Справа № 2-191/2011(1)
іменем України
"08" вересня 2011 р.
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючої -судді Астахової О.О.,
при секретарі: Бартко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним, -
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання договору поруки, укладеного 27.04.2006 року між відповідачем - її чоловіком ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»недійсним.
В мотивування вимог посилалася на те, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 29.07.1998 року. Про укладання вищезазначеного договору вона дізналась нещодавно, оскільки на ім'я чоловіка з Відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві надійшла постанови державного виконавця про примусове стягнення з нього, як з поручителя, на користь банку боргу у розмірі 159 538,77 грн.
Відповідно до оскаржуваного договору поруки чоловік зобов'язався повернути кредит в сумі 27 805 доларів США та сплачувати винагороди, штрафи, пеню та інші платежі, визначені договором. Вищезазначений договір не є дрібним побутовим, а тому, на думку позивачки, ОСОБА_2 повинен був отримати її згоду на укладання останнього. Оскільки тепер, в разі відповідальності за невиконання умов договору він буде розпоряджатися майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити виходячи з доводів, якими обґрунтовується позовна заява.
Крім того, враховуючи, що під час судового розгляду справи з»ясувалось, що в матеріалах кредитної справи міститься заява від імені позивача про надання дозволу на укладання її чоловіком оспорюваного договору поруки, рукописний текст та підпис в якій за висновком судової почеркознавчої експертизи виконано не нею, а іншою особою, позивач просила суд стягнути з відповідача АКІБ «УкрСиббанк»вартість за проведення даної експертизи на її користь.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав та пояснив суду, що оспорюваний договір поруки він дійсно підписував, однак не читав його змісту, а тому вважав, що підписує договір на оформлення карткового рахунку. Враховуючи, що заява про згоду дружини на укладання ним вказаного договору не відбиралась, а заява від імені ОСОБА_1 підписана не позивачем а іншою особою з наслідуванням її підпису, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача АКІБ «УкрСиббанк» у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що при укладанні договору поруки, згода другого із подружжя не потребується, а тому просив суд не брати до уваги обставину того, що заява від імені позивача про згоду на укладання її чоловіком оспорюваного договору поруки підписана не нею а іншою особою. Так як договір поруки не є договором розпорядження майна, не є договором відчуження майна, оскільки він укладається з метою забезпечення дійсної вимоги і не має на меті відчуження майна та/або майнових прав поручителя чи обмеження в розпорядженні ними, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Третя особа у судове засідання не з»явився повторно, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача АКІБ «УкрСиббанк», дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають між собою у шлюбі з 29.07.1998 року, що підтверджується даними свідоцтва про укладання шлюбу.
27.04.2006 року між кредитором АКІБ «УкрСиббанк»та поручителем ОСОБА_2 і позичальником ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 6-7FP/04-2006А, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов»язується перед АКІБ «УкрСиббанк»відповідати за виконання ОСОБА_3 його зобов»язань перед кредитором у повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 6-7FP/04-2006А від 27.04.2006 року, включаючи повернення кредиту, сплату відсотків, винагороди, штрафів, пені та інших платежів.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.05.2008 року по цивільній справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» суму 159 538,77 грн. за невиконання умов кредитного договору № 6-7FP/04-2006А від 27.04.2006 року.
Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось та на день розгляду даної справи набрало законної сили.
Як зазначає позивач, вона не давала згоди, в тому числі письмової, на укладання її чоловіком спірного договору поруки.
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 10114/10-11 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, рукописний текст заяви від імені ОСОБА_1 від 27.04.2006 року про надання згоди на укладання договору поруки № 6-7FP/04-2006А від 27.04.2006 року, - виконано не ОСОБА_1 а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1, зображення якого міститься у вказаній вище заяві, - виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з деяким наслідуванням її підпису.
Таким чином, оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що позивачем не надавалось письмової згоди на укладання її чоловіком -ОСОБА_2 договору поруки № 6-7FP/04-2006А від 27.04.2006 року.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 49 цього Кодексу, яким визначені загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань.
За змістом ст.. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись в тому числі і порукою.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Зміст зазначених норм кореспондується із ст. 368, 369 ЦК України, відповідно до яких, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, а у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Тобто, аналіз зазначених норм діючого законодавства України, свідчить про те, що вони регулюють таку складову частину права власності як право розпорядження.
Розпорядження означає вчинення стосовно речі дій, що визначають її юридичну або фактичну долю. Це може бути відчуження речі, знищення речі, відмова від неї, передача в заставу тощо.
Таким чином, правила зазначених статей не можуть бути застосовані до спірного договору поруки, оскільки за своєю природою договір поруки не є договором розпорядження майна, не є договором відчуження майна, оскільки він укладається з метою забезпечення дійсної вимоги і не має на меті відчуження майна та/або майнових прав поручителя чи обмеження в розпорядженні ними.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивачка зазначала, що договір поруки, укладений 27.04.2006 року між відповідачем - її чоловіком та АКІБ «УкрСиббанк»не є дрібним побутовим, а тому ОСОБА_2 повинен був отримати її згоду на укладання останнього, оскільки на сьогоднішній день за невиконання ОСОБА_2 умов договору, державним виконавцем накладено арешт на 1/3 частини квартири та транспортні засоби, що були набуті ними у шлюбі. Таким чином, на думку позивача, здійснюється розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Між тим, такі доводи позивачки не містять правового обґрунтування, оскільки предметом спірного договору є особисте зобов'язання фізичної особи ОСОБА_2 відповідати перед АКІБ «УкрСиббанк»за виконання зобов'язань ОСОБА_3 по кредитному договору. А тому згода дружини на укладення даного договору не потрібна. Оскільки укладаючи спірний договір поруки ОСОБА_2 скористався своїм особистим немайновим правом фізичної особи, що відповідало його внутрішній волі, виступити в якості поручителя та взяти на себе відповідальність за виконання зобов'язань ОСОБА_3, по підписаному ним кредитному договору.
Відповідно до ст.. 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Згідно ст.. 272 ЦК України фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи можливе лише у випадках передбачених законодавством (ст.. 274 ЦК України). Обмеження прав щодо укладання фізичними особами договорів поруки чинним законодавством не встановлено.
Відповідно до ст. 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Тобто, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак суд, з'ясувавши характер правовідносин, вважає, що до цих правовідносин, не підлягає застосуванню положення ст. 65 СК України, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, наявність постанови Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 18.11.2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, не свідчить про порушення прав позивача на розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки не забороняє останній звернутися з відповідною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким ОСОБА_2 володіє спільно з нею, та виключення даного майна з опису.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись 10, 11, 58 -61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 271, 272, 368, 369, 546, 553, 1054 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.О. Астахова