ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"23" серпня 2011 р. Справа № 2a-2433/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.,
за участю:
представника позивача - Стасіва В.С.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 6364,02 грн.,-
26.07.2011 року заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 6364,02 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (надалі - відповідач), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу якого в 2010 році становила 12 осіб, всупереч вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не забезпечив робочим місцем інваліда в кількості 1 (однієї) одиниці та до 16.04.2011 року самостійно не сплатив адміністративно- господарські санкції в розмірі 6262, 50 грн., а тому утворилась заборгованість по сплаті відповідачем адміністративно -господарських санкцій в розмірі 6262, 50 грн., та розрахована пеня в розмірі 101,52 грн.. Оскільки на момент звернення до суду адміністративно-господарські санкції та пеня в загальній сумі 6364, 02 грн. відповідачем добровільно не сплачені, то підлягають стягненню в судовому порядку.
Заступник прокурора Івано-Франківської області в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату час та місце судового розгляду даної адміністративної справи повідомлявся завчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомляв, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про оголошення перерви до суду не надходило.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в заявленому позові, просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в поданому письмовому запереченні. Додатково пояснив, що чинне законодавство покладає на суб'єктів господарської діяльності обов'язок вживати невідкладних заходів щодо забезпечення інвалідів робочими місцями, проте жодним чином не зобов'язує саме здійснювати пошук інвалідів для їх подальшого працевлаштування. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р., №875-XII, в редакції чинній на момент дії спірних правовідносин, надалі - Закон, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Так, статтею 18 Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом 7 статті 19 Закону порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за №70, від 31.01.2007 року звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Судом встановлено, що відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) відповідача становила 12 осіб. Таким чином кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу на 2010 рік становило 1 (одне) робоче місце (а.с. 9).
Як підтверджується матеріалами справи відповідачем проводилась робота по працевлаштуванні інваліда, зокрема, протягом 2010 року, а саме: 19 січня 2010 року; 17 червня 2010 року; 25 жовтня 2010 року; 13 грудня 2010 року - подавались Звіти про наявність вакантного місця для інваліда до Яремчанського міського центру зайнятості (а.с.19-22). Проте, як вбачається з листа Яремчанського МЦЗ від 14.06.2011 року №375/01-12/03 на заявлену вакансію інвалідів не направлялось (а.с.31).
З вищенаведених обставин вбачається, що відповідачем вжито вичерпний перелік заходів щодо створення робочого місця для прецевлаштування інваліда, відсутність котрого протягом звітного періоду, виходячи із змісту вимог статті 18 Закону, не може слугувати підставою для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій.
Згідно із частинами 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За наведених обставин та системного аналізу вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За результатами розгляду аналогічних адміністративних справ Вищий адміністративний суд України зазначив, що створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком роботодавця самостійно підбирати інвалідів на створені ним робочі місця (справа №К-16502/08 від 26.11.2009 року , справа №К-18995/08 від 26.11.2009 року).
Позивач прийшов до неправильного висновку про стягнення суми штрафних санкцій, оскільки відповідач не був зобов'язаний відшуковувати та працевлаштовувати інваліда на створене ним робоче місце, а тому застосовані до нього штрафні санкції та пеня не підлягають стягненню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 29.08.2011 року.