Справа № 22-ц-982/11 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Категорія -19 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.
17 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого-судді Богонюка М.Я.
Суддів: Шашкіної С.А., Приколоти Т.І..
При секретарі: Качмар М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: приватного нотаріуса ОСОБА_6, органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації, органу опіки і піклування Личаківської райадміністрації про визнання угоди недійсною,-
У серпні 2008 року ОСОБА_4- законний представник неповнолітніх ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. - звернулася із позовом в суд до ОСОБА_2 , третіх осіб: приватного нотаріуса ОСОБА_6, органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, органу опіки і піклування Личаківської райадміністрації Львівської міської ради про визнання недійсним договору дарування 3/4 частин квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 10.10.2006р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6
У зв'язку із досягненням повноліття ОСОБА_3 вступила у справу в якості позивача.
В обгрунтування позовних вимог покликались на те, що АДРЕСА_1 що складається із двох житлових кімнат загальною площею 44,2 м.кв.,належала на праві спільної часткової власності: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - по 1/8 ідеальній частині, та ОСОБА_7 - 3/4 ідеальних частин. Згідно договору дарування від 10.10.2006р. ОСОБА_7 подарував належну йому частку у квартирі відповідачу ОСОБА_8 На момент укладення оспорюваного договору дарування співвласниками квартири були ОСОБА_5, ОСОБА_3 та їх дідусь- ОСОБА_7. При цьому неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 успадкували свої частки після смерті їхньої баби ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. З цього часу ОСОБА_3, на прохання дідуся, переселилася в АДРЕСА_1, де і проживала по кінець 2006р. - початок 2007 р. В цей період в квартирі поселилася відповідачка, у квартирі були створені умови, що унеможливлювали її проживання у ній, тому ОСОБА_3 вимушено переселилася проживати до матері. Оскільки на момент укладення договору дарування співвласниками квартири були неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_3 проживала у квартирі по 2007р. т.б. на час відчуження квартири, а тому в силу вимог п.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» при укладенні договору дарування необхідно було отримати дозвіл органу опіки та піклування. Договір укладено без отримання дозволу органу опіки та піклування, а тому просять позов задоволити та визнати договір дарування недійсним.
Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2, визнано недійсним договір дарування ѕ частин АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 10.10.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 103 грн.
Рішення суду оскаржила відповідачка, просить його скасувати та постановити нове про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_7 розпорядився належною саме йому часткою квартири, права на яку в позивачів не має. Після укладення договору, позивачі продовжують залишатись власниками своїх часток, а укладений договір жодним чином не вплинув на їхні права.
Судом невірно застосовані норми ст.12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”. Вважає, що ОСОБА_7 як власник 3/4 квартири вправі був розпорядитись належним йому майном без згоди органу опіки і піклування, укладення договору дарування не змінило права позивачів в частині їх прав власності на ј частини квартири.
Вислухавши доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання скарги, заперечення на скаргу позивачів, їх представника та представника органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, перевіривши доводи скарги, матеріали справи, докази, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що співвласниками АДРЕСА_1 , станом на 10.10.2006 року були ОСОБА_3 (1/8 ідеальної частки), ОСОБА_5 (1/8 ідеальної частки) та ОСОБА_7 (3/4 ідеальних частин).
Задовільняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування ѕ частин АДРЕСА_1, суд виходив з того, що внаслідок його укладення були ущемлені житлові права неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_3, так як не було згоди органу опіки і піклування на відчуження спірної квартири у якій проживала ОСОБА_3
Проте такі висновки суду суперечать матеріалам справи.
Як вбачається із матеріалів справи, співвласники спірної квартири неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з народження зареєстровані та проживають в АДРЕСА_2 яка складається із двох житлових кімнат з комунальними вигодами загальною площею 49,75 кв.м. разом з матір”ю ОСОБА_4
Наведені обставини встановлено рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 28.10.2010 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_11 -ОСОБА_12, ОСОБА_13 про усунення перешкод в користуванні АДРЕСА_1 та вселення в дану квартиру.
Цим рішенням встановлено, що позивачі, тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в межах норми забезпечені житлом, в якому з народження зареєстровані та проживають, а в спірному житлі по АДРЕСА_1 вони ніколи не проживали.
Дане рішення апеляційної інстанції вступило в законну силу і не скасоване на даний час.
Покликання позивачів на довідку СЗШ №19 щодо навчання в цій школі ОСОБА_3 не заслуговує на увагу, оскільки не стверджує факту постійного проживання у спірній квартирі, при наявності іншого постійного місця проживання та реєстрації разом з матір”ю у АДРЕСА_2
Відповідно до вимог ч.2,4 ст.12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права власності на яке або право користування яким мають діти потрібна згода органів опіки і піклування. При цьому недопустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Укладаючи правочин стосовно дарування ѕ частини АДРЕСА_1, ОСОБА_7 розпорядився належною саме йому часткою квартири, право на яку у позивачів відсутні, після укладання договору позивачі продовжують залишатись власниками своїх часток.
Укладений договір жодним чином не вплинув на їхні права, як співвласників даного приміщення, а відтак ОСОБА_7 вправі був укласти даний правочин без згоди органу опіки і піклування.
За таких обставин суд прийшов до невірного висновку про підставність позовних вимог, тому колегія судддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 26 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2, третіх осіб: приватного нотаріуса ОСОБА_6, органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації, органу опіки і піклування Личаківської райадміністрації про визнання угоди недійсною відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: