Справа № 22-ц-1084/11 Головуючий у 1-й інстанції:Савуляк Р.В.
Категорія -51 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С.А.
27 січня 2011 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого-судді Богонюка М.Я.
Суддів: Шашкіної С.А., Федоришина А.В.
При секретарі: Тлумак Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ДП”Львіввугілля” на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2010 року,-
Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Поновлено його на роботі на посаді гірника підземного шахти „Межирічанська” ДП„Львівугілля”. Стягнуто з ДП”Львіввугілля” в користь ОСОБА_212551 грн.10 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Стягнуто з ДП „Львіввугілля” 125 грн.50 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплату заробітної плати за один місяць 1642 грн.20 коп. допущено до негайного виконання.
Рішення оскаржило ДП”Львіввугілля”, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд неправильно прийшов до висновку, що заява про звільнення була написана під тиском в день написання заяви про прийняття на роботу, оскільки дане твердження спростовується показами свідків. При написанні заяви про звільнення жодного тиску на працівника не було, з наказом про звільнення останній ознайомився, трудову книжку отримав, що свідчить про те, що особа погодилась із звільненням та не бажає продовжувати трудові правовідносини. Вказане свідчить про те, що при звільненні повністю була дотримана процедура звільнення, тому є всі підстави для відмови у позові.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи скарги, матеріали справи, докази, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Задовільняючи позов про поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, районний суд, на підставі наявних у справі даних правильно виходив з того, що встановлені правові підстави для його поновлення.
Судом встановлено, що наказом №105-К від 13 листопада 2007 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу підземним гірником на шахту „Межирічанська” ДП „Львіввугілля”, про що зроблено відповідний зпис у трудові книжці (а.с.24-24 зв.).
Згідно наказу №41-к від 11.05.2010 року по шахті „Межирічанська” позивач звільнений з роботи на підставі ст.38 КЗпП України з 7.05.2010 року (а.с.16).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із змісту заяви ОСОБА_2 датованої 7.05.2010 року, останній просив розрахувати його за власним бажанням при цьому працівник не вказував дати звільнення (а.с. 34а ).
ОСОБА_2 категорично заперечує зазначення саме ним дати складання -„7.05.2010 року”.
При винесенні рішення суд обгрунтовано прийшов до висновку про порушення відповідачем самої процедури звільнення.
Працівник, у раза його бажання, має попередити письмово за два тижні власника про його звільнення, а як видно із заяви позивача він не зазначав з якої саме дати його звільнити, тому відповідно до вимог ст.38 КЗпП України відповідач повинен був дотриматись двотижневого строку для підтвердження бажання ОСОБА_2 звільнитись, аж тоді проводити звільнення, чого зроблено не було.
Про те, що ОСОБА_2 не мав наміру звільнятись з роботи з 7.05.2010 року свідчить його вихід 8.05.2010 року на роботу, однак відповідачем допущений до роботи не був, хоча наказ про звільнення був виданий лише 11.05.2010 року.
Судом не встановлено ні наміру ОСОБА_2 звільнитись з 7.05.2010 року, ні домовленості сторін про дату звільнення позивача за власним бажанням з 7.05.2010 року.
Судом вірно не взято до уваги конфлікт, який мав місце 28.02.2010 року між позивачем та ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 за цей проступок адміністрація шахти не звільняла.
За таких обставин, суд обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову, вірно застосував матеріальний закон та постановив рішення з дотриманням норм процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства та зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.313, ст.314 ч.1 п.1 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу ДП”Львіввугілля”відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: