Справа № 2-а-3953/11
іменем України
"07" червня 2011 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді Рубан С.М.,
розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити у повному обсязі як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити у повному обсязі як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач є "дитиною війни" згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідачем було відмовлено у здійснені перерахунку, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить суд визнати причини пропущення строку для звернення до суду поважними та поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом його порушених прав з 09.07.2007 року; визнати відмову відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої йому державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) протиправною; зобов'язати відповідача протягом п'яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати та виплатити йому у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 09.07.2007 року по теперішній час, а також, нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсій як дитині війни у повному розмірі в подальшому.
Ухвалою суду від 17.05.2011р. позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ у Печерському районі м. Києва за період часу з 09.07.2007 року по 28.10.2010 року залишені без розгляду на підставі ст.ст. 99, 100 КАС України.
З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує .
Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням позивача та письмовою відповіддю відповідача.
Позивач посилається на те, що за період 2007 року він взагалі не отримував надбавку до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, встановлену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а у 2008 р. розмір пенсії змінився, однак надбавка позивачеві так і не виплачувалася.
13.04.2011 року позивач звернувся до Управління Пенсійного Фонду України у Печерському районі м. Києва з заявою про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 30% надбавки, встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак своїм листом відповідач відмовив у перерахунку пенсії, з посиланням на Закони України "Про державний бюджет України" на 2007-2009 років.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Крім того, підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-17 внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), редакція зазначеної статті що існувала до 01 січня 2008 року, втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня -48,20 грн., з 01 жовтня -49,80 грн.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року № 835-6, статтею 70 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-6 передбачено надання права Кабінету Міністрів України у 2009, 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Аналіз приписів даної норми передбачає три різновиди соціальних виплат, розмір яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме: які:
- визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати;
- в абсолютних сумах;
- у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Але, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, норми Законів України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про Державний бюджет України на 2010 рік" не передбачають право Кабінету Міністрів України у 2009, 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії, тобто, суд вважає, що при сплаті соціальних виплат "Дітям війни" у 2009, 2010 роках, у зв'язку з вищевикладеним, необхідно застосовувати саме норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Враховуючи викладене суд визнає, що вимоги позивача про виплату йому підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в межах передбаченого 6-місячного строку звернення до суду, а саме -починаючи з 29.10.2010 року є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та період виплат цієї допомоги не обмежений в часі.
Перерахунок пенсії проводиться на строк, на який призначена пенсія, що визначена відповідачем у розпорядженні при здійсненні перерахунку, а тому суд, визнаючи, що право позивача на отримання такого підвищення були порушені, не вправі обмежити його право датою постановлення судового рішення.
Оскільки відповідач не обмежував таке право позивача та призначив підвищення довічно (на період призначення пенсії), проте розмір такого підвищення було визначено не у відповідності із Законом, а відповідно до розміру, визначеному підзаконним актом, суд вважає, що вимоги позивача про нарахування і виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни після прийняття судом рішення є законними і обгрунтованими, а тому також підлягають задоволенню.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 152 Конституції України, Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 20.01.2005 р., Закону України "Про державний бюджет 2007 рік" від 19.12.2006 р., Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", ст.ст. 1, 3, 5-7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 5, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 та керуючись ст.ст. 71, 94, 99-100, 102,158, 159, 162, 163, 167, п.8) ч. 6 183-2, 186 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити у повному обсязі як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни з порушеннями вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 29.10.2010 року, з урахуванням проведених виплат.
Відшкодувати ОСОБА_1 понесені ним у справі судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. за рахунок коштів з Державного бюджету України.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України та підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі прийняття постанови у провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: