розподіл місячного фонду заробітної плати помічників-консультантів.
Також, відповідно до Положення про помічника-консультанта народного депутата України всі виплати (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, компенсація за невикористану відпустку) помічникам-консультантам виплачуються тільки у межах загального фонду народного депутата України, який встановлюється йому для оплати праці помічників-консультантів.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу»державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України
А оскільки в матеріалах справи наявне подання народного депутата України ОСОБА_4 від 1 квітня 2011 року в якому зазначено щодо не виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю економії фонду оплати праці, тому нарахування компенсації за 60 календарних днів не використаної основної відпустки та 16 календарних днів додаткової відпустки не проводилось.
Проте про можливість отримання розрахунку при звільненні ОСОБА_1 було повідомлено, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 41). У зв'язку з неявкою ОСОБА_1 за отриманням належних йому коштів при звільненні зазначені кошти було задепановано і до цього часу ним не отримано. Зазначена обставина підтверджується листом заступника керуючого справами -Завідувачем відділу бухгалтерського обліку, фінансів, планування та контролю від 6 липня 2011 року № 9-1-15/811 (а.с. 39).
Позивачем в судовому засіданні зазначено, що ним не подавалась заяви про його звільнення за власним бажанням, а подавалась заява про відпустку. Крім того, як зазначено ОСОБА_1, народний депутат, за яким його було закріплено, повинен був подати подання про його звільнення на підставі його заяви А оскільки відповідачем не було надано оригіналу його заяви про звільнення, тому дії відповідача при винесені оскаржуваного розпорядження суперечать чинному законодавству.
Суд не може погодитися з позицією позивача про неправомірність винесеного розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України № 1754 від 1 квітня 2011 року, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про державну службу»визначено, що Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про державну службу» передбачено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про статус народного депутата Україна»народний депутат може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються цим та іншими законами та прийнятим відповідно до них Положенням про помічника-консультанта народного депутата, яке затверджується Верховною Радою України. Помічником-консультантом народного депутата може бути лише громадянин України, що має середню спеціальну чи вищу освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники-консультанти народного депутата працюють за строковим трудовим договором на постійній основі чи за сумісництвом або на громадських засадах.
Пунктом 1 статті 4.5 Положенням про помічника-консультанта народного депутата, затвердженого постановою Верховної Ради України від 8 квітня 1999 року № 575-ХІV передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України та Законом України «Про державну службу», помічник-консультант народного депутата України може бути звільнений: 1) за письмовим поданням народного депутата України Керівнику Апарату Верховної Ради України, керівнику виконавчого комітету (апарату) відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - секретаріату міської ради, до якого прикріплений помічник-консультант народного депутата України для кадрового та фінансового обслуговування, чи керівнику державного підприємства, установи, організації, у штаті яких він перебуває; 2) у разі припинення повноважень народного депутата України - з дати їх припинення.
Зазначеною статтею також встановлено, що для звільнення помічника-консультанта народного депутата України потрібно письмове поданням народного депутата України Керівнику Апарату Верховної Ради України.
Тобто, виходячи з приписів даної статті, посилання позивача на те, що ним не було подано заяву про звільнення є безпідставними, оскільки для звільнення з посади помічника-консультанта народного депутата України потрібне подання народного депутата України, за яким закріплено зазначеного помічника-консультанта. Наявність подання народного депутата України про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади підтверджується матеріалами справи (а.с. 11).
Крім того, суд звертає увагу на наступне. Розпорядженням Керівника Апарату Верховної Ради України № 3650 від 6 липня 2011 року внесено зміни до Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України № 1754 від 1 квітня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника-консультанта народного депутата України та звільнено позивача з займаної посади 6 липня 2011 року в порядку п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про дотримання відповідачем вимог чинного законодавства при звільненні, а позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 9, 11, 69-71, 158-163, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя Н.М. Клименчук
Судді Р.О. Арсірій О.П. Огурцов