Справа № 2-1033/11
іменем України
"20" квітня 2011 р.
Дніпровський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді - Рубан С.М.
при секретарях - Бєрдєнніков І.Ю., Бартко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи -відділ приватизації Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» про визнання права власності на ? частки квартири,-
Позивач звернулась з вказаним позовом до суду, в обґрунтування якого посилається на те, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 09.09.2008 року вона та її син ОСОБА_2, відповідач по справі, є співвласниками квартири АДРЕСА_1 -по ? частці кожний.
В позовній заяві вказує, що відповідач утримує у себе правовстановлюючий документ на квартиру, а саме : оригінал свідоцтва про право власності на житло, відмовлявся надати його для спільного володіння, а на даний час їй взагалі невідоме місце перебування відповідача та місцезнаходження документу, який посвідчує її право власності на ? частки квартири.
Оскільки досудове вирішення питання через відсутність спілкування з відповідачем неможливе, вважає, що свідоцтво про право власності на належне їй майно втрачено остаточно, тому змушена звернутись до суду з позовом про визнання права власності на ? частку квартири.
Крім того, відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру позбавляє її можливості звернутись до експертів для визначення вартості належної їй частки.
Просить суд визнати її право на ? частки квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.
Позивач в судове засідання не з»явилась, надала до суду заяву, в якій просить слухати справу за її відсутності, позов підтримує, просить задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, в зв»язку з чим суд вважає можливим ухвалити заочне рішення згідно ч.1 ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Треті особи - відділ приватизації Дніпровської районної у м. Києві РДА та КП « Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» в судове засідання своїх представників не направили, надали до суду заяви, в яких просять слухати справу за їх відсутності, рішення прийняти згідно чинного законодавства.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до слідуючого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 09 вересня 2008 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, позивачу та відповідачу на праві приватної, спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 в рівних долях ( свідоцтво оглянуто в судовому засіданні, а.с. 6 ).
Із положень статті ст. 328 ЦК України слідує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що позивач набула право власності на ? частку спірної квартири у спосіб, що не суперечить закону.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивач просить визнати за нею право власності на ? частку вказаної квартири з тих підстав, що відповідач утримує в себе оригінал свідоцтва про право власності на житло, місцезнаходження свідоцтва їй не відоме, а через відсутність спілкування з відповідачем позивач вважає, що свідоцтво остаточно втрачено, в зв»язку з чим вона позбавлена можливості користуватись та розпоряджатись належним їй майном на власний розсуд.
За правилами ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивач не надала жодного доказу того, що її право власності на ? частку спірної квартири оспорюється або не визнається відповідачем або іншою особою.
Більш того, у позивача наявна фотокопія свідоцтва про право власності на житло, засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 ( а.с. 6).
Посилання позивача на те, що відповідач утримує оригінал свідоцтва в себе та відмовляється його надавати не може бути підставою для визнання за позивачем права власності на належне їй майно, оскільки відповідач не оспорює право позивача, а чинить своїми діями перешкоди в користуванні та розпорядженні належним позивачу на праві власності майном.
Таким чином, позивач звернулась до суду за захистом права, яке не оспорюється.
З огляду на викладене, суд вважає, що позов в даній редакції позовних вимог не знайшов підтвердження в суді і не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212 -215, 218, 224 ЦПК України, ст.ст. 319, 328, 334, 392 ЦК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 -відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя :