ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" серпня 2011 р. Справа № 2a-2120/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Стельмаха С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до відповідача: ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції в особі державного виконавця Стельмаха Сергія Леоновича
про визнання протиправними та неправомірними дій, визнання незаконним та скасування Акту опису й арешту майна серія АА №384911 від 21.06.2011 р.,-
ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції в особі державного виконавця Стельмаха С.Л. про визнання протиправними та неправомірними дій, визнання незаконним та скасування Акту опису й арешту майна серія АА №384911 від 21.06.2011 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що всупереч вимог Закону України "Про виконавче провадження" її жодним чином не повідомлено про наявність грошової заборгованості, про виконавчий напис, а також про наміри звернення стягнення на майно - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Крім цього, акт опису та арешту майна складався без участі позивача чи його представника, без попереднього повідомлення позивача про його складання та за відсутності фактичного огляду відповідачем квартири, вказані дії відповідача є протиправними та такими, що порушують законні права позивача як сторони-боржника у виконавчому провадженні, а тому Акт опису й арешту майна від 21.06.2011 року підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові, просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подавши письмові заперечення, зазначив, що виконавчі дії та рішення, прийняті в процесі здійснення виконавчого провадження винесені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому позов є безпідставний та такий, що не підлягає до задоволення. Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_3 (надалі - позивач) 08.08.2008 року уклала з відкритим акціонерним товариством "Надра" Договір іпотеки №2570 , у відповідності до якого предметом іпотеки визначено - нерухоме майно, а саме : квартира АДРЕСА_1. У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору №1759/2008 від 08.08.2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу на підставі статті 87 Закону України "Про нотаріат" 02.03.2009 року вчинено виконавчий напис №276, яким звернено стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності, а саме: за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги ВАТ КБ"Надра" у розмірі 538575, 65 грн., а також вимоги щодо відшкодування витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 3700,00 грн.
Судом встановлено, що на виконання виконавчого напису №276 від 02.03.2009 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Сапіжаком І.І.відкрито виконавче провадження та накладено арешт на предмет іпотеки, проте у зв'язку із відсутністю покупців на прилюдних торгах, на підставі п.3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову від 30.04.2010 року про повернення виконавчого документу (а.с.62).
Так, пунктом 3 частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV, від 21.04.1999р., із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон), передбачено, що якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві.
Згідно з частиною п'ятою статті 40 цього Закону повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
У відповідності до вимог пункту 5 частини першої статті 21 Закону виконавчий напис нотаріуса може бути пред'явлений до виконання протягом року з наступного дня після його вчинення.
Таким чином, в межах строку пред'явлення до виконання виконавчого напису нотаріуса, передбаченого ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" старшим державним виконавцем Стельмахом С.Л. 14.02.2011 року прийнято постанову ВП №24526313 про відкриття виконавчого провадження, копію якої вручену наручно представнику позивача - ОСОБА_5 22.02.2011 року (а.с.43), іншу копію направлено позивачу із супровідним листом простою кореспонденцією, згідно з приписами частини першої статтї 27 Закону, що підтверджується випискою з журналу вихідної кореспонденції за 21.02.2011 року (рядок №2485) (а.с.60,61). Крім цього, як встановлено в судовому засіданні, постанова про відкриття виконавчого провадження окремо позивачем в судовому порядку не оскаржувалась.
Судом встановлено, що з метою забезпечення реального виконання виконавчого напису №276 від 02.03.2009 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції складено акт опису й арешту майна від 21.06.2011 року , серія АА№384911, згідно з яким проведено опис та накладено арешт на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить позивачу на праві власності.
Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції від 04.06.2011 року, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом: проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Частиною п'ятою статті 57 цього Закону передбачено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно з частиною четвертою статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником позивача копію Акту опису й арешту майна від 21.06.2011 року, серія АА№384911 надіслано позивачу рекомендованим відправленням та отримано останнім 25.06.2011 року.
Судом встановлено, що оскаржуваний акт опису й арешту майна складений старшим державним виконавцем на підставі копій правовстановлюючих документів та матеріалів технічної інвентаризації (технічного паспорта) без безпосереднього входження до квартири АДРЕСА_1, у зв'язку із незнаходженням позивача за вказаною адресою на момент вчинення відповідних виконавчих дій, що не заборонено Законом України "Про виконавче провадження". Правомірність вказаних дій відповідача підтверджується приписами статтей 57, 63 Закону України "Про виконавче провадження" та не передбачає обов'язкового залучення фізичної особи як сторони-боржника при складанні акту опису й арешту майна при виконанні виконавчого напису нотаріуса.
Твердження позивача, що підписи понятих, наявні в оскаржуваному Акті, проставлені самим старшим державним виконавцем є виключно суб'єктивними судженнями позивача та жодними доказами з його сторони не підтверджуються. Крім цього, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини другої статті 15 Закону України "Про виконавчу службу" обов'язкова присутність понятих вимагається під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з входженням в будинок квартиру чи інше приміщення при проведенні огляду й арешту, в інших випадках залучення понятих є правом, а не обов'язком державного виконавця. Оскільки, як зазначалось вище, акт опису й арешту майна складався на підставі даних матеріалів технічної інвентаризації, без входження в квартиру, участь понятих при провадженні даних виконавчих дій не є обов'язковою, а тому буд-які припущення позивача, з приводу вищенаведеного, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного акту.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За вказаних правових норм та наведених обставин, що обгрунтовуються доказами, наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні, факти порушень відповідачем вимог законодавства про виконавче провадження, зазначені позивачем в адміністративному позові не знайшли свого підтвердження при розгляді даної адміністративної справи, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 12.08.2011 року.