ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" серпня 2011 р. Справа № 2a-2136/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю:
представника позивача - Грици І.Ю.,
представника відповідача - Пасічник Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Житлово-експлуатаційної організації №2
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про визнання нечинними та скасування рішень № 900, № 901 від 09.06.11 р., визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-45/3 від 06.06.11 р,-
30.06.2011 року Житлово-експлуатаційна організація №2 (далі - позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-45/3 від 06.06.2011 року та рішень №900, №901 від 09.06.2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, всупереч приписів п. 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»при прийнятті оскаржуваних рішень та вимоги не дослідив фактів отримання позивачем коштів та їх виплати на оплату праці за відповідний період, що, на думку позивача, є єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати єдиного внеску.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в адміністративному позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти позову заперечила, з підстав викладених в письмовому запереченні та пояснила, що оскаржувані рішення та вимога прийняті у відповідності до приписів статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Просила в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську як платник страхових внесків.
09.06.2011року відповідачем прийнято рішення за №900, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 10 відсотків та нараховано пеню в розмірі 0,1 відсотка за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками єдиного внеску, граничний строк сплати якого настав 20.04.2011 року, та сплачений позивачем в повному обсязі 03.06.2011 року, що підтверджується розрахунком фінансових санкцій та пені за період з 20.04.2011 року по 03.06.2011 року (а.с. 6, 26).
Тоді ж 09.06.2011року відповідачем прийнято рішення за, №901, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 10 відсотків та нараховано пеню в розмірі 0,1 відсотка за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками єдиного внеску, граничний строк сплати якого настав 21.03.2011 року, сплачений позивачем в повному обсязі 31.05.2011 року, що підтверджується розрахунком фінансових санкцій та пені за період з 21.03.2011 року по 31.05.2011 року (а.с. 7).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№2464-VI від 08.07.2010р., (надалі -Закон) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частиною 2 статті 6 Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.
Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону нарахування єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований.
Частиною 8 цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Судом встановлено, що позивачем, в порушення частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»за відповідні базові звітні періоди, (календарні місяці) здійснювалась несвоєчасна сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, граничний строк сплати якого настав 20.04.2011 року виконано в повному обсязі 03.06.2011 року; зобов'язання, граничний строк сплати якого настав 21.03.2011 року виконано 31.05.2011 року.
Стаття 25 Закону встановлює, що рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частинами 2 та 3 вказаної статті Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
В пункті 2 частини 11 статті 25 цього Закону зазначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальним органом Пенсійного фонду на платника єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Таким чином, суд зазначає, що здійснення позивачем несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком позивача. Відтак, застосування до позивача, за несвоєчасну сплату страхового внеску, фінансових санкцій в розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум та нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, за кожний день прострочення платежу, відповідно до оскаржуваних рішень № 900, № 901 від 09.06.2011 року є правомірним.
Підпунктом 7.2.2. пунктом 7.2. розділу VII Постанови Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 21-5 від 27.09.2010р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27 жовтня 2010 р., за № 994/18289 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Згідно із пунктом 7.5. Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Таким чином, обов'язок винести рішення про нарахування фінансових санкцій та пені за несплату позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідача виникає з моменту сплати такого внеску в повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
В судовому засіданні встановлено, що розмір недоїмки зі сплати єдиного внеску, що зазначений в оскаржуваній вимозі, був самостійно обчислений та задекларований позивачем в щомісячних звітах, що подавались останнім до управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську.
Відтак, згідно з даними карток особового рахунку Житлово-експлуатаційної організації №2, станом на 31.05.2011р. за позивачем обліковувалась заборгованість по сплаті страхових внесків на загальну суму 54205,96 грн. (а.с. 28-34).
Пунктом 6.3. розділу VII «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№21-5 від 27.09.2010р., органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або актів звірок з органами податкової служби сум доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;
б) якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску;
в) якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку "б" та/або "в" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. В той же час, чинним законодавством на територіальні органи Пенсійного фонду не покладено повноважень щодо перевірки фактів виплати страхувальниками заробітної плати, що як вказує позивач є єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати єдиного внеску.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання нечинними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №900, №901 від 09.06.2011 року, визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу №Ю-45/3 від 06.06.2011 року є безпідставними та не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 08.08.2011 року.