Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
03 жовтня 2011 р. № 2-а- 6443/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -судді Зінченка А.В.,
при секретарі -Воронові М.А.
за участі представників сторін:
Позивача -ОСОБА_1
Відповідача -Калініної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, -
Позивач, Фізична особа -підприємець ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення -рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 26.01.2011 року №0003281702, від 26.01.2011 року № 0003271702 та від 05.04.2011 року № 0007611702.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Нововодолазькою МДПІ у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 26.01.2011 року №0003281702, яким позивачу нараховано до сплати 232877,00 грн. податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції у розмірі 63829,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 26.01.2011 року №0003271702, яким нараховано до сплати 117351,76 грн. податку з доходів фізичних осіб; податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0007611702, яким нараховано до сплати 6441,18 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Вищезазначені податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 14/17-010/2159526727 від 17.01.2011 року, за висновками якого позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок) перевищила дозволений обсяг виручки на 83631,40 грн. у четвертому кварталі 2007 року, чим порушила вимоги статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 3 липня 1998 року N 727/98.
Внаслідок цього Відповідач зробив висновок про те, що ОСОБА_4 не мала права перебувати в подальшому на спрощеній системі оподаткування, а тому податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2011 року N 0003281702 позивачу нараховано до сплати 232877,00 грн. податку на додану вартість, виходячи із вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.
Також, внаслідок цього, податковими повідомленнями-рішеннями від 26.01.2011 року N 0003271702 та від 05.04.2011 року N 0007611702 ФО-П ОСОБА_4 донараховано до сплати податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 123792,94 грн. (117351,76 + 6441,18 = 123792,94), виходячи із вимог загальної системи оподаткування доходів фізичних осіб.
Позивач вважає рішення незаконними, оскільки з Акту випливає, що в обсяг виручки Відповідачем були зараховані суми бартерних операцій, що суперечить статті 1 вищевказаного Указу Президента України, згідно якої «виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).»Без врахування сум бартерних операцій обсяг виручки знаходився в межах, дозволених законодавством.
Позивачем податкові повідомлення-рішення були оскаржені до ДПА у Харківській області. За результатом розгляду скарга підприємця залишена без задоволення, а податкові повідомлення -рішення -без змін.
Також, вказані податкові повідомлення -рішення позивачем були оскаржені до ДПА України. За результатами розгляду скарга ОСОБА_4 була залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення -без змін.
На підставі наведеного, позивач вважає, що податкові повідомлення -рішення були винесені з порушенням податкового законодавства, а тому просить суд їх скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив про задоволення позову, з підстав зазначених у позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки позивача та складання акта перевірки вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи ДПІ діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом, а тому підстав для скасування винесених податкових повідомлень -рішень не має.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Фахівцем Нововодолазької МДПІ у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_4 за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.
За результатами перевірки було складено акт від 17.01.2011 року №14/17-010/2159526727, яким зокрема зафіксовані порушення податкового законодавства, а саме: п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 та п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податкові зобов'язання - не проведено сплату податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року ,внаслідок чого донараховано податку на додану вартість у розмірі 232876,79 грн.; ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період на суму 117351,76 грн. та на суму 6441,18 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Нововодолазькою МДПІ були винесені податкові повідомлення -рішення від 26.01.2011 року №0003281702, яким позивачу донараховано до сплати 232877,00 грн. податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції у розмірі 63829,25 грн.; податкове повідомлення-рішення від 26.01.2011 року №0003271702, яким донараховано до сплати 117351,76 грн. податку з доходів фізичних осіб;податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року №0007611702, яким донараховано до сплати 6441,18 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Позивачем податкові повідомлення-рішення від 26.01.2011 року N 0003281702 та N 0003271702 були оскаржені до ДПА у Харківській області. За результатом розгляду скарга підприємця залишена без задоволення, а податкові повідомлення -рішення -без змін.
Також, вказані податкові повідомлення -рішення та податкове повідомлення рішення від 05.04.2011 року N 0007611702 позивачем були оскаржені до ДПА України. За результатами розгляду скарга ОСОБА_4 була залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення -без змін.
Судом в судовому засіданні встановлено, що обсяги поставки товарів (робіт, послуг) у IV кварталі 2007 року та у 2008 році ФО-П ОСОБА_3 складають відповідно 583631,40 грн. та 978407,13 грн., тобто допущено перевищення (300000 грн.) граничного обсягу, передбаченого Законом України „Про податок на додану вартість" для цілей реєстрації платником ПДВ. З 1 січня 2008 року ФО-П ОСОБА_3 було переведено на загальну систему оподаткування. З 01.01.08 р. ФО-П ОСОБА_3 заяву про реєстрацію до податкової інспекції не надала, платником податку на додану вартість не зареєструвалась, податкові зобов'язання з 01.01.08 р. по 30.09.10 р. не декларувала.
Також матеріалами справи підтверджено, що обсяг оподатковуваних операцій з січня 2008 року по вересень 2010 року складає 1164383,95 грн. При проведенні перевірки зроблено висновок, що ФО-П ОСОБА_3 допущено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 232876,79 грн. Перевіркою донараховано ФО-П ОСОБА_3 з січня 2008 року по вересень 2010 року ПДВ у загальній сумі 232876, 79 грн. (з них: за січень - грудень 2008 року - 195681,41 грн., за січень - грудень 2009 року - 11077,01 грн., за січень - вересень 2010 року-26118,37 грн.).
Також, перевіркою встановлено, що податкові декларації з ПДВ з січня 2007 року по вересень 2010 року до Нововодолазької МДПІ надані не були, чим порушено підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Суд вказує, що відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до п.п.9.3 та п.п.9.4 ст.9 вказаного Закону особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням( місцем проживання).
Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду (п. 9.4).
Пунктом 9.6 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.,
Відповідно до підпункту „а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового) місяця.
Пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР передбачено, що база оподаткування операції із поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). Згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 5 Закону № 168/97-ВР податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею - цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті.7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України визначено, що не нарахування , неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та / або сплаті до бюджету.
Таким чином, проаналізувавши наведені норми, суд приходить до висновку про правомірне донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафної ( фінансової) санкції та винесення податкового повідомлення -рішення.
Також судом встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) позивача за 4 квартал 2007 року, за 2008 р. та 2009 р., за 1 -3 квартали 2010 року згідно з наданою звітністю складає відповідно 316038 грн., 270655,0 грн. та 44285,0 грн., 130591,87 грн., за даними перевірки за вказані періоди складає 583631,40 грн., 978407,13 грн. та 55385,08 грн., 137592,77 грн., тобто є більшим, ніж 500000,0 грн. (перевищення досягнуто у IV кварталі 2007 року та у 2008 році).
Перевіркою було переведено позивача на загальну систему оподаткування з 01.01.08 р. та з 01.01.09 р. Перевіркою визначено суму оподатковуваного доходу за 2008 та 2009 роки, за І - III квартали 2010 року у розмірі відповідно 733805,35 грн. та 41538,81 грн., 15204,62 грн. (з урахуванням витрат у сумі відповідно 244601,78 грн. та 13846,27 грн., 122388,15 грн.).
Суд зазначає, що статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку в звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98, із змінами та доповненнями, передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею 4 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Суд зазначає, що відповідно до статті 5 Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, зокрема, при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік (500 тисяч гривень) платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регулюється розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), шляхом подання до податкового органу за місцем проживання декларації за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки.
Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), відповідно до яких здійснення оподатковуваних операцій з обсягом, що перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 Закону, то ця особа зобов'язана зареєструватися платником ПДВ до кінця передбаченого законом періоду. Особа, котра не надсилає таку заяву у визначених випадках і строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника податку без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Водночас підставою для перереєстрації платника єдиного податку платником податків є також обсяг його виручки від реалізації продукції (виконання робіт, послуг).
Згідно з положеннями частини 4 статті 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином, змінюючи систему податкового обліку та звітності, слід ураховувати розмір коштів, які фактично отримані платником податків або надійшли на його рахунок.
Указом № 727/97 запроваджено обмеження щодо форми розрахунку, який має здійснюватися виключно грошовими коштами, готівкою чи безготівково. До такого висновку суд дійшов, виходячи з визначення терміну "виручка", під якою вбачають суму, а отже іншої форми розрахунку (крім грошової) у спірній ситуації бути не може.
Водночас Указ № 727/98 не визначає використання платником єдиного податку у своїй діяльності бартерного розрахунку, а перелік встановлених у ньому форм розрахунку є вичерпним. Тому, розраховуючись у інший, аніж це встановлено зазначеним Указом спосіб, позивач мав подати заяву про свою реєстрацію платником податків.
Пунктом 22.10 статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року № 889 - IV "Про податок з доходів фізичних осіб", визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність, крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.
Суд вказує, що згідно з підпунктами 9.12.1 і 9.12.2 пункту 9.12 "Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності або фізичною особою, яка сплачує ринковий збір" статті 9 Закону № 889 - IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту (п.п. 9.12.1). Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.13 розділу ІУ «Особливості оподаткування доходів від зайняття підприємницькою діяльністю та інших доходів»Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян»оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Абзацем 3 пункту 13 розділу IV "Оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльності" Інструкції передбачено, що якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції (а саме: 25 відсотків до суми валового доходу).
В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем доведений факт порушення позивачем вказаних норм Закону.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 щодо скасування рішень суб'єкта владних повноважень нормативно та документально необґрунтовані і є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі виготовлена 07 жовтня 2011 року.
Суддя А.В. Зінченко