23 серпня 2011 року < Текст > Справа № 2а-0870/883/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний
завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»
до: Запорізької митниці
про: визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті ВМД та
відмови у митному оформленні товару за першим методом;
визнання протиправним та скасування рішення про визначення
митної вартості товару за шостим методом
10 лютого 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» до Запорізької митниці про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийняті ВМД № 112030000/0/006720 від 17.03.2010, № 112030000/0/009487 від 15.04.2010, № 112030000/0/010954 від 29.04.2010 та відмови у митному оформленні товару за першим методом; визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару за шостим методом № 112000006/2010000212/1 від 18.03.2010; № 112000006/2010/000358/1 від 15.04.2010; № 112000006/2010/000440/1 від 29.04.2010.
Відповідно до вимог адміністративного позову, у ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. 266, 267 МК України. Для підтвердження митної вартості товару митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач своїми листами повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання певних додатково витребуваних документів з поясненням причин такої неможливості їх подання. Відповідачем безпідставно прийняті спірні рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом. Позивач подав митному органу нові митні декларації, які прийняті до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».
Позивач вважає, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару, а дії відповідача щодо відмови у прийнятті ВМД та відмови у митному оформленні товару за першим методом неправомірними.
Враховуючи зазначене позивач звернувся із позовом до суду.
15.06.2011 до канцелярії суду позивач надав заяву щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна», відповідно до яких зазначене товариство йменується як Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна».
Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» від 20.12.2006 № 1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень статті 265 Митного кодексу України, вимог п. 14 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості № 6 відповідно до ст. 273 МК України. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності у митниці та застосована митна вартість такого товару, що був ввезений на тих же умовах поставки, схожої якості і приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари. Що стосується вимог позивача про визнання неправомірними дій щодо відмови у прийнятті ВМД та відмови у митному оформленні товару за першим методом, зазначає, що відповідач не відмовляв підприємству в митному оформленні, а видав рішення про визначення митної вартості товарів, з якими позивач погодився та подав нові ВМД для оформлення товару. У зв'язку з вищевикладеним вважає дії митниці правомірними. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
23.08.2011 представники сторін у судове засідання не з'явились, надали заяви до канцелярії суду про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно із ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Між ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (ідентифікаційний код 00186536) (Покупець) і «INTERCOMMODITIES SA» (Продавець) було укладено контракт № 130900008, за яким продавець зобов'язався поставити позивачу товар відповідно до специфікацій на умовах DDU, за умови поставки залізно дорожнім транспортом.
Для проведення митного оформлення поставленого позивачем товару, до митного органу 17.03.2010 на виконання умов наведеного договору № 13090008 подана вантажна митна декларація № 112030000/0/006720.
У графі 43 ВМД №112030000/0/006720 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст. 266, 267 МКУ.
Відповідно до даної ВМД платежі повинні становити 58145 грн. 06 коп. ввізного мита та ПДВ в сумі 399262 грн. 76 коп. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.
При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 13090008 від 12.01.2009, додаток від 19.10.2009 до договору № 13090008 від 12.01.2009, додаток від 04.12.2009 до договору № 13090008 від 12.01.2009, специфікація № 115 від 23.02.2010, рахунок-фактура (інвойс) № ТU-10-003 dd. від 24.02.2010, пакувальний лист № 11545 від 23.02.2010 накладна СМR № 20102502, та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф. МД-6).
Також, разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
18.03.2010 листом № 121-096 ПАТ «Дніпроспецсталь» повідомило Запорізьку митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів для підтвердження митної вартості з поясненням причин такої неможливості їх подання.
18.03.2010 митним органом прийнято рішення № 112000006/2010/000212/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом.
18.03.2010 позивач подав митному органу нову митну декларацію № 112030000/0/006851, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».
Платежі за ВМД № 112030000/0/006851 склали 59820 грн. ввізного мита та 410764 грн. ПДВ.
Таким чином, за декларацією № 112030000/0/006851 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита склала - 1674 грн. 94 коп. та 11501 грн. 24 коп. ПДВ.
Аналогічно, 15.04.2010 на виконання умов наведеного договору № 13090008 подана вантажна митна декларація № 112030000/0/009487.
У графі 43 ВМД № 112030000/0/009487 позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди.
Відповідно до даної ВМД платежі з ввізного мита повинні становити 55110 грн. 28 коп. та ПДВ в сумі 378423 грн. 91 коп. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів» декларації.
При поданні ВМД позивачем задекларовані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 13090008 від 12.01.2009, додаток від 19.10.2009 до договору № 13090008 від 12.01.2009, додаток від 04.12.2009 до договору № 13090008 від 12.01.2009, специфікація № 125 від 30.03.2010 рахунок-фактура (інвойс) № ТU-10-004 dd. від 30.03.2010, пакувальний лист № 11804 від 29.03.2010 сертифікат якості від 19.04.2010, та інші документи, про що свідчить їх декларування (гр.44 ВМД та доповнення до декларації ф. МД-6).
Також, разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару ф. ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 266, 267 МКУ, тобто - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Листом № 121-157 від 15.04.2010 ПАТ «Дніпроспецсталь» повідомило Запорізьку митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів для підтвердження митної вартості з поясненням причин такої неможливості їх подання.
15.04.2010 митним органом прийнято рішення № 112000006/2010/000358/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом. Цього ж дня, позивач подав митному органу нову митну декларацію № 112030000/0/009512, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».
Платежі за ВМД № 112030000/0/009512 склали 59447 грн. 25 коп. ввізного мита та 408204 грн. 45 коп. ПДВ.
Таким чином, за декларацією № 112030000/0/009512 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита склала 4336 грн. 97коп. та 29780 грн. 54 коп. ПДВ.
При поданні вантажної митної декларації № 112030000/0/010954 за тим же договором № 13090008, позивачем у графі 43 ВМД №112030000/0/010954 також зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди.
Відповідно до даної ВМД платежі з ввізного мита повинні становити 57720 грн. 16 коп. та ПДВ в сумі 396345 грн. 07 коп.
29.04.2010. митним органом прийнято рішення № 112000006/2010/000440/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом.
30.04.2010 позивач подав митному органу нову митну декларацію № 112030000/0/011036, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».
Платежі за ВМД №112030000/0/011036 склали 59408 грн. 58 коп. ввізного мита та 407938 грн. 52 коп. ПДВ.
Таким чином, за декларацією № 112030000/0/011036 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита склала 1688 грн. 42 коп. та 11593 грн. 87 коп. ПДВ.
Відповідно до статтей 80, 86 МК України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів, митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням вмотивованих причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Зазначена відмова невідкладно оформлюється карткою відмови згідно із п. 2 наказу ДМСУ від 12.12.05 №1227 Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Таким чином, Картка відмови є офіційним письмовим повідомленням митного органу про вмотивовані причини відмові у прийнятті митної декларації та митному оформленні товару.
Втім картка відмови у митному оформленні товару за деклараціями № 112030000/0/006720 від 17.03.2010, № 112030000/0/009487 від 15.04.2010, № 112030000/0/010954 від 29.04.2010 митним органом не складалась, що є порушенням з боку відповідача вказаних вище нормативних актів та безпідставною відмовою у прийнятті до митного оформлення товару.
Не погодившись з вказаними прийнятими рішеннями Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом позивач звернувся до суду.
Відповідно до ст.259 Митного кодексу України (надалі -МК України) митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначені митної вартості товару не можна використати, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст. 268 і 269 МК України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст. 268 і 269 МК України застосовуються інші методи. При цьому МК України встановлено послідовне використання кожного із зазначених методів. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Виключення становлять методи 4 і 5, які можна використовувати - якщо неможливо застосувати метод 3 - у будь-якій послідовності на розсуд декларанта (ст.266 МК України). І тільки у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 МК України.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Проте таких консультацій з підприємством позивача Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, специфікацій, виставлених інвойсів та інших документів постачальника.
Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Суд вважає, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).
Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.
Пунктом 11 вказаного Порядку № 1776 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися, вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Порядку №1766 надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а у випадку об'єктивної неможливості та відсутності цих документів - супровідний лист з поясненням причин їх ненадання.
Разом із тим, витребувавши перелік документів, передбачених п. 11 Порядку № 1776, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Митна вартість, визначена згідно з положеннями МК України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосування цих методів. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.
З дій відповідача та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у відповідача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.
З рішень відповідача про визначення митної вартості товару за шостим методом також не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих позивачем, та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Рішення митного органу не містять жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.
Крім того, у спірних рішеннях митницею не вказано якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, чи бралися за основу ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до приписів ст. 268, 269 МК України. Відповідачем не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних ним документів у зв'язку з їх відсутністю у позивача, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.
На підставі зазначеного відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст. 266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішень № 112000006/2010/000212/1 від 18.03.2010, №112000006/2010/000358/1 від 15.04.2010, № 112000006/2010/000440/1 від 29.04.2010 щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Разом з тим в своєму позові позивач просить визнати неправомірними дії Запорізької митниці щодо відмови у прийнятті вантажних митних декларацій ВМД № 112030000/0/006720 від 17.03.2010, №112030000/0/0009487 від 15.04.2010, № 112030000/0/010954, від 29.04.2010 та відмови у митному оформленні товару за першим методом.
Проте, як було встановлено матеріалами справи Запорізька митниця фактично не відмовляла підприємству позивача в митному оформленні (не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, не приймала картки відмови), а видала рішення про визначення митної вартості товарів, з якими позивач погодився, надавши нові ВМД для митного оформлення. Товар в митному відношенні вже оформлений та пропущений митницею у вільний обіг.
Таким чином, оскільки митниця не вчиняла дій щодо відмови в митному оформленні товару, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Згідно із ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Запорізької митниці про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у прийняті ВМД № 112030000/0/006720 від 17.03.2010, № 112030000/0/009487 від 15.04.2010, № 112030000/0/010954 від 29.04.2010 та відмови у митному оформленні товару за першим методом; визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару за шостим методом № 112000006/2010000212/1 від 18.03.2010; № 112000006/2010/000358/1 від 15.04.2010; № 112000006/2010/000440/1 від 29.04.2010 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про визначення митної вартості товару за шостим методом № 112000006/2010000212/1 від 18.03.2010; № 112000006/2010/000358/1 від 15.04.2010; № 112000006/2010/000440/1 від 29.04.2010.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» (Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536) 10 грн. 20 коп. (десять гривень 20 копійок) судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя /підпис/ О.О. Артоуз