Справа № 22-ц-195/11 Головуючий у 1 інстанції: Савуляк Р.В.
Категорія: 38 Доповідач апел ін-т: Монастирецький Д. І.
07 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Зубарєвої К.П.,
суддів: Монастирецького Д.І., Бакуса В.Я.,
секретаря Луньо К.А.,
з участю ОСОБА_2, представника Львівської обласної державної адміністрації Буньо А.П., Державного казначейства України Щерби Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, -
Оскаржуваним рішенням у вимогах ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради, Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, прийняте на основі неправильного дослідження та оцінки доказів. Зокрема вказує, що позов про відшкодування моральної шкоди законно пред'явлений до Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації, оскільки судом встановлено, що відповідач безпідставно відмовив йому у наданні посвідчення, а відповідно є винною особою. Зазначає, що суд дійшов неправильного висновку щодо відсутності причинового зв'язку між захворюваннями, які описані в медичних документах і діями відповідачів, оскільки ці документи в судовому засіданні не обговорювались і не досліджувались. Вважає, що суд повинен був допитати його та медичних працівників або призначити медичну експертизу з винесенням на розгляд спірних питань.
Просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, представника Львівської обласної державної адміністрації Буньо А.П., Державного казначейства України Щерби Н.Р., які заперечують проти неї, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що у 1988 році ОСОБА_2 разом з курсантами Львівської школи міліції був відряджений для забезпечення громадського порядку в район ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У зв»язку з цим, 12 лютого 1992 року йому було видано відповідне посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії, яке, в подальшому, 01.01.1993 року було замінене на нове. В 1997 році він здав своє посвідчення на перереєстрацію в Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради, яке працівниками цього управління було втрачене. Він неодноразово звертався в зазначене Управління, а також у Головне управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації з проханням видати йому нове посвідчення взамін втраченого ними, однак протягом дев»яти років йому відмовляли у видачі посвідчення.
У зв»язку з цим, в січні 2007 року він звернувся за захистом своїх конституційних прав до суду.
Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2007 року дії Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації з приводу відмови йому у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були визнані неправомірними.
Оскільки через тривале доказування свого законного, раніше визнаного, права на отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії, був змінений постійний уклад його життя, він зазнав безпідставних образ, нервував та переживав, просив, з урахуванням змін, стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 145 000 гривень.
Також встановлено, що відмовляючи в позові ОСОБА_2 Червоноградський міський суд виходив з того, що позивач ставить питання про стягнення моральної шкоди за період з 26.11.2006 року (момент звернення з офіційною заявою до Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації) по 26 вересня 2007 року (час, коли він отримав посвідчення). В той же час, в період з 10 січня по 16 серпня 2007 року, між сторонами розглядався адміністративний спір про право ОСОБА_2 на отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після розв»язання адміністративного спору судами та вступу постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2007 року у законну силу, ОСОБА_2, в установленому порядку, було видано належне йому посвідчення, тим самим було відновлено його порушене право. На підставі зазначених виводів, а також відсутності причинного зв»язку між діями відповідачів і захворюваннями, міський суд дійшов висновку про відсутність факту заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди відповідачами.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками міського суду у зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідністю їх обставинам справи.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Стосовно п. 3 ст. 61 ЦПК України підставами звільнення від доказування є: згідно з п. 1 -обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; згідно з п. 3 -обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, щодо особи, відносно якої встановлено ці обставини.
У матеріалах справи маються докази про те, що ОСОБА_2 являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та що йому у 1992 році було видано посвідчення зазначеного учасника (а.с. 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 16).
Як вбачається з повідомлення № 16-12895 від 11.12.2006 року заступника начальника Головного управління праці та соціального захисту населення начальнику управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради щодо визначення статусу та права на видачу посвідчення (вкладки) чи дубліката посвідчення, ОСОБА_2 відмовлено у визначенні права на видачу посвідчення 3-ої категорії серії А ліквідатора наслідків на Чорнобильській АЕС, оскільки він працював у зоні відчуження лише 19 днів (а.с. 9).
При цьому, письмові докази за 1988 рік, квітень, липень 2007 року, про те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 14.01. по 14.02.1988 року (32 дні) до уваги взяті не були (а.с. 11, 12, 13, 14).
Крім того, постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 16 квітня 2007 року дії Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації про відмову ОСОБА_2 у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції визнано неправомірними та зобов»язано видати йому вказане посвідчення третьої категорії (а.с. 17-18).
У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім»ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.
Як беззаперечно доказано, неправомірними діями працівників Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації спричинена моральна шкода ОСОБА_2, а тому саме Управління має відшкодувати йому таку.
Ці винні дії призвели до зміни звичного життя позивача, порушили його спокій та нормальні життєві стосунки у спілкуванні з рідними та друзями. Неправомірні дії відповідача змусили позивача неодноразово звертатися до різних інстанцій, в тому числі і МВС Республіки Білорусь, Міністерство праці та соціальної політики України, лікарню, суд.
При визначенні розміру моральної шкоди, колегія суддів враховує всі обставини, на які вказує Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та ви вини останнього в її заподіянні.
З урахуванням наведеного, та, що факт задоволення вимоги про відновлення порушеного права позивача Червоноградським міським судом Львівської області 16 квітня 2007 року є суттєвою моральною компенсацією його переживань, колегія суддів доходить висновку, що розмір морального відшкодування слід визначити в розмірі 500 гривень і вважає таку суму достатньою для відновлення немайнових втрат позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації в користь ОСОБА_2 500 грн. у відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди.
Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п. 2 ст. 307, ч. 1 п.п. 1, 3 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації в користь ОСОБА_2 500 (п»ятсот) гривень у відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Зубарєва К.П.
Судді: Монастирецький Д.І.
Бакус В.Я.