ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"29" липня 2011 р. Справа № 2a-2419/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції - Пилип'юка Ярослава Васильовича про визнання незаконними дій ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у квартиру АДРЕСА_1 та рішення суду про вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні даним житловим приміщенням,-
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися в суд з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції - Пилип'юка Ярослава Васильовича про визнання незаконними дій ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у квартиру АДРЕСА_1 і рішення суду про вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні даним житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.10.2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача органу опіки і піклування Івано-Франківського МВК про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а також за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення в нього, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення в нього, Івано-Франківським міським судом прийнято рішення, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_8, ОСОБА_9, задоволені повністю, згідно з чим суд прийняв рішення вселити в квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Суд зобов'язав ОСОБА_6 не чинити перешкод в користуванні даними житловими приміщеннями.
На підставі виконавчого листа, з метою примусового виконання вказаного рішення суду, 16.06.2011 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та прийнято міри щодо примусового вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в зазначене житлове приміщення. Дії ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції вважають незаконними, оскільки позивачами подано заяву про перегляд рішення суду від 04.10.2010 року, на підставі якого видано виконавчий лист та здійснюються виконавчі дії щодо вселення вказаних осіб, за нововиявленими обставинами. Просять визнати незаконним вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в спірне житлове приміщення та визнати незаконним рішення суду від 04.10.2010 року, на підставі якого проводиться здійснення вселення.
Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Приписами частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України «Про внесення змін до закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, внаслідок судового розгляду цивільної справи щодо реалізації права користування житловим приміщенням ОСОБА_6 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Івано-Франківським міським судом прийнято рішення від 04.10.2010 року, на підставі якого виданий виконавчий лист, дії виконавчої служби щодо примусового виконання якого, є предметом спору, згідно з даною позовною заявою.
Положеннями частини 1 статті 383 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ (ч. 2 ст. 384 ЦПК України).
Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, встановлено, що розділом VII Цивільного процесуального кодексу України визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, тому даний спір не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція наведена в пункті 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»від 13.12.2010 року №3.
Крім цього, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачі просять визнати незаконним вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в житлове приміщення та рішення суду від 04.10.2010 року про їх вселення, тобто фактично просять переглянути вищенаведену цивільну справу по суті на предмет прийняття судом першої інстанції законного рішення, оскільки воно порушує їх права, свободи та інтереси щодо користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Відповідно до положень частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наведеного, слід зазначити, що питання щодо перегляду та надання оцінки законності чи незаконності судового рішення Івано-Франківського міського суду від 04.10.2010 року про вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в житлове приміщення може здійснюватися виключно в порядку цивільного судочинства відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням принципу інстанційності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи з вищенаведеного, у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції - Пилип'юка Ярослава Васильовича про визнання незаконними дій ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у квартиру АДРЕСА_1 і рішення суду про вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні даним житловим приміщенням -слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.109, ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя ,-
Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції - Пилип'юка Ярослава Васильовича про визнання незаконними дій ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо вселення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у квартиру АДРЕСА_1 і рішення суду про вселення та зобов'язання не чинити перешкод в користуванні даним житловим приміщенням.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Тимощук О.Л.