Справа № 11-257/11 Головуюча у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Категорія ч. 1 ст. 125 КК України Доповідач: Марітчак Т. М.
11 березня 2011 року колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Марітчака Т.М.,
суддів апеляційного судуГаврилова В.М. та Галапаца І.І.,
засудженогоОСОБА_4
та його захисникаОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію засудженого ОСОБА_4 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 6 грудня 2010 року, яким -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Риковичі Іваничівського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, працюючого слюсарем-наладчиком в ШСМНУ ДП «Львіввугілля», без судимості, -
визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. в дохід держави.
Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що він 09.04.2010 року близько 18.00 год. на подвір'ї власного житлового будинку, у м. Сокалі на вул. Набережна, 15 «б», де на даний час проживає його колишня невістка - потерпіла ОСОБА_6, вчинив сварку з останньою, при цьому ображав ОСОБА_6 нецензурними словами та намагався її вдарити. Під час того, як ОСОБА_6 намагалась утекти, ОСОБА_4 умисно її штовхнув, внаслідок чого потерпіла впала на клумбу та травмувала ногу. В результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_4, потерпіла ОСОБА_6 отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасними розладами здоров'я у вигляді двох крововиливів на правій нозі.
Не погоджуючись із вищезазначеним вироком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_4 подав на нього апеляцію, в якій просить вирок Сокальського районного суду Львівської області від 6 грудня 2010 року скасувати, а кримінальну справу стосовно нього закрити за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 покликається на те, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України полягає в умисному спричиненні потерпілому легкого тілесного ушкодження. Таким чином, на думку апелянта, він може бути вчинений лише з умислом. Кримінальна ж відповідальність, за заподіяння легких тілесних ушкоджень з необережності, не передбачена КК України.
Однак кваліфікуючи його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, суд першої інстанції не вказав у своєму вироку в чому полягає його умисел на заподіяння потерпілій ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження, та в чому такий виражається, незважаючи навіть на покази самої потерпілої ОСОБА_6 про те, що наявне легке тілесне ушкодження вона отримала при падінні від його поштовху від удару до клумби, тобто з необережності.
Таким чином, на думку апелянта, навіть якщо суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що він штовхнув ОСОБА_6, однак судом не здобуто жодних доказів, які б стверджували, що він при цьому передбачав наслідки такого поштовху в груди у вигляді травмування потерпілою ОСОБА_6 ноги до клумби при падінні та бажав чи свідомо допускав їх настання. Тобто судом першої інстанції не здобуто жодних доказів наявності у нього умислу на завдання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про скасування вироку суду першої інстанції і закриття провадження у справі, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_4 підлягає до задовольнення з наступних підстав.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно встановив фактичні обставини справи, які не заперечуються потерпілою ОСОБА_6, однак помилково прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_4 ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції обґрунтовано встановив у своєму вироку факт сварки 09.04.2010 року близько 18.00 год. між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, на подвір'ї останнього, під час якої ОСОБА_4 штовхнув потерпілу в груди, від чого вона впала і вдарилась ногою до клумби, внаслідок чого отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді двох крововиливів на правій нозі. Про це стверджується як скаргою про порушення кримінальної справи і показаннями самої ОСОБА_6 (а.с. 1, 29), так і показаннями свідка ОСОБА_7 (а.с. 31). А тому, твердження засудженого ОСОБА_4 в апеляції про т е, що він не штовхав потерпілу ОСОБА_6, на думку колегії суддів, є безпідставним.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 КК України, злочин передбачений цією статтею полягає в умисному заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження. Однак, суд першої інстанції, всупереч цим вимогам закону та показанням потерпілої ОСОБА_6 про те, під час того, як вона намагалась утекти під час сварки з ОСОБА_4, останній умисно штовхнув її, внаслідок чого вона впала, вдарившись ногою до клумби і травмувала ногу, помилково прийшов до переконання про умисне заподіяння ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження.
Суд першої інстанції, при кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України, не врахував того, що суб'єктивна сторона даного злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Згідно ж ч. 3 ст. 24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Однак, із обставин, встановлених судом першої інстанції вбачається, що ОСОБА_4 не міг передбачити суспільно небезпечні наслідки свого діяння у вигляді травмування ноги потерпілою ОСОБА_6 від його поштовху її в груди, від якого вона впала і травмувала ногу до клумби і тим більше не міг бажати їх настання.
Таким чином, на думку колегії суддів, ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження з необережності, оскільки судом першої інстанції не встановлено умислу (прямого чи непрямого) засудженого на спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень при падінні потерпілої ОСОБА_6 і травмуванні нею ноги до клумби від його поштовху.
На думку колегії суддів, злочин за ч. 1 ст. 125 КК України може бути вчинений лише з умислом, а кримінальна відповідальність, за заподіяння легких тілесних ушкоджень з необережності, не передбачена КК України.
Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України, суд першої інстанції не вказав у своєму вироку в чому полягає його умисел на заподіяння потерпілій ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження, та в чому такий виражається, незважаючи навіть на покази самої потерпілої ОСОБА_6 про те, що наявне легке тілесне ушкодження вона отримала від його поштовху при падінні, тобто з необережності.
Таким чином, на думку колегії суддів, покликання апелянта на те, що судом не здобуто жодних доказів, які б стверджували, що він передбачав наслідки такого поштовху у вигляді отримання потерпілою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та бажав чи свідомо допускав їх настання заслуговують на увагу. Тобто судом першої інстанції не здобуто жодних доказів наявності в діях ОСОБА_4 умислу на завдання потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень.
При розгляді даної справи в судовому засіданні та постановленні вироку судом першої інстанції допущено численні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Так, при проведенні судового слідства судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст. 251, 286, 287, 294, 297-299 КПК України.
Крім того, в порушення вимог ст. 323 КПК України, суд першої інстанції, призначивши у справі судово-медичну експертизу (а.с. 16), однак не дивлячись на те, що висновок експерта поступив у Сокальський районний суд Львівської області 2 вересня 2010 року (а.с. 19), цей висновок експерта в судовому засіданні не досліджував та не оголошував, а при постановленні вироку покликався на даний висновок експерта.
На підставі вищенаведеного, оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_4 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю, відповідно до п. 2 ст. 6 КК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Керуючись ст.ст. 362-367 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
вирок Сокальського районного суду Львівської області від 6 грудня 2010 року про засудження ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 510 грн. скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п. 2 ст. 6 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвалу можна оскаржити до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3 місяців після її проголошення.
Судді:
підпис підпис підпис
Галапац І.І. Гаврилов В.М. Марітчак Т.М.
Копія відповідно до оригіналу.
Суддя апеляційного суду Т. Марітчак