14 вересня 2011 року (16 год. 39 хв.) Справа № 2а-0870/6765/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О. при секретарі судового засідання Вітковській С.О.
за участю представників позивача: Шонії М.В.
відповідача: Крючек К.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Раміта-2008»
до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі
м. Запоріжжя
про: визнання протиправними дій
16 серпня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Раміта-2008» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дії ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.
В позовній заяві вказано, що працівниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Раміта-2008» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складений Акт від 01.08.2011 № 260/23-509/35842509.
Вважаючи, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений діючими нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позивач просить у позові:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у встановленні, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства; зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України); недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину; товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України;
- визнати протиправними дії відповідача щодо визнання ним правочинів, укладених ТОВ «Раміта-2008» з контрагентами такими, що порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.
На що відповідач надав заперечення, у яких просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.
У ТОВ «Раміта-2008» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»; відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідач посилається на те, що у позивача відсутнє підтвердження податкового кредиту з ПДВ та валютних витрат, відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупця.
Тобто, фактично перевіркою ТОВ «Раміта-2008» та проведених заходів встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та додатково надав до суду отримані від контрагентів підприємства копії документів на підтвердження фактів реального існування у підприємства основних засобів та орендованих площ для провадження власної господарської діяльності. Додатково були надані пояснення попереднього власника ОСОБА_3(він же директор підприємства з моменту створення і до кінця травня 2010) відповідно до яких останній показав, що до кінця травня 2010 (період передання фірми іншому власнику) він безпосередньо займався господарською діяльністю, вчиняв правочини, які є абсолютно дійсними та не суперечить чинному законодавству, що також підтверджується тим, що під час попередньої перевірки ТОВ «Раміта-2008» відповідних порушень встановлено не було. Крім того позивач вказує, що у перевіряючих осіб не було намірