Справа № 22ц-74/11 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
03 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Каблака П.І.
суддів: Мацея М.М., Кота І.Н.
при секретарі: Балюк О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2010р.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , колегія суддів, -
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2010р. частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної ушкодженням автомобіля НОМЕР_1, який знаходився у правомірному володінні позивача, внаслідок ДТП, що сталася з вини відповідача 07.10.09р.
Стягнуто з відповідача в користь позивача 20701 грн.61 коп. на відшкодування матеріальної шкоди й 1000 грн. морального відшкодування та судові витрати у справі.
Рішення суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та невідповідність викладених у ньому висновків дійсним обставинам справи. Зокрема зазначає, що позов пред»явлено неналежним позивачем, який не є власником ушкодженого автомобіля, а лише його користувачем на підставі довіреності власника. Крім того, поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишились доводи відповідача про недоведеність його вини у заподіянні матеріальної та моральної шкоди, так і про те, що несправність автомобіля було усунуто відповідачем самостійно власними його коштами.
Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному його обсязі.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно до положень ст. ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права. Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.395 ЦПК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. Відповідно до ст.398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником, а також на інших підставах, встановлених законом, в тому числі й на підставі довіреності. Таким чином , особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, вправі вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Наявною у справі довіреністю від 08.07.08р.( а.с.4) належно підтверджено право володіння позивача ОСОБА_3 автомобілем марки КАМАЗ-53212, 1990р.випуску д.н.719-96ТВ, чим відповідно спростовано доводи апеляційної скарги щодо пред»явлення позову неналежним позивачем.
У спорах про відшкодування шкоди згідно з ч.2 ст.1166 ЦК України діє презумпція вини заподіювача шкоди. У зв»язку з цим, відповідач повинен довести відсутність своєї вини у завданні шкоди. Розмір заподіяної шкоди, якщо відповідач його оспорює повинен довести позивач.
Факт вини відповідача у настанні 07.10.09р. ДТП, внаслідок якої було ушкоджено транспортний засіб, що перебуває у правомірному володінні позивача підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення( а.с.8) на підставі якого постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.12.09р., яка набрала законної сили відповідача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Оскільки зазначеного факту відповідачем не спростовано, він і не може бути звільнений від обов»зку відшкодування матеріальної шкоди.
Наявним у справі висновком автотоварознавчого дослідження від 26.02.10р., який сторонами не оспорюється , підтверджено вартість матеріального збитку заподіяного ушкодженням автомобіля КАМАЗ-53212 в сумі 19701 грн.61 коп.( а.с.30-44), а платіжним дорученням від 10.02.10р.(а.с.60) оплату позивачем 1000 грн. за проведення експертизи. Відтак судом першої інстанції правомірно визначено розмір заподіяної позивачеві матеріальної шкоди в сумі 20701 грн.61 коп. й стягнуто її із заподіювача шкоди.
Жодних доказів про відновлення своїми коштами ушкодженого автомобіля відповідач не подав і таких не було здобуто у судовому засіданні.
Разом з тим, покладаючи на відповідача також і обов»язок по відшкодуванню моральної шкоди в сумі 1000 грн. районний суд належним чином не врахував роз»яснень. що містяться у п.4, п.5 та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р., з наступними змінами і доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди « за якими позивачем має бути зазначено у позовній заяві в чому саме полягає така шкода, з яких міркувань він виходить визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В цьому зв»язку, суд повинен встановити, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та якими доказами це підтверджується, як і визначена позивачем сума заподіяної йому моральної шкоди та з яких обставин він виходить визначаючи її розмір. На підтвердження зазначених обставин позивачем не подано жодних доказів, тому підстав для задоволення позову в цій частині вимог не було, відтак рішення в цій частині залишатися в законній силі не може й підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові про відшкодування моральної шкоди за його недоведеністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2010 року в частині стягнення з відповідача 1000 грн. морального відшкодування скасувати з ухваленням в цій частині позову нового рішення про відмову в стягненні моральної шкоди. В решті розглянутих вимог рішення районного суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене протягом 20-ти днів з часу набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді :