ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" липня 2011 р. Справа № 2a-2044/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 760,33 грн.,-
Державна податкова інспекція в Рожнятівському районі звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 760,33 грн., мотивуючи тим, що відповідачем допущено заборгованість зі сплати орендної плати за земельну ділянку за 2010 рік та 2011 рік, яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати оренди у зв'язку з чим, податковим органом нараховано пеню в сумі 223,79 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання судом повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с. 24,30). Заяв чи клопотань щодо розгляду справи за його відсутності до суду не надходило. Правом надання заперечень щодо позовних вимог не скористався.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причин неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, дослідивши та оцінивши надані суду письмові доказі та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таки, що підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого 18.05.2011 року державним реєстратором Рожнятівської районної державної адміністрації відповідач зареєстрований підприємцем і на момент судового розгляду справи його статус не змінений.
Згідно з наданою суду довідкою про взяття на облік платника податків, відповідач з 15.03.2000 року перебуває на обліку в органах державної податкової служби (а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору оренди землі від 14.07.2009 року, сторонами якого є Брошнів-Осадська селищна ради та ОСОБА_1, відповідачу передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0.0200 га., яка є об'єктом комунальної власності. Договором встановлено, що орендна плата становить 600,00 грн. на рік, яку відповідач зобов'язаний сплачувати в грошовий формі та в порядку, визначеному законодавством щодо плати за землю.
Судом встановлено, що відповідачем 30.01.2010 року подано до податкового органу податкову декларацію орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності, згідно з якою розмір орендної плати за 2010 рік визначений відповідачем в загальній сумі 731,38 грн., з урахуванням часткової помісячної сплати оренди (а.с. 15).
Крім того, 31.01.2011 року відповідачем надано позивачу декларацію про сплату орендної плати, відповідно до якої розмір оренди за 2011 рік становить 1426,73 грн., а розмір оренди в місяць - 118,89 грн. (а.с. 16-17).
Згідно з випискою з облікової картки платника податків, що наявна у матеріалах справи станом на 14.06.2011 року, відповідачем не сплачена оренда плата за землю за 2010 рік в повному обсязі, а також не сплачена заборгованість, що виникла з 01.01.2011 року по 14.06.2011 року (а.с. 18-20).
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про систему оподаткування» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин у 2010 році) визначені види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 вказаного Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.14 цього Закону плата (податок) за землю належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів визначені Законом України «Про плату за землю».
Згідно із ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар (ст.5 цього Закону).
За приписами ст.14 наведеного Закону юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
В силу ст. 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Приписами частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI прийнятий Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. Даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Положеннями Податкового кодексу України, зокрема, пунктом 269.1 статті 296 встановлено, що платниками податку є, в тому числі, землекористувачі. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пп. 288.1 ст. 288 даного Кодексу).
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 вказаного Кодексу передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Кодексу).
Пунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Крім цього, відповідно до п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається, в тому числі, при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 вказаного Кодексу).
Судом встановлено, що наявна заборгованість відповідача в загальній сумі 760,33 грн., яка виникла за період з 30.01.2011 року по 14.06.2011 року, підтверджується, в тому числі, довідкою про податковий борг (а.с. 8).
Оскільки суду не було надано доказів сплати податкової заборгованості по платі за землю, суд вважає, що встановлена заборгованість відповідача по орендній платі за землю в сумі 760,33 грн., в тому числі пені -223,79 грн., підлягає стягненню до бюджету в судовому порядку.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідн. №НОМЕР_1) в дохід держави податковий борг в сумі 760 (Сімсот шістдесят гривень) 33 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 25.07.2011 року.