ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" липня 2011 р. Справа № 2a-3966/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю:
представника позивача - Григорук Г.І.,
представників відповідача - Пони В.Д., Ласійчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ТзОВ СРМПП "Монтажрембуд"
до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень - рішень.-
Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване ремонтно-монтажне пуско-налагоджувальне підприємство «Монтажрембуд»(надалі -ТзОВ СРМПНП «Монтажрембуд», також - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення №0014062310/2 від 27.05.2010р., яким визначено зобов'язання по податку на прибуток в сумі 106416,60 грн., та за №001407310/2 від 27.05.2010р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 149 665,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної відповідачем виїзної планової документальної перевірки ТзОВ СРМПНП «Монтажрембуд»з питань дотримання вимог податкового, та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року складено акт від 18.12.2009 року №490/231/22174858 на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0014062310/2 від 27.05.2010р., яким визначено позивачу зобов'язання по податку на прибуток в сумі 106416,60 грн., та податкове повідомлення рішення за №001407310/2 від 27.05.2010р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 149 665,50 грн. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які прийняті на основі Акту перевірки, неправомірними та такими, що винесені при неповному з'ясування фактичних обставин, а самі рішення ґрунтуються на припущеннях відтак підлягають скасуванню. Так, позивач вважає неправомірним зменшення податкового кредиту внаслідок списання паливно-мастильних матеріалів по проводці Дт 949, Кт 203 на загальну суму 361829,79грн., оскільки придбання й наступне списання паливно-мастильних матеріалів здійснювалось на транспортні засоби, що знаходилися на балансі позивача і використовувалися у його господарській діяльності. Що стосується донарахованих зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 106416,60 грн., вважає теж безпідставними, оскільки до вказаної суми включено кредиторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях, просили позов задовольнити повністю.
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в письмовому запереченні. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
На підставі направлення від 16.11.2009 року №463 працівниками Коломийської оДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ТзОВ СРМПНП «Монтажрембуд»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.12.2009 року №490/231/22174858, згідно з яким встановлено порушення позивачем пп.4.1. ст.4; пп.7.3.1. п. 7.3.; пп. 7.4.4. п.7.4; пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 99777,00 грн., та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - за вересень 2009 року в сумі 38960. А також п.5.9 ст. 5; п.5.1 ст.5; п.4.1 ст.4 та пп. 11.3.5. п.11.3 ст.11 Закону України від 22.05.97р. №283/97 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 43416 грн., в т.ч. за ІІІ кв. 2009 року на 43416,00 грн.
На підставі вищевказаних висновків відповідачем прийняті відповідні податкові повідомлення -рішення, які за результатами процедури адміністративного оскарження, як встановлено в судовому засіданні, залишені без змін та винесені: податкове повідомлення-рішення №0014062310/2 від 27.05.2010р., яким визначено позивачу зобов'язання по податку на прибуток в сумі 106416,60 грн., з яких за основним платежем -43416,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -63000,60грн., та повідомлення-рішення за №001407310/2 від 27.05.2010р., яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 149 665,50 грн., з яких за основним платежем -99777,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49888,50 грн.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем безпідставно занижено валові витрати платника податку за 2008 рік на суму 48425 грн., шляхом коригування валових витрат по кредиторській заборгованості щодо якої минув термін позовної давності. Дані твердження спростовуються первинними документами, дослідженими відповідачем в ході перевірки та його висновками, що ґрунтуються на нормах, чинного на той період, податкового законодавства.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами Акту перевірки, що в IV кварталі 2008 року позивачем самостійно відображено в складі валових доходів кредиторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності в сумі 145 838,00 грн. за отримані послуги, а саме: Агронафтогаз - 23211,76 грн.; Надвірна водоканал - 116895,60 грн., з різними контрагентами - 5730,90 грн.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У зв'язку з тим, що платником у даному випадку не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону.
Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару (робіт, послуг), оскільки ним фактично не понесені витрати відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону.
Таким чином позивач самостійно відобразивши у складі валових доходів 145838,00 грн. кредиторської заборгованості по якій минув термін позовної давності безпідставно, в порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону N 283/97-ВР не провів коригування валових витрат не виключив цю суму (145 838,00 грн.) із складу валових витрат відповідного податкового періоду, що призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 145838,00 грн.
Згідно з Актом перевірки (а.с.19) встановлено, що позивачем орендувались у фізичних осіб транспортні засоби, які за твердженням позивача використовувались ним у господарській діяльності та по яких списувались паливні - мастильні матеріали, що включались до складу валових витрат позивача, зокрема:
Відповідно до договору оренди № б/н від 02.01.2009 року, орендодавець -ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) здавав в оренду ТзОВ СРМП "Монтажрембуд" автомобіль DАDІ - номерний знак НОМЕР_6. Термін оренди встановлений з 02.01.2009 року по 31.12.2009 року, за умовою його пролонгації на 2010 рік, якщо жодна зі сторін у термін до закінчення строку договору оренди не заявить про намір його припинити.
Відповідно до договору оренди № б/н від 02.01.2009 року, орендодавець -ОСОБА_5 (код НОМЕР_3) здавав в оренду ТзОВ СРМПНП "Монтажрембуд" автомобіль Fогd Тгапzit - номерний знак НОМЕР_7. Термін оренди з 02.01.2009 року по 31.12.2009 року, з аналогічною умовою щодо його пролонгації.
Відповідно до договору оренди № б/н від 02.01.2009 року, орендодавець -ОСОБА_6 (код НОМЕР_5) здавав в оренду ТзОВ СРМПНП "Монтажрембуд" автомобіль ЗІЛ-441510 - номерний знак НОМЕР_8. Термін оренди з 02.01.2009 року по 31.12.2009 року, з такою ж умовою пролонгації на 2010 рік.
Відповідно до договору оренди № б/н від 02.01.2009 року, орендодавець - ОСОБА_7 (код НОМЕР_9) здавав в оренду ТзОВ СРМПНП «Монтажрембуд»автомобіль РЕUGОТ J5 - номерний знак НОМЕР_10. Термін оренди з 02.01.2009 року по 31.12.2009 року, з умовою пролонгації на 2010 рік.
В судовому засіданні встановлено, та не заперечувалось сторонами, що орендна плата по вищевказаних договорах не нараховувалась та сама виплата орендодавцям за договорами не проводилась, крім цього, самі договори були укладені з недотриманням вимог щодо їх нотаріального оформлення.
Відповідно до статті 799 Цивільного Кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до статті 640 Цивільного Кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, а в разі необхідності його державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Згідно із статтею 220 Цивільного Кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним
Відповідно до статті 236 Цивільного Кодексу України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ст. 215 ЦК України).
Як встановлено матеріалами перевірки по вищевказаних нікчемних договорах позивачем списано паливні-мастильні матеріали на загальну суму 317 693,00 грн., а саме за 1 квартал 2009р. - 84666,57 грн.; 2 квартал 2009р. - 107681,19грн.; 3 квартал 2009р. - 125345,00 грн., чим порушено пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі -Закон).
Відповідно до 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Оскільки відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по нікчемних правочинах - вищезазначених договорах оренди транспортних засобів у фізичних осіб.
Отже відповідач дійшов правильного висновку щодо завищення позивачем валових витрат по вказаних операціях на суму 317 693,00 грн.
Крім цього, актом перевірки (а.с.21,22) встановлено, що позивачем в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону занижено «убуток балансової вартості запасів»за II півріччя 2008 року в сумі 302259 грн., та за три квартали 2009 року в сумі 568115 грн.
Реєстр встановлених порушень при визначенні суб'єктом господарювання приросту (убутку) балансової вартості запасів наведено у пункті 3.1.1 Акту перевірки.
Крім вищевказаного, проведеною перевіркою відображеного показника за період, що перевірявся, на підставі таких документів: головної книги, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 661, табелів робочого часу та відомостей нарахування заробітної плати працівників, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.3 Декларацій «витрати на оплату праці»в сумі 2716,0 грн., в тому числі:
- за І квартал 2009 року в сумі 1486,0 грн.;
- за II квартал 2009 року в сумі 1230,0 грн.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період, що перевірявся також встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.4 Декларацій «сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування»в сумі 1046 грн., в тому числі:
- за І квартал 2009 року на 572 грн.;
- за II квартал 2009 року на 474 грн.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період, що перевірявся, на підставі таких документів: головної книги, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 641. встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.6 Декларацій «сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.4»в сумі 1807 грн., в тому числі:
- за IV квартал 2008 року занижено на 1804 грн.;
- за І квартал 2009 року завищено на 1997 грн.;
- за II квартал 2009 року занижено на 15 грн.;
- за III квартал 2009 року занижено на 1985 грн.
