Справа № 22-ц-1014/11 Головуючий у 1 інстанції: Левик
Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.
03 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого -Богонюка М.Я.,
суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.,
при секретарі -Глинському О.А.
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2010 року, -
оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 58350 грн. упущеної вигоди, яку він недоотримав унаслідок простою вантажного автомобіля та відшкодування моральної шкоди. Збитки та моральна шкода були спричинені унаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача.
Рішення оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд безпідставно відхилив низку договорів-заявок про перевезення позивачем вантажів, невиконання яких спричинило збитки. Посилання на укладення договорів після ДТП не відповідає дійсності, так як насправді вони були укладені до настання дорожньої пригоди. Відсутність оригіналів договорів у його контрагента -підприємця ОСОБА_6 не свідчить про їх відсутність взагалі, а вказується лише про їх відсутність за спливом часу. Не відповідають матеріалам справи висновки суду про неможливість виконання позивачем договорів перевезення, адже відстань між населеними пунктами, час та інші умови є реальними для їх виконання. Суд безпідставно відхилив надані позивачем докази на підтвердження обставин неможливості виконання договорів перевезення іншими автомобілями позивача, замість пошкодженого в ДТП автомобіля. Апелянт крім цього зазначає, що надав суду першої інстанції достатньо доказів про заподіяння йому моральної шкоди, проте суд безпідставно не взяв їх до уваги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 на підтримання скарги, ОСОБА_4 і його представника ОСОБА_5 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на викладені мотиви.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 унаслідок порушення Правил дорожнього руху України 12.01.2008 року на 71км+32м автодороги Львів-Тернопіль скоїв дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої ОСОБА_2 була заподіяна майнова шкода: пошкоджено вантажний автомобіль марки ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_1.
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є вірним і відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права.
За змістом ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 2 частини другої цієї ж статті передбачено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Із позовної заяви убачається, що упущеною вигодою позивач вважає доходи, які б він міг реально одержати при виконанні низки договорів перевезень, укладених із Приватним підприємцем ОСОБА_6
Відмовляючи у задоволенні позову суд обґрунтовано виходив із того, що укладаючи договори перевезень 12.01.2008 року, після настання ДТП, ОСОБА_2 усвідомлював неможливість їх реального виконання і за таких обставин не отримані доходи не можуть вважатись упущеною вигодою у значенні ст. 22 ЦК України.
Доводи апелянта про укладання зазначених вище договорів перед ДТП не відповідають матеріалам справи, оскільки позивач не надав суду доказів про це, а у факсограмах договорів відсутні відомості про час та дату їх пересилання між контрагентами. До того ж, на виконання договору від 12.01.2008 року автомобіль позивача мав прямувати у протилежному напрямку від населеного пункту, де сталась ДТП.
Правильним є висновок суду про неможливість виконання усіх договорів одним транспортним засобом з одним водієм, так як це суперечить чинному на той час Положенню про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затвердженого наказу Міністерства транспорту України від 17.01.2002 року №18. На обґрунтування можливості виконання даних договорів, з урахуванням зазначеного вище нормативно-правового акту, позивач не надав суду першої інстанції графіку роботи водія, не надав такого доказу він і суду апеляційної інстанції.
Відповідає нормам матеріального права висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, адже відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода як суб'єкту підприємницької діяльності могла бути заподіяна лише у вигляді приниження його ділової репутації. Як убачається із матеріалів справи, доказів на підтвердження факту приниження ділової репутації ОСОБА_2 не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Так як позивач не надав доказів на підтвердження позовних вимог то суд першої інстанції правомірно відмовив йому у позові.
Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання апелянта на те, що місцевий суд, даючи оцінку можливості виконання договорів іншими транспортними засобами замість пошкодженого автомобіля, втрутився у господарську діяльність підприємця, однак зазначає, що цей висновок суду не спростовує правильність прийнятого рішення і не впливає на його законність.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає його законним.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: