Справа № 11-17/11 Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік І.М.
Доповідач: Калиняк О. М.
28 січня 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Леона О.І.
суддів Калиняк О.М., Стельмаха І.О.
з участю прокурора Шахрайчук Н.І.
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника потерпілих -адвоката ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 185 КК України за апеляціями засудженого ОСОБА_7, його захисника ОСОБА_5, законного представника ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Львівської обл. від 27 травня 2010 року,
Вироком Миколаївського районного суду Львівської обл. від 27 травня 2010 року
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець
с. Пісочна Миколаївського р-ну Львівської
обл., проживає за адресою: АДРЕСА_1
засуджений за ч.1 ст. 115 КК України на 12 (дванадцять) років позбавлення волі; за ч.1 ст. 185 КК України -на 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання за сукупність злочинів ОСОБА_7 визначено - 12 (дванадцять) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженим рахується з 13 травня 2007 року.
Запобіжний захід -взяття під варту залишено засудженому без зміни.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено; стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9 солідарно на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 100 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 7 750 грн. відшкодування матеріальної шкоди.
ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 10 травня 2007 року о 10.00 год. поблизу с. Київець Миколаївського р-ну Львівської обл., на території колишньої Миколаївської птахофабрики, на ґрунті неприязних відносин, які раптово виникли, наніс ОСОБА_10 декілька ударів по голові дерев'яною палицею. Коли ОСОБА_10 впала на землю, втративши свідомість, ОСОБА_7 з наміром, направленим на позбавлення життя, який раптово виник, кинув на голову потерпілої уламки бетону. Після цього приховав тіло потерпілої, затягнувши його під дерево та прикидавши сміттям. Смерть потерпілої наступила внаслідок множинних тілесних ушкоджень.
Впевнившись, що потерпіла позбавлена життя, ОСОБА_7 з кишені куртки ОСОБА_10 таємно викрав стільниковий мобільний телефон марки "Самсунг Х-650" вартістю 579 грн. 50 коп. з сім-карткою абонента "Київстар" вартістю 25 грн. та залишком грошей на рахунку в сумі 17 грн. 41 коп., всього майна на загальну суму 621 грн. 91 коп.
На вирок суду засуджений подав апеляцію, в якій просить вирок скасувати, справу повернути прокуророві Миколаївського р-ну Львівської обл. на додаткове розслідування для встановлення особи, яка вчинила вбивство ОСОБА_10, та дослідження інших версій вбивства, а також порушити кримінальну справу щодо слідчого Федини М.М.
В обґрунтування апеляції покликається на такі доводи. Суд не взяв до уваги, що досудове слідство проведене неповно, однобічно, докази у справі не вказують на його причетність до злочину, а підстави порушення кримінальної справи - явка з повинною та його показання, які він давав під тиском працівників міліції, отримані незаконним способом. Викладене у вироку не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки о 10.00 год. він ще був вдома і лише після 10.00 год. поїхав велосипедом на птахофабрику збирати равлики і, беручи до уваги відстань від його дому до птахофабрики, міг бути там не раніше 10.45 -11.00 год., що підтверджується показаннями в суді його брата ОСОБА_11 Висновок суду про те, що до нього не застосовували заходів фізичного примусу, є необґрунтованим і жодними документами не підтверджений, тому що згідно з відповіді начальника Миколаївського РВ УМВС України у Львівській обл. встановити даний факт немає можливості в зв'язку із зміною особового складу райвідділу. Викладене в явці з повинною не відповідає дійсним подіям. На обличчі потерпілої виявлені ушкодження, які виникли і були нанесені тупим предметом незадовго до смерті потерпілої, а в явці з повинною йдеться лише про один удар палицею та один удар (добивання) каменем. Про те, що він бив потерпілу руками й ногами перед смертю, в явці з повинною не йшлося. Слідчим підтасовано знаряддя вчинення злочину -дерев'яну палицю (зламану в трьох місцях) та камінь, оскільки вони були просто знайдені на місці події й на них не виявлено ні слідів крові, ні відбитків пальців. В порушення вимог ст. 85-2 КПК України учасникам відтворення обстановки та обставин події не продемонстровано відеозапис та не складено відповідний протокол. Під час відтворення працівник міліції давав йому вказівки, що говорити і що робити; не було його законних представників, а присутній адвокат не вправі був представляти його інтереси. Він не показував і не говорив про викрадення ним телефону; телефон він знайшов біля дороги, і саме такі показання давав у суді. Те, що він викинув лопату, коли вона зламалася, є лише припущенням суду. На його одязі не було виявлено ні слідів крові, ні ґрунту з місця події. На його велосипеді також не виявлено ознак того, що він був на місці події. Слідчим не встановлено усіх обставин побиття ОСОБА_10 Під час досудового слідства його вина у вчиненні злочинів не доведена.
Вирок суду оскаржили також захисник засудженого -адвокат ОСОБА_5 та законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_7 -його батько ОСОБА_6 В апеляціях просять вирок скасувати, справу повернути на додаткове розслідування з підстав однобічності та неповноти досудового і судового слідства; невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотного порушення кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону. Просять також змінити ОСОБА_7 запобіжний захід -взяття під варту на підписку про невиїзд.
В обґрунтування апеляцій покликаються на такі доводи. Вирок суду не підтверджений достовірними доказами; докази судом не перевірені й не оцінені. Обвинувачення ОСОБА_7 підтверджується недопустимими, недостовірними і недостатніми доказами. Суд розглянув тільки обставини, що викривають підсудного, але відмовився враховувати усі обставини, що можуть вплинути на висновки суду й які виправдовують ОСОБА_7 В основу вироку покладені докази, отримані з процесуальним порушенням. У справі встановлено факт затримання неповнолітнього ОСОБА_7 ввечері 11 травня 2007 року і доставку його в приміщення Миколаївського РВ, де ОСОБА_7 перебував до початку слідчих дій 13 травня 2007 року старшим слідчим Миколаївської міжрайонної прокуратури ОСОБА_12 Однак будь-які пояснення ОСОБА_7 в матеріалах справи за цей період відсутні й першим документом від його імені є явка з повинною від 13 травня 2007 року (т.1 а.с.23), написання й підписання якої підсудний заперечив у судовому засіданні. У справі не встановлено, чому і з яких підстав ОСОБА_7 перебував у приміщенні Миколаївського РВ з вечора 11 травня до ранку 13 травня 2007 року і які дії з ним проводили. Наведене дає підстави вважати, що заява ОСОБА_7 про застосування до нього фізичного і психологічного тиску відповідає дійсності, однак суд першої інстанції взяв до уваги висновок від 20.04.2010 року службової перевірки Миколаївського РВ і не врахував, що перевірка проведена не органом прокуратури, а службовими особами того правоохоронного органу, який вчинив незаконні дії щодо ОСОБА_7 Суд не перевірив показання ОСОБА_7 про те, що явку з повинною він не писав. Покликання у вироку на явку з повинною як на доказ вини ОСОБА_7 не відповідає ст.ст. 65, 94 КПК України. В матеріалах справи відсутня постанова слідчого про порушення щодо ОСОБА_7 кримінальної справи за вбивство 10 травня 2007 року. Порушення кримінальної справи та здійснення слідчих дій слідчим Миколаївської міжрайонної прокуратури є незаконним, оскільки відповідно до ч.2 ст. 112 КПК України підслідність у всіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми, віднесена до провадження слідчих органів внутрішніх справ. Тому досудове слідство і збір доказів в період 13 -16 травня 2007 року здійснені неповноважною особою. Суд не перевірив належність вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону саме ОСОБА_10 Телефон вилучений у ОСОБА_7 з істотним порушення вимог КПК, оскільки вказані в протоколі виїмки поняті були відсутні. Висновок судово-медичної експертизи № 56/07 про причини смерті ОСОБА_10 наданий за постановою слідчого прокуратури від 11 травня 2007 року, тобто за два дні до порушення кримінальної справи; тому така постанова є незаконною, а висновок експертизи не може мати доказового значення у справі. Крім того висновок є неповним, неясним і суперечливим, однак суд відмовив у клопотанні захисту про допит експерта в судовому засіданні та у призначенні повторної комплексної судово-медичної і криміналістичної експертизи трупа потерпілої. Органом досудового слідства не було призначено криміналістичної експертизи для встановлення знаряддя і способу вбивства потерпілої, не встановлено спосіб і предмети, якими було позбавлено життя потерпілу. У висновках експертиз, що є у справі, відсутні дані про вчинення вбивства саме таким способом, який зазначений в обвинувальному висновку, та про залишення слідів вказаними в обвинуваченні предметами. Не підтверджено нанесення ударів по голові потерпілій палицею, вилученою при відтворенні обстановки та обставин події, не доведено належність трьох різних частин палиці як складових одного цілого. На досудовому слідстві не встановлено, чи можливо взагалі дерев'яною палицею чи знайденими бетонними уламками спричинити саме такі тілесні ушкодження, які виявлені у потерпілої. Протоколи допитів ОСОБА_7 як підозрюваного та обвинуваченого не можуть бути доказами в справі, так як одержані з істотним порушенням КПК та внаслідок самообмови. Описаний ОСОБА_7 спосіб вбивства потерпілої, його показання щодо місця вбивства, викладені в обвинуваченні обставини крадіжки мобільного телефону суперечать іншим матеріалам досудового слідства. Не може бути доказом у справі протокол відтворення обстановки й обставин події, оскільки містить елементи підроблення через відсутність вказаних у ньому понятих -Орлова і Худаша. Під час відтворення були вилучені два бетонних камені, тоді як у справі фігурують дві бетонні брили, а згідно з протоколом огляду речових доказів (т.1 а.с.54-55, 137) було оглянуто два уламки бетону, які й долучені до справи як речові докази. Відеозапис відтворення обстановки й обставин події одержаний з порушенням вимог ст.ст. 64-65, 84 - 85-2 КПК України, а тому не може бути доказом у справі. Дії й слова ОСОБА_7 при відтворенні не відповідають тексту протоколу огляду місця події від 11 травня 2007 року та тексту і фототаблиці до протоколу відтворення обстановки й обставин події, не були виконані вимоги ст. 85-1 КПК України. Не були встановлені обставини дійсної належності знайденої лопати, відсутні докази наявності на лопаті крові потерпілої. Протоколи вилучення, огляду предметів як доказів, а також протокол відтворення були оформлені без понятих, а підписи понятих мають ознаки підроблення, однак суд не виключив їх з переліку доказів. Ні на досудовому слідстві, ні в суді не було встановлено, звідки і яким способом неповнолітній ОСОБА_7 набрав і доставив до місця приховування трупа потерпілої та її велосипеда сміття, землю, биту цеглу, оскільки таку кількість сміття можливо тільки доставити транспортом. Досудове слідство проведене з порушенням права обвинуваченого на захист, оскільки призначення захисника ОСОБА_13 і його участь у справі були здійснені з порушенням вимог ст.ст. 44, 47 КПК України. Орган досудового слідства не встановив мотив вбивства, що призвело до неповноти й неправильності досудового слідства. Згідно з висновками органу досудового слідства та вироку суду ОСОБА_7 скоїв вбивство на ґрунті особистої неприязні, яка раптово виникла, до ОСОБА_10 Однак матеріали справи дають підстави вважати, що вбивство ОСОБА_10 було вчинене на ґрунті порушення статевої свободи та статевої недоторканості особи, і всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України це не було встановлено чи спростовано органом досудового слідства. Орган досудового слідства незаконно відкинув версію про зґвалтування потерпілої і подальше її вбивство з метою приховання такого злочину. Не досліджена також можливість посягання з боку потерпілої на статеву свободу і недоторканість неповнолітнього ОСОБА_7 Органами досудового слідства і судом не дано оцінки факту знаходження трупа потерпілої без нижньої білизни та фактичне знищення виявлених під час огляду місця події жіночих трусів, які не були вилучені для проведення криміналістичних експертиз.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, його захисника -адвоката ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підтримку апеляцій, потерпілих, які просять вирок залишити без зміни, думку прокурора про скасування вироку в зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та необхідність повернення справи на додаткове розслідування, обговоривши наведені в апеляціях доводи й перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції слід задоволити частково.
Постановлений судом першої інстанції вирок підлягає скасуванню, а справа поверненню на додаткове розслідування, виходячи з наступного.
При апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність і неповноту досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, а також істотні порушення кримінально-процесуального закону, що відповідно до п.1, п.3 ч.1 ст. 367 КПК України є підставами для скасування вироку та повернення справи на додаткове розслідування.
Істотна неповнота досудового слідства та істотні порушення кримінально-процесуального закону залишилася поза увагою суду першої інстанції, який в свою чергу допустив однобічність і неповноту судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону та постановив необґрунтований вирок.
В обґрунтування свого висновку про винність ОСОБА_7 у вчиненні 10 травня 2007 року злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, суд покликався на висновок судово-медичного експерта № 56/07 від 11 травня 2007 року щодо причин настання смерті ОСОБА_10 (т.3 а.с.127 зворот, т.1 а.с.207-212).
Однак належної оцінки висновкові експерта суд не дав та не перевірив його відповідність критерію допустимості доказів.
За змістом кримінально-процесуального закону слідчі дії (за винятком огляду місця події /ч.2 ст. 190 КПК України/) проводяться лише після порушення кримінальної справи, й обов'язковою умовою призначення експертизи є порушення кримінальної справи.
Постанова старшого слідчого Миколаївської міжрайонної прокуратури ОСОБА_12 про призначення судово-медичної експертизи винесена 11 травня 2007 року (т.1 а.с.17).
В матеріалах справи міститься постанова від 13 травня 2006 року (так зазначено в постанові) про порушення щодо ОСОБА_7 кримінальної справи за ч.1 ст. 115 КК України (т.1 а.с.1) та протокол від 13 травня 2007 року про вручення ОСОБА_7 копії постанови про порушення кримінальної справи від 13 травня 2007 року (т.1 а.с.37).
Таким чином судово-медична експертиза про причини смерті ОСОБА_10 була призначена й розпочата до порушення кримінальної справи, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і залишилося поза увагою прокурора, який здійснював нагляд за проведенням досудового слідства, і суду першої інстанції.
В ході додаткового розслідування вказане порушення закону повинно бути усунуте з врахуванням норм ст.ст. 75, 76 КПК України.
При цьому колегія суддів звертає увагу на зазначений у постанові про порушення кримінальної справи рік порушення справи -2006, що не відповідає дійсності та потребує уточнення (т.1 а.с.1).
Як на підставу повернення справи на додаткове розслідування захист в апеляції покликається на неповноту досудового слідства, зокрема, на те, що матеріали справи дають підстави вважати, що вбивство ОСОБА_10 було вчинене на ґрунті порушення статевої свободи та статевої недоторканості особи, і всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України це не було встановлено чи спростовано органом досудового слідства. Орган досудового слідства незаконно відкинув версію для проведення досудового слідства про зґвалтування потерпілої і подальше її вбивство з метою приховання такого злочину.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта обґрунтованими, виходячи з наступного.
В матеріалах справи містяться:
- протокол від 11 травня 2007 року огляду місця події -ділянки поблизу дороги, позаду 6-го цеху колишньої Миколаївської птахофабрики. Виявлено труп ОСОБА_10 Біля лівої руки трупа знаходиться пара гумових чобіт… Труп лежить на спині. На трупі куртка синього кольору, замок типу "блискавка" розстібнутий, лівий рукав стягнутий з плечового суглобу, кисть лівої руки знаходиться в рукаві. Ліва рука витягнута вздовж тулуба. Права рука витягнута догори, паралельно тулубу і ногам, правий рукав з руки не зсунутий… Ноги і таз оголені, рейтузи зняті з лівої ноги і приспущені на правій нозі до рівня ступні. На лівій ступні є шкарпетка сірого кольору, яка скатана до рівня п'яти. Шкарпетка на правій нозі скатана у верхній частині до рівня гомілково-ступневого суглобу. Труси відсутні… Бюстгальтер застібнутий, підтягнутий догори до рівня шиї… Серед сміття, в ділянці голови трупа виявлено джинси темно-сірого кольору, замок "блискавка" розстібнутий, головка металевого ґудзика відсутня… При перевертанні трупа виявлені множинні траси на задній поверхні сідниць і ніг, які паралельні між собою. Траси у вигляді бруду і крові… На купі глини 7-го цеху між другим і третім рядами виявлено двоє трусів жіночих чорного кольору з вибитим орнаментом і білого кольору з емблемою (т.1 а.с.3-5);
- доручення слідчого СВ Миколаївського РВ УМВС України у Львівській обл. в порядку ст. 114 КПК України на ім'я начальника Миколаївського РВ про проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій з метою встановлення того, чи не було поєднано вбивство ОСОБА_10 із зґвалтуванням потерпілої (т.1 а.с.122);
- висновок судово-імунологічної експертизи № 285/2007-ім від 21 червня 2007 року, згідно з яким в слідах в одному мазку з вмістом піхви (об'єкт №1) та ватному тампоні з вмістом піхви (об'єкт №2) від трупа ОСОБА_10 виявлені поодинокі сперматозоїди. При дослідженні ватного тампону (об'єкт № 2) виявлені антигени В і Н, де антиген В може походити тільки за рахунок сперми, антиген Н як за рахунок сперми, так і за рахунок вагінальних виділень самої потерпілої ОСОБА_10 Походження сперми в вище перерахованих слідах від громадянина ОСОБА_7 не виключається (т.1 а.с.250-255).
За наявності таких даних органові досудового слідства необхідно перевірити версію про вчинення щодо потерпілої злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості й прийняте відповідне процесуальне рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з протоколом огляду місця події (т.1 а.с.3-5) виявлені жіночі труси вилучені не були та не було проведено жодних слідчих дій для перевірки їх належності ОСОБА_10 Вказану неповноту досудового слідства необхідно усунути в ході додаткового розслідування.
В обвинувальному висновку та у вироку зазначено, що ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 декілька ударів по голові дерев'яною палицею. Коли ОСОБА_10 впала на землю, втративши свідомість, ОСОБА_7 з наміром, направленим на позбавлення життя, кинув на голову потерпілої уламки бетону (т.2 а.с.30-37, 127).
Обґрунтовуючи такий висновок орган досудового слідства в обвинувальному висновку та суд у вироку покликалися на показання ОСОБА_7, дані ним на досудовому слідстві.
На досудовому слідстві при допиті його як підозрюваного ОСОБА_7 показав, що він наніс ОСОБА_10 палицею удар зверху по голові, більше з лівої сторони. Від удару ОСОБА_10 впала на землю. Він попробував на шиї пульс, але пульсу не було. Тоді він взяв ОСОБА_10 за праву руку і став її тягнути до дерева, яке знаходилося на відстані приблизно 2-3 м від того місця, де вона впала на землю. На обличчя ОСОБА_10 він поклав джинси; із землі підняв шматок бетонного каменю і з висоти приблизно 30-40 см опустив потерпілій на голову. Так як камінь з голови впав, він його підняв і поклав на голову ОСОБА_10 (т.1 а.с.40).
Аналогічні показання ОСОБА_7 зафіксовані в протоколі від 13 травня 2007 року відтворення обстановки й обставин події, відповідно до якого ОСОБА_7 показав, що до того місця, де він заховав ОСОБА_10, він протягнув її близько двох метрів. Коли тягнув тіло ОСОБА_10, з неї злізли колготи і піднявся светр. На ОСОБА_10 були чорні колготи, светр, куртка, на голові пов'язка, на ногах гумові чоботи, які з ніг злізли і які він поклав з боку біля тіла потерпілої. Він наніс один удар дерев'яною палицею по голові, один раз опустив бетонний камінь на голову і один раз поклав камінь на голову. Опустив він бетонний камінь на голову з висоти приблизно 40 см, а другий раз тільки поклав на голову. Колготи з ніг ОСОБА_10 злізли повністю до п'ят, після чого він одягнув їх назад на ОСОБА_10 (т.1 а.с.44).
При допиті його як обвинуваченого на досудовому слідстві ОСОБА_7 пояснив, що він вдарив ОСОБА_10 один раз палицею. Він підійшов до неї, нахилився, подивився, що вона не дихає, пульсу не було чути. Він зрозумів, що ОСОБА_10 не жива, взяв її двома руками за праву руку і потягнув її за праву руку до дерева, щоб там заховати. Тягнув він її до дерева, можливо, 2 м. Збоку взяв шматок бетону і поклав на обличчя ОСОБА_10 Камінь він не кидав, а поклав. Коли він тягнув ОСОБА_10 за руку по землі, то з неї повністю стяглися колготи. Так що залишилися окремо на землі, сантиметрів 30 від її ніг, але він потім затягнув ті колготи майже повністю до пояса, щоб не було видно оголеного тіла. Визнає, що вдарив ОСОБА_10 один раз дерев'яною палицею по голові, від чого вона і померла.
Зважаючи на показання ОСОБА_7 на досудовому слідстві про те, що він наніс ОСОБА_10 один удар палицею по голові, а потім поклав їй на голову шматок бетону, органові досудового слідства та суду першої інстанції слід було з'ясувати, чи могли бути заподіяні виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження за обставин, що їх описав засуджений на досудовому слідстві.
Залишилися також без перевірки й оцінки показання ОСОБА_7, дані на досудовому слідстві, про те, що, коли він тягнув ОСОБА_10 по землі 2-3 м, то з неї повністю злізли колготи, гумові чоботи, а светр піднявся; з неї повністю стяглися колготи, але він потім затягнув ті колготи майже до пояса, щоб не було видно оголеного тіла.
Такі показання підлягають перевірці в сукупності з іншими доказами у справі, в тому числі з протоколом огляду місця події, згідно з яким при виявленні трупа ноги і таз потерпілої були оголені, рейтузи зняті з лівої ноги і приспущені на правій нозі до рівня ступні; труси відсутні, бюстгальтер підтягнутий догори до рівня шиї, а також на тілі потерпілої (на задній поверхні ніг і сідниць) виявлені сліди волочіння (т.1 а.с.3-5).
Вказане має істотне значення для правильного вирішення справи, а тому в ході додаткового розслідування шляхом проведення необхідних слідчих дій потрібно з'ясувати усі фактичні обставини справи.
Відповідно до закріпленого у ст. 16-1 КПК України принципу змагальності сторін, згідно з яким при розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган, суд позбавлений можливості всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини без повернення справи на додаткове розслідування.
Оскільки при проведенні досудового слідства не були вжиті усі необхідні заходи для встановлення обставин справи і ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні, вирок суду слід скасувати, а справу повернути прокуророві на додаткове розслідування для вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи відповідно до вимог ст. 22 КПК України.
Підлягає перевірці прокурором заява ОСОБА_7 в суді першої інстанції про застосування щодо нього працівниками міліції незаконних методів слідства (т.3 а.с.32, 77).
В матеріалах справи міститься висновок службової перевірки за фактом застосування до неповнолітнього ОСОБА_7 заходів фізичного та психологічного насильства, складений заступником начальника відділу -начальником СВ Миколаївського РВ ГУМВС України Львівській обл. Царем Р.Я. та затверджений 20 квітня 2010 року в.о. начальника Миколаївського РВ ГУМВС України Львівській обл. Скрипцем П.І. (т.3 а.с.105-106).
У вироку суду зазначено, що перевіреними судом доказами не встановлено фактів застосування до підсудного в ході досудового слідства з боку працівників правоохоронних органів фізичного чи психологічного насильства (т.3 а.с.128 зворот).
Між тим за змістом закону та відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" заява обвинуваченого чи підсудного про застосування щодо нього незаконних методів слідства підлягає перевірці прокурором, а не тим органом, щодо незаконних дій якого подано заяву.
Отже в ході додаткового розслідування прокуророві у встановленому порядку слід перевірити заяву ОСОБА_7 про застосування щодо нього працівниками міліції незаконних методів слідства.
Доводи, викладені в апеляціях сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, повинні бути предметом перевірки в ході додаткового розслідування й при надходженні справи до суду докази підлягатимуть ретельному дослідженню та оцінці відповідно до вимог ст. 67 КПК України з точки зору їх належності, допустимості й достатності.
Викладене в апеляції прохання засудженого порушити кримінальну справу щодо слідчого Федини М.М. задоволене бути не може, оскільки відповідно до кримінально-процесуального законодавства питання порушення кримінальної справи публічного обвинувачення в компетенцію суду не входить.
Підстав для зміни чи скасування засудженому запобіжного заходу на даній стадії процесу колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, п.4 ч.1 ст. 374 КПК України, колегія суддів
Апеляції засудженого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_5, законного представника ОСОБА_6 задоволити частково.
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 27 травня 2010 року щодо ОСОБА_7 скасувати й справу повернути Миколаївському міжрайонному прокурору Львівської області через районний суд на додаткове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_7 залишити взяття під варту.
Леон О.І. Калиняк О.М. Стельмах І.О.