Перевіркою показників, відображених у рядку 04.10 Декларацій "витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин", за період з 01.07.2008р. по 30.09.2009 року у сумі 769 грн., встановлено , що в порушення п.5.9 ст. 5 Закону позивачем завищено витрати на поліпшення основних фондів на суму 769 грн., в тому числі за IV квартал 2008 року на 275 грн., за І квартал 2009 року на 494 грн.
Проведеною перевіркою відображеного показника за період, що перевірявся, на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей та відомості по Дт рах. 23, 91, 92, встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1 - 04.12»за перевірений період в сумі -575009 грн.
Таким чином, на підставі вищенаведеного суд погоджується з висновками Коломийськоі ОДПІ та вважає їх правомірними та такими, що підтверджуються обставинами, встановленими на основі дослідження первинних документів в ході проведення перевірки, відтак прийняте податкове повідомлення-рішення №0014062310/2 від 27.05.2010р., яким визначено відповідачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 106 416,60 грн. (з яких - 43416,00 грн. основного платежу та 63 000,60 грн. штрафні (фінансові санкції), таким, що прийняте в межах, в поряду та у спосіб, передбачений чинним податковим законодавством.
Відповідно до пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується Актом перевірки (а.с.19,20), в якому наведено опис порушення по списанню паливно-мастильних матеріалів у сумі 317 693,00 грн., по нікчемних договорах оренди транспортних засобів. Внаслідок чого, позивачем завищено суму податкового кредиту по нікчемних господарських операціях на суму 63 538,00 грн., чим порушено пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ). В судовому засіданні представник позивача в цій частині виявленого порушення не заперечував.
Крім цього, за результатами перевірки в IV кварталі 2008р., згідно з актами списання ПММ №№ 66,71,81 списано паливно-мастильні матеріали на витрати, не пов'язані з господарською діяльністю, що відображено бухгалтерською проводкою Дебет 949 «Інші витрати операційної діяльності»у сумі 361 829,79 грн.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р., із змінами та доповненнями, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за №893/4186 на субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності", зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення тощо. Підприємства, які є страховиками відповідно до Закону України "Про страхування" (85/96-ВР), на цьому субрахунку узагальнюють інформацію про витрати страховика, зокрема відрахування у централізовані страхові резервні фонди, які утворюються для забезпечення виконання зобов'язань щодо окремих видів обов'язкового страхування, відрахування в страхові резерви, інші, ніж резерв незароблених премій, які формуються у випадках, передбачених чинним законодавством.
З цих підстав, суд зазначає, що перевіркою відповідача не проводилось предметне дослідження документального підтвердження використання позивачем списаних паливно-мастильних матеріалів в сумі 361 829,79 грн., як витрат, пов'язаних із господарською діяльністю позивача чи навпаки. Оскільки висновки відповідача, в даній частині донарахувань, по своїй суті обґрунтовуються виключно порушеннями правил ведення бухгалтерського обліку, з боку позивача, враховуючи те, що суд не вправі переймати на себе повноваження контролюючого органу та перевіряти бухгалтерські документи, що не були предметом перевірки Коломийської ОДПІ, а також враховуючи неможливість виокремлення донарахованого податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 72366 грн., без зміни донарахованої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, керуючись принципом пропорційності в адміністративному процесі, що полягає, зокрема в дотриманні необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення чи дія, суд погоджується з висновками відповідача і вважає, що оскільки позивач самостійно відобразив витрати в сумі 361 829,79 грн. за бухгалтерською проводкою Дебет 949«Інші витрати операційної діяльності», Кредит 203 «Паливо», тобто відніс ці витрати до витрат, не пов'язаних із господарською діяльністю, то він у відповідності до вимог пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ позбавлений права включати суму 72366 грн. до складу податкового кредиту.
Також суд не погоджується з доводами позивача щодо неправомірного застосування штрафних санкцій, виходячи з наступного.
Приписами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинному на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до абзацу третього п.п.6.1.3 п.6.1. ч.6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстрований в МЮУ 23.03.2001р., за №268/5459, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:
1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;
2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;
3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.
До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, відповідачем здійснено розрахунок штрафних санкцій при проведенні донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідно за кожний період, з дотриманням вимог п.п.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону №2181 (а.с.181,186,187).
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем в своїх поясненнях не спростовані висновки Коломийської ОДПІ, щодо допущених порушень податкового законодавства та правомірності винесених податкових повідомлень-рішень №0014062310/2 від 27.05.2010р., та за №001407310/2 від 27.05.2010р.
За наведених підстав та вказаних правових норм суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 27.07.2011 року.