Справа № 22-ц-1193/11 Головуючий у 1-й інстанції:Ганич І.М.
Категорія -46 Доповідач у 2-й інстанції: Шашкіна С.А.
17 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого-судді Богонюка М.Я.
Суддів: Шашкіної С.А., Приколоти Т.І.
При секретарі:Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 8 листопада 2010 року,-
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.
В обгрунтування позовни вимог покликалась на те, що 09.10.1999 року у Палаці урочистих подій м.Львова зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу у них народились три сини: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 тв ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3. З часу укладення шлюбу стосунки складались нормально, через деякий час почали псуватись через різне сприйняття життєвих реалій, подружню невірність, зверхнє ставлення до неї відповідача, неповагу як до матері їхніх дітей, випадки рукоприкладства на грунті зловживання алкоголем, сварки, що призвели до напруженості. У зв”язку з чим шлюб розпався, вони проживають окремо, не ведуть спільного господарства, тому просила постановити рішення про розірвання шлюбу.
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 8 листопада 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.
Рішення оскаржила позивач, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що сім”я розпалась і примирення між ними неможливе.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги, матеріали справи, докази, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується лише на вільній згоді жінки та чоловіка.
Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна»проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам дитини. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя .
Відмовляючи у позові суд виходив з того, що подружжя разом не проживає лише з серпня 2010 року, проте продовжує підтримувати між собою стосунки, що свідчить про нестійкість і нетривалість конфлікту між ними.
Проте такі висновки суду суперечать матеріалім справи.
Судом не взято до уваги, що відносини, які склалися між сторонами негативно впливають на моральний та фізичний стан позивачки, така категорично настоює на розірванні шлюбу і у своїх поясненнях в судовому засіданні апеляційної інстанції, повторно звертає увагу, що не бажає в подальшому перебувати у шлюбі з відповідачем.
Як ствердили сторони і судовому засіданні, після припинення спільного проживання у серпні 2010 року, обидві сторони звернулись до суду із своїми позовними вимогами про поділ майна, про стягнення аліментів на утримання дітей, про визначення мсіця проживання дітей. З поданих позивачкою заяв до органів міліції та суду вбачається, що вона звинувачує відповідача у у вчиненні злочину у зв”язку із заподіянням їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а також за ознаками злочинів, що передбачені ст.ст.126,162, 296, 356 КК України.
Покликання суду на те, що відповідач бажає зберегти сім”ю, нічим не стверджено, а з копії його позовної заяви про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_3 вбачається, що між сторонами дійсно існують конфліктні стосунки. Відповідач не заперечив, що за час судового розгляду справи сторони не помирились, відповідачем не доведено вчинення ним дій для збереження сім”ї.
З'ясувавши фактичні обставини справи, причини позову про розірвання шлюбу, колегія суддів вважає, що подальше сімейне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як позивачка категорично відмовляється перебувати в подальшому шлюбі з відповідачем, отже подальше її перебування у цьому шлюбі суперечило б її інтересам, а тому позов про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.
У зв”язку з вищенаведеним, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 8 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 задовольнити. Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зареєстрований у Палаці урочистих подій м.Львова 09.10.1999 року, актовий запис №1981.
Судові витрати по оформленню розірвання шлюбу в органах РАГСу в розмірі 17 грн. покласти на ОСОБА_4.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: