Справа № 22-ц-458/11 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
категорія - 45 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
03 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н.
суддів: Крайник Н.П., Бермеса І.В.
при секретарі: Луньо К.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 червня 2010р.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення на спростування доводів апеляційної скарги ї, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 червня 2010р. задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Зобов»язано відповідачів не чинити перешкод позивачу в користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності земельною ділянкою в с. Старе Село Пустомитівського району Львівської області площею 0,2505 га. згідно державного акту на право приватної власності серії ЛВ-9263 від 16.09.1996р.
В задоволенні зустрічного позову відповідачів до позивача та Старосільської сільської ради про визнання незаконним державного акту про право власності позивача на земельну ділянку відмовлено.
Рішення районного суду оскаржили відповідачі. В апеляційній скарзі покликаються на його незаконність і необґрунтованість. Зокрема, зазначають, що поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишились очевидні факти невідповідності розмірів земельної ділянки переданої у власність позивача рішенням Старосільської сільської ради № 36 від 14 жовтня 1993р. ( пл.0,14га ) й даними зазначеними у державному акті від 16.09.1996р. ( а.с.5).
Просить оскаржуване рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову за його безпідставністю та задоволити у повному обсязі зустрічний позов, визнавши державний акт про право приватної власності позивача на землю від 16.09. 1996р. недійсним.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Згідно із вимогами ст.11 та ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі, при цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а обставини , визнані сторонами не підлягають доказуванню.
Відповідно до положень ст.ст.125,126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, яким є державний акт та його державної реєстрації.
Судом беззаперечно встановлено, що згідно із державним актом на право приватної власності на землю від 16 вересня 1996р. (а.с.5 ) позивач є власником земельної ділянки площею 0,6648 га в с.Старе Село Пустомитівського району Львівської області , до якої входить також і земельна ділянка площею 0,2505 га, а відповідачі своїми поясненнями в судовому засіданні (а.с. 52 ) визнали, що використовують частину земельної ділянки позивача , яка межує з їх земельною ділянкою.
Разом з тим, звертаючись із зустрічним позовом до позивача, відповідачі не подали суду правовстановлюючих документів визначених ст.ст.125,126 ЗК України на підтвердження свого права землекористування , яке у випадку порушення підлягає судовому захисту й не довели, що земельна ділянка позивача, яку вони фактично використовують колись перебувала у їх правомірному користуванні. З огляду на зазначене, вони не можуть бути належними позивачами у спорі про визнання державного акту недійсним, бо з такими вимогами можуть звертатися відповідні органи місцевого самоврядування чи органи влади з питань земельних ресурсів, або прокурор в інтересах останніх, у випадках встановлення, що державний акт було видано позивачу з порушенням встановленого законом порядку або внаслідок вчинення протиправних дій посадовими особами. Такі факти і обставини повинні бути встановлені лише вироком суду в кримінальній справі, що набрав законної сили.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відсутність таких для задоволення зустрічного, й колегія суддів з цим повністю погоджується.
В цьому зв»язку, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу оскільки вони висновків суду не спростовують.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена протягом 20-ти днів з часу набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді :