Справа № 22-ц-749/11 Головуючий у 1 інстанції: Мельник С.Р.
Категорія: 45 Доповідач : Шандра М. М.
22 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Бермеса І.В.
суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.
з участю секретаря Балюк О.С.
та з участю ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,
представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Буської міської ради та ОСОБА_6 на рішення Буського районного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Буської міської ради про визначення лінії розмежування земельних ділянок,-
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просив визначити межі земельної ділянки ОСОБА_1, розташованої в АДРЕСА_1 площею 0.35 га із розмірами по периметру згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3221 від 11.12.2009 р. та визначити лінію розмежування (межу суміжних земельних ділянок) ОСОБА_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,35 га, та ОСОБА_6, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 3221 від 11.12.2008 року. Зазначає, що Буська міська рада не вирішує питання встановлення межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_6
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 30.09.2010 року позов задоволено. Визначено межі земельної ділянки ОСОБА_1 розташованої в АДРЕСА_1 площею 0,35 га із геометричними розмірами по периметру 27,00; 126.30; 28,00; 95,00; 0,60; 11,50; 0,40, 19,80 м згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3221 від 11.12.2009 року.
Рішення суду оскаржили Буська міська рада та ОСОБА_6
В апеляційній скарзі Буська міська рада просить рішення суду скасувати, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд розділив спільний заїзд, який відноситься до земель загального користування населеного пункту м.Буськ, не взяв при цьому до уваги рішення Бродівського районного суду Львівської області від 08.12.1998 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що рішення суду порушує право на користування спільним заїздом, який відноситься до земель загального користування.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що скарги слід задовольнити частково з таких підстав.
Районним судом установлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з даних висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3221 від 11.12.2009 року, яким визначено лінію розмежування суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2 та ненадання відповідачем доказів існування між спірними земельними ділянками земель загального користування.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 08.12.1998 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та виконавчого комітету Буської міської ради про виконання рішення виконкому та встановлення меж землекористування в натурі у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та виконавчого комітету Буської міської ради про виконання рішення виконкому про поділ спільного заїзду відмовлено за його безпідставністю. Зазначеним рішенням було встановлено факт існування між господарствами ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спільного заїзду, що відноситься до земель загального користування (а.с.66-67).
Доказів про внесення відповідних змін до плану земельно-кадастрового устрою населеного пункту та генерального плану м.Буська позивачем не надано.
Враховуючи наведене, висновок суду про ненадання доказів про існування між спірними земельними ділянками земель загального користування, є необґрунтованим, оскільки вказана обставина встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а відтак не підлягає доказуванню в силу ч.3 ст.61 ЦПК України.
Як убачається з висновку експерта № 3221 судової будівельно-технічної експертизи від 11.12.2008 року (а.с.16-18), експерт визначаючи межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_6 запропонував розділити спільний заїзд з улаштуванням двох окремих.
Відповідно до положень ст.83 Земельного Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів ( майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари тощо).
Районний суд на зазначені положення закону увагу не звернув, та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням ХХХІУ сесії п»ятого скликання Буської міської ради від 19.05.2010 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для передачі її у власність і виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.47).
Враховуючи наведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційні скарги Буської міської ради та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 30 вересня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: