ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" липня 2011 р. Справа № 2а-2782/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю:
представників позивача - Бігуна Р.М., Пчелінцевої Ф.І.;
представників відповідача - Мельника Р.Я., Паренюк Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: НВ ПП "Комбі"
до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення.
Науково-виробниче приватне підприємство «Комбі» звернулось в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень №0000782302/0 від 10.03.2010 року, №0000792302/0 від 10.03.2010 року, №0000782302/1 від 27.05.2010 року, №0000792302/1 від 27.05.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.03.2010 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення №0000792302/0 від 10.03.2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 119971,00 грн. та №0000782302/0 від 10.03.2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 113694,00 грн., які прийняті органом державної податкової інспекції внаслідок проведеної податкової планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року. Крім того, 08.06.2010 року, за результатами апеляційного узгодження податкового зобов'язання, визначеного податковим органом позивачу у вищезазначених сумах, позивачем отримано податкові повідомлення-рішення №0000782302/1 від 27.05.2010 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 113694,00 грн. та №0000792302/1 від 27.05.2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 119971,00 грн. Вказані податкові рішення вважає безпідставним, просить визнати протиправними та нечинним, оскільки вважає, що податковим органом при здійсненні податкової перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року безпідставно занижений скоригований валовий доход, а саме: за 2006 рік в сумі 142414 грн., за 2007 рік -127767 грн., за 2008 рік - 27944 грн. за півріччя 2009 року - 459192 грн. При цьому, органом державної податкової служби при проведенні перевірки не досліджено та не відображено у акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, зміст порушень з посиланням на нормативно-правові акти, що регулюють податкові відносини, не здійснено посилання на первинні бухгалтерські документи, що підтверджують порушення, не відображено первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують діяльність контрагентів позивача. В цілому, позивач вважає, що акт проведеної перевірки містить припущення податкового органу, не підтверджені документально. Крім того, позивач не погоджується та вважає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій неправомірними, оскільки загальна сума застосованих до нього санкцій перевищує суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, що не відповідає вимогам статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої штрафні (фінансові) санкції не можуть перевищувати 50% розміру донарахованих зобов'язань. Просить позов задовольнити повність.
17.12.2010 року, на підставі клопотань позивача та відповідача про призначення судово-економічної експертизи по даній адміністративній справі, Івано-Франківським окружним адміністративним судом провадження по справі зупинено та призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз при Міністерстві юстиції України, для чого судом на адресу даного експертної установи направлено матеріали адміністративної справи.
17.05.2011 року на адресу суду надійшов висновок судово-економічної експертизи по адміністративній справі №19 від 10.05.2011 року та матеріали даної адміністративної справи, на підставі яких проведено експертизу, відповідно до вимог частини 5 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, за ініціативою суду, згідно ухвали від 16.06.2011 року, провадження у справі поновлено.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях, що надані суду. Просили позов задовольнити повністю.
Представники відповідача проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, наведених у наданому суду письмовому запереченні та пояснили суду, що податкові повідомлення-рішення №0000782302/0 від 10.03.2010 року, №0000792302/0 від 10.03.2010 року, №0000782302/1 від 27.05.2010 року, №0000792302/1 від 27.05.2010 року прийняті відповідачем за наслідками проведеної податкової планової документальної перевірки, результати якої оформлені актом від 25.02.2010 року за №397/2302/22174539, внаслідок чого позивачу правомірно донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 119971,00 грн. та з податку на прибуток - 113694,00 грн. Крім того, результати проведеного аналізу бухгалтерської документації, що підтверджує податкові зобов'язання, відображені у додатку до акту, а саме: реєстрі кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів позивача за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року. Крім цього, штрафні санкції у зв'язку з донарахуванням позивачу податкових зобов'язань із зазначених податків є правомірними, оскільки нараховані за відповідні періоди, в яких допущені порушення. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані суду письмові докази та інші матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що Науково-виробниче приватне підприємство «Комбі» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 20.12.1994 року, виданого Виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області за №340, є юридичною особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби, а саме: в Калуській об'єднаній державній податковій інспекції Івано-Франківській області, та станом на момент судового розгляду справи є платником податків і зборів у розумінні статті 4 Закону України «Про систему оподаткування» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин). Також позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку від 30.09.2005 року за №13101176, виданого Калуською оДПІ Івано-Франківської області.
Судом встановлено, що 25.02.2010 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності НВПП «Комбі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, якою встановлено, зокрема, що порушення позивачем вимог податкового законодавства (чинного на момент спірних правовідносин), зокрема: пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.5.2.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.8 п. 5.4, пп.5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.1, пп.8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.3.1, пп. 8.3.2, п. 8.3.9 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 10.1 ст. 10, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1, пп.11.3.5 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинному на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 1 розділу II «Перехідні положення»Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 01.07.2004 року №1957, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2006 рік в сумі 20001 грн., за 1 квартал 2007 року -в сумі 4938 грн., за півріччя 2007 року -в сумі 31966 грн., за три квартали 2007 року -в сумі 44713 грн., півріччя 2008 року -в сумі 50153, за три квартали 2008 року -в сумі 127400 грн., за 2008 рік -в сумі 34223 грн. Також, занижено податок на прибуток за 2007 рік в сумі 6026 грн., за 1 квартал 2008 р. -в сумі 925 грн., за 1 квартал 2009 р. -в сумі 560 грн., за півріччя 2009 р. -в сумі 560 грн., за три квартали 2009 р. -560 грн. Крім того, занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2008 року в сумі 10462 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 10462 грн., за 1 квартал 2009 року -в сумі 350760 грн., за півріччя 2009 року -в сумі 12883 грн., за три квартали 2009 року -в сумі 209802 грн.
Податковою перевіркою також встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, пп. 7.3.5 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, п. 7.7 ст. 7, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 140311 грн., в тому числі за березень 2007 року -4995 грн., серпень 2007 року -4607 грн., жовтень 2007 року -584 грн., квітень 2008 року -5340 грн., червень 2008 року -57684 грн., серпень 2008 року -3229 грн., жовтень 2008 року -497 грн., квітень 2009 року -24 грн., травень 2009 року -31387 грн., серпень 2009 року -31964 грн.
Позивачем зменшено даний податок, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 74002 грн., в тому числі за: жовтень 2006 року -2196 грн., листопад 2006 року -1133 грн., грудень 2006 року -7 грн., січень 2007 року -654 грн., лютий 2007 року -150 грн., червень 2007 року -3 грн., вересень 2007 року -2528 грн., листопад 2007 року -262 грн., грудень 2007 року -343 грн., травень 2008 року -40914 грн., липень 2008 року -1756 грн., вересень 2008 року -6290 грн., листопад 2008 року -6205 грн., грудень 2008 року -5949 грн., червень 2009 року -1950 грн., липень 2009 року -3689 грн.
Крім цього, перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, пп. 7.3.5 п.7.3, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного податкового періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на загальну суму 6869 грн.. в тому числі за вересень 2009 року -6869 грн.
За результатами проведеної перевірки складено акт №397/2302/22174539 від 25.02.2010 року (а.с 13-68).
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.03.2010 року позивачем отримано акт проведеної перевірки, внаслідок чого 07.06.2010 року ним подано апеляційну скаргу по акту №397/2302/22174539 від 25.02.2010 року (а.с. 96-108).
У зв'язку з тим, що позивач не погодився з актом податкової перевірки та надав 05.03.2010 року заперечення до нього, 10.03.2010 року відповідачем надано відповідь на заперечення, відповідно до якої внесено зміни у висновки акту стосовно визначення порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, пп. 7.3.5 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, п. 7.7 ст. 7, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 99397 грн., в тому числі за березень 2007 року -4995 грн., серпень 2007 року -4607 грн., жовтень 2007 року -584 грн., квітень 2008 року -5340 грн., травень 2008 року -10409 грн., червень 2008 року -6361 грн., серпень 2008 року -3229 грн., жовтень 2008 року -497 грн., квітень 2009 року -24 грн., травень 2009 року -31387 грн., серпень 2009 року -31964 грн. Також, завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33088 грн., в тому числі за: жовтень 2006 року -2169 грн., листопад 2006 року -1133 грн., грудень 2006 року -7 грн., січень 2007 року -654 грн., лютий 2007 року -150 грн., червень 2007 року -3 грн., вересень 2007 року -2528 грн., листопад 2007 року -262 грн., грудень 2007 року -343 грн., липень 2008 року -1756 грн., вересень 2008 року -6290 грн., листопад 2008 року -6205 грн., грудень 2008 року -5949 грн., червень 2009 року -1950 грн., липень 2009 року -3689 грн.
Крім цього, перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1, пп. 7.3.5 п.7.3, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ним занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного податкового періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на загальну суму 6869 грн., в тому числі за вересень 2009 року -6869 грн.
На підставі акту перевірки №397/2302/22174539 від 25.02.2010 року та відповіді відповідача на заперечення по даному акту перевірки від 10.03.2010 року за вих. №4601/10/23-0217 (а.с. 143 - 160), податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000782302/0 від 10.03.2010 року, відповідно до якого позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в загальній сумі 113694, 00 грн., в тому числі за основним платежем податку -27637 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 86057 грн. Також, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792302/0 від 10.03.2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 119971,00 грн., в тому числі за основним платежем -70272 грн., штрафні (фінансові) санкції -49699 грн.
01.04.2010 року позивачем, в порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 113694, 00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 119971,00 грн., які визначені відповідно до податкових рішень від 10.03.2010 року, подано скаргу за №25 до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції, внаслідок чого податковим органом 27.05.2010 року за вих. №7821/10/2302 прийнято рішення про розгляд скарги, згідно якого скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0000782302/0 від 10.03.2010 року, відповідно до якого позивачу донарахувано податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у загальній сумі 113694, 00 грн. та №0000792302/0 від 10.03.2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 119971,00 грн. -без змін (а.с. 91-95). Крім того, 27.05.2010 року за результатами розгляду скарги позивача, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000782302/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 113694, 00 грн., в тому числі за основним платежем податку -27637 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 86057 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000792302/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 119971,00 грн., в тому числі за основним платежем -70272 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями-49699 грн.
07.06.2010 року позивачем повторно подано скаргу за вих. №39 на вказані податкові рішення від 10.03.2010 року, на підставі якої 26.07.2010 року Державною податковою адміністрацією Івано-Франківської області прийнято рішення про розгляд скарги за №2592/10/25-019/98/264, згідно якого скарга позивача залишена без задоволення, рішення податкового органу про розгляд скарги від 27.05.2010 року за №7821/10/2302 та податкові повідомлення-рішення від 27.05.2010 року - без змін (а.с. 109 - 112).
З акту податкової перевірки вбачається, що дана перевірка проведена на підставі направлення від 29.01.2010 року за №67, якою встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач був платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, платником земельного податку, податку з власників транспортних засобів, комунального податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища, плати за придбання торгових патентів та ліцензій. Таким чином, позивач перебував на загальній системі оподаткування відповідно до вимог податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається з акту податкової перевірки та відповіді відповідача на заперечення проти акту перевірки від 10.03.2010 року встановлено розбіжності між даними податкового обліку позивача та даними перевірки щодо визначення доходів від продажу товарів (робот, послуг) в деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2006р., 2007 р., 2008 р., три квартали 2009 р.
Судом встановлено, що позивачем за період з 01.20.2006 року по 30.09.2009 року задекларовано скоригований валовий доход у сумі 14170049 грн. В ході перевірки повноти визначення скоригованого валового доходу за вказаний період, відображеного позивачем у податкових деклараціях, поданих ним до податкового органу за відповідні податкові (звітні) періоди з податку на прибуток підприємств, відповідачем встановлено заниження валового доходу за 2006 рік в сумі 142414 грн., за 2007 рік -127767 грн., за 2008 рік -27944 грн., півріччя 2009 року -159192 грн., а також завищення скоригованого валового доходу за три квартали 2009 року в сумі 12681 грн.
З акту перевірки вбачається, що структура валових доходів включає такі доходи, що відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств: рядок 01.1 декларації це «Доходи від продажу товарів», рядок 01.2 - «Приріст балансової вартості запасів», рядок 01.6 - «Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5». Так, при перевірці повноти показників «Доходів від продажу товарів (робіт, послуг)», згідно з якими формувався скоригований валовий доход, податковим органом встановлені розбіжності, оскільки на формування цих показників мало вплив виконання позивачем відновлюваних робіт (ремонтів) дорожнього покриття, ремонту дахів та інших будівельно-монтажних робіт, продажу готової будівельної продукції, а саме: бітумно-емульсійної пасти та асфальтно-бетонної суміші згідно з укладеними договорами із замовниками, які здійснювали оплату за рахунок бюджетних коштів, в тому числі з СМЕД ВДАІ УМВС, Долина Райавтодор, КП «Калушавтодор». Крім цього, при формуванні скоригованого валового доходу позивача мали вплив визначення приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей, відображення в обсягах доходів доходи від списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, а також, відображення в обсягах доходів суми поворотної фінансової допомоги.
В судовому засіданні встановлено, що при здійсненні перевірки декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2006 рік виявлено, що у 2006 році позивачем виконані роботи на підставі договорів та актів виконаних робіт, факт чого досліджувався податковим органом при здійсненні перевірки та відображений у акті від 25.02.2010 року та відповіді на заперечення по даному акту перевірки, однак сума виконаних робіт замовнику СМЕД ДАІ в розмірі 14955,83 грн. не включена відповідно до наявних актів виконаних робіт у 2006 році. Проте, у податкових періодах, в яких проводилась оплата за вказані виконані роботи за рахунок грошових коштів, що надійшли з бюджету, а саме: у 2007 році, відповідна сума включена до складу валових доходів позивача, про що свідчить матеріали справи: додаток до довідки про загальну інформацію платника податку - реєстром кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників доходів НВПП «Комбі» за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2006 року (а.с. 154).
Судом встановлено, що фактично НВПП «Комбі»згідно актів виконаних робіт за червень 2008 року виконало роботи на замовлення Долинарайавтодор на загальну суму без податку на додану вартість в сумі 81383,0 грн. (далі по тексту - ПДВ), що підтверджується додатком №6: рядок «Долинарайавтодор»(фактичне виконання робіт згідно актів без ПДВ)», однак в бухгалтерському обліку дані акти частково відображено у липні 2008р. - на суму 8333,33 грн. без ПДВ, у вересні 2008р. - 25000,0 грн. без ПДВ, у грудні 2008р. - на суму 27824,0 грн. без ПДВ (відображено за даними б/о без ПДВ Дт.361 Кт.703)», а вартість робіт на суму 20225,67 грн. в цілому не відображена за даними бухгалтерського обліку (а.с. 153).
Крім того, судом встановлено, що у травні 2008 року НВПП «Комбі»згідно актів виконаних робіт, які досліджувалися податковим органом при здійсненні перевірки, здійснило виконання робіт на загальну суму без ПДВ 112967,0 грн., за червень 2008р. - 91122,0 грн., за травень 2009р. -156933,0 грн., за липень 2009р. - 100000,0 грн., за серпень 2009р. -160000,0 грн., однак в бухгалтерському обліку дані акти частково відображено у червні 2008р. - на суму 60975,0 грн. без ПДВ, у червні 2008р. - 143114,0 грн. без ПДВ, у червні 2009р. - на суму 9750,0 грн. без ПДВ, у липні 2009р. - 118333,33 грн. без ПДВ, у вересні 2009р. - 288849,67 грн. без ПДВ (а.с. 153, 156).
В судовому засіданні представники позивача пояснили суду, що вважають правомірним включення доходу без врахування податку на додану вартість до складу валового доходу, у разі надходження оплати наданих товарів (робіт, послуг) за рахунок бюджетних коштів, по факту надходження цих грошових коштів на рахунок платника податку, який здійснив поставку товарів, виконав роботи, надав послуги.
Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з норм податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає, в тому числі, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону).
Згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 зазначеного Закону встановлено, що датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Виходячи з системного аналізу норм Бюджетного кодексу України, бюджетними коштами вважається кошти Державного бюджету України та кошти місцевих бюджетів, як кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, розпорядниками бюджетних коштів вважаються бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
В свою чергу, бюджетна установа -це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими (п. 6 ч. 1 ст. 2 Кодексу).
Статтею 21 Бюджетного кодексу України визначеного, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Виходячи з аналізу наведених норм бюджетного законодавства, слід визначити, що однією із головних ознак розпорядника бюджетних коштів, тобто бюджетної установи, є неприбутковість такої організації.
Судом встановлено, що вищенаведеними замовниками робіт позивача, в тому числі, є СМЕД ДАІ, Долинарайавтодор, КП «Калушавтодор»як прибуткові організації, створені з метою отримання прибутку. Також, в судовому засіданні встановлено, що замовниками виконаних робіт виступали органи місцевого самоврядування та суб'єкти владних повноважень, яким делеговані владні управлінські функції. Так, у 2007 році УЖКГ Калуської міської ради виступило замовником на виконання відновлюваних робіт (ремонтів) дорожнього покриття, де роботи замовлені КП «Калушавтодор», який для виконання вказаних робіт звернувся до НАПП «Комбі». Розрахунок виконаних робіт НВ ПП «Комбі» здійснювався КП «Калушавтодор» з рахунків приватного банку, факт чого сторонами в судовому засіданні не заперечувався. Аналогічна ситуація склалася по решті прямих замовників позивача, які отримували бюджетні кошти для подальших розрахунків по актах виконаних робіт.
Таким чином, суд вважає, що доходи від вищенаведених господарських операцій позивача підлягають податковому обліку в загальному порядку, тому доходи, що отримані позивачем за наслідками даних операцій слід включати у склад валових доходів в порядку статті пп. 11.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: по першій подій, що сталась раніше. Першою подією у відповідності до проведених господарських операціях по проведенню відновлюваних робіт, а також інших операціях, що оплачувались підприємствами бюджетних установ, для позивача є дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податків, тобто дата підписання актів виконаних робіт, суми грошових коштів по яких мали бути віднесені позивачем до складу валового доходу у періоді, в якому позивачем отримані відповідні акти.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що податковим органом правомірно визначено завищення та заниження скоригованого валового доходу позивача за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р. у сумах, наведених в акті податкової перевірки від 25.02.2010 року та відповіді на заперечення позивача щодо акту податкової перевірки від 25.02.2010 року, а тому донарахування позивачу сум податку з прибутку підприємств є правомірним.
Як вбачається з акту податкової перевірки та довідки до загальної інформації податкового органу та додатками до неї, перевіркою встановлено розбіжності між задекларованими НВПП «Комбі»показниками у рядку 01.6 Декларацій „Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5" та показниками валового доходу, визначеними в ході перевірки згідно встановлених правил, що наведено в реєстрах кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку. Судом встановлено, що валовий дохід НВПП «Комбі», визначений у рядку 01.6 Декларації за 2007 рік занижено в сумі 135 759 грн. та за три квартали 2009 року - в сумі 20300 грн.
Податковим органом при проведенні перевірки встановлено, що станом на 01.10.2009 року обліковується кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, а саме: у грудні 2007 року в загальній сумі 5759,06 грн., зокрема: перед ТОВ «Добробуд Плюс»в сумі 2885,44 грн., «Надра»в сумі 100,80 грн., ФОП ОСОБА_7 в сумі 2160,0 грн., «Рембудмонтаж» в сумі 251,82 грн., «Фінсервіс» в сумі 361,0 грн. Крім цього, у червні 2009 року обліковується кредиторська заборгованість в загальній сумі 20 299,77 грн., в тому числі, перед ТД «Комбі» в сумі 20235,77 грн., ФОП ОСОБА_6 - 64 грн.
З акту перевірки вбачається, що позивачем не відображено в рядку 01.6 Декларації податку на прибуток підприємств за 2007 рік, півріччя 2009р. та три квартали 2009р. доходи від списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, внаслідок чого позивачем занижено доход за 2007 рік в сумі 5759 грн., за півріччя 2009р. - в сумі 20300 грн. та три квартали 2009р., - в сумі 20300 грн.
Перевіркою встановлено, що протягом 2007 - 2008 років позивач отримав від ПП "Торговий дім "Комбі" відповідно до Договору поворотної фінансової допомоги №б/н 03.05.2007р. поворотну фінансову допомогу, яка на кінець звітного податкового періоду залишалась неповерненою.
Позивачем в рядок 01.6 Декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік включено поворотну фінансову допомогу, що залишилася неповерненою на кінець звітного періоду, в сумі 130000 грн. (а.с. 20).
В судовому засіданні встановлено, що позивачем допущено порушення податкового та бухгалтерського обліку поворотної фінансову допомогу, а тому донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств по даному факту є правомірними, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.
Згідно пп. 1.22.2 вказаного Закону поворотною фінансовою допомогою вважається сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
В судовому засіданні встановлено, що фінансова допомога в сумі 130000 грн., надана позивачу на підставі договору, відповідно до якого, позивачем не повернута на кінець звітного періоду, тобто - до 31.12.2007 року, а тому суд вважає, що донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є правомірним та таким, що відповідає вимогам податкового законодавства.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем встановлено заниження сум доходу позивача за відповідний податковий (звітний) період та віднесено на валові витрати суми кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, по вищенаведеним контрагентам позивача.
Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.
Пунктом 12.3 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.
Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.
Статтею 12 визначено порядок врегулювання безнадійної заборгованості, відповідно до якого платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій, зокрема, платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна (пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону).
Статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при здійсненні податкової перевірки та подальшому узгодженню сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в порядку апеляційного узгодження, позивачем не надано підтверджень звернення в суд для стягнення кредиторської заборгованості, визначеної у акті податкової перевірки, а тому суд вважає, що позивач неправомірно включив дані суми кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, по вищенаведеним контрагентам позивача до складу валових витрат, а відповідачем правомірно донараховано суми податкового зобов'язання з даного податку за встановлені порушення, що відображені у податковому та бухгалтерському обліку.
Судом встановлено, що податковим органом при проведенні перевірки повноти визначення задекларованих валових витрат за період, що перевірявся, встановлено завищення та заниження показників валових витрат у зв'язку з неправомірним визначенням позивачем амортизаційних відрахувань, витрат на придбання товарів, встановлення приросту (убитку) товарно-матеріальних цінностей. З висновком податкового органу позивач не згідний з тих мотивів, що відповідачем не було здійснено аналізу первинних бухгалтерських документів, на підставі яких ним визначено валові витрати, а акт податкової перевірки містить припущення відповідача без урахувань фактів порушень норм податкового законодавства. Суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) всі юридичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік. Згідно п.2 ст.З цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
У бухгалтерському обліку проведена операція здійснюється подвійним записом на бухгалтерських рахунках.
Відповідно до Наказу ДПА України від 11.09.2008р. № 584 «Про затвердження зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення», податковим органом складені додатки №4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до довідки про загальну інформацію "Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів по НВ ПП «Комбі» за загальний період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.", у яких у розрізі кожної кореспонденції бухгалтерських рахунків по кожному місяцю відображені господарські операції.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» є головним і пріоритетним Законом, який визначає оподаткування прибутку підприємств. Судом встановлено, що НВ ПП «Комбі» є підприємством, на яке поширюються вимоги даного Закону.
В ході перевірки перевіряючими враховані всі дані бухгалтерського обліку для визначення скоригованого валового доходу та валових витрат, про що свідчать наведені реєстри кореспонденцій бухгалтерських рахунків (додатки 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до довідки про загальну інформацію ) та порівняльними таблицями між даними декларацій з податку на прибуток, які надані до податкового органу та даними перевірки, тобто мають місце зменшення доходів та збільшення витрат по окремим рядкам. У зв'язку з значною кількістю бухгалтерських документів, при описі порушень, встановлених у ході перевірки, перевіряючі використовували дані синтетичного обліку -дані меморіальних ордерів та головних книг.
Крім цього, судом встановлено, що при проведенні податковим органом перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з вищезазначених питань податковим органом досліджувались, в тому числі: бухгалтерські проведення, що містяться у головних книгах підприємства, журнали - ордера, оборотно-сальдові відомості, договори з контрагентами позивача, банківські виписки та інші документи, що підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності позивача, яка підлягає обов'язковому бухгалтерському обліку (а.с. 17, 24).
Щодо визнання нечинними та протиправними податкових повідомленнь-рішень №0000792302/0 від 10.03.2010 року та № 0000792302/1 від 27.05.2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 119971,00 грн., в тому числі за основним платежем -70272 грн., штрафні (фінансові) санкції -49699 грн. судом встановлено, що позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та надано оцінку неправомірному визначенню збільшення валових доходів та податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 2006 р., 2007 р., 2008 р., три квартали 2009 р. В судовому засіданні доведено та підтверджується матеріалами справи, розбіжності між даними податкового обліку позивача та даними перевірки щодо визначення доходів від продажу товарів (робіт, послуг) в рядку 01.1 декларації з податку на прибуток підприємства за вказаний період.
Як вбачається з акту податкової перевірки, встановлено розбіжності між даними податкового обліку позивача та даними перевірки щодо визначення податкового зобов'язання з операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, а саме: з податку на додану вартість, встановлено у жовтні-грудні 2006 року, 2007 році, 2008 році та січні-вересні 2009р., що наведено раніше. Дані порушення позивача призвели до неправомірного визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що мало вплив на формування податкового кредиту.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вищенаведеного Закону визначеного, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Згідно п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до приписів п. 7.7 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення №0000792302/0 від 10.03.2010 року та № 0000792302/1 від 27.05.2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 119971,00 грн., в тому числі за основним платежем -70272 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49699 грн., та підстав для визнання їх протиправними та нечинними в суду відсутні.
Також суд не погоджується з доводами позивача щодо неправомірного застосування штрафних санкцій, виходячи з наступного.
Приписами пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до абзацу третього п.п.6.1.3 п.6.1. ч.6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстрований в МЮУ 23.03.2001р., за №268/5459, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:
1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;
2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;
3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.
До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, відповідачем здійснено розрахунок штрафних санкцій при проведенні донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідно за кожний період, з дотриманням вимог п.п.17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону №2181 (а.с.186,187).
На виконання ухвали Івано-Франківського адміністративного суду від 16.06.2011року, експертною установою проведено судово-економічну експертизу та надано висновок експерта, який було оголошений у судовому засіданні.
Виходячи з вимог частини 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої висновок експерта суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі суду.
Судом встановлено, що експертом, якому доручено проведення експертизи не надано суду аргументованого висновку на поставленні перед ним питання, а тому даний експертний висновок не може бути прийнятий судом як належний та достатній доказ у даній адміністративній справі.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 25.07.2011 року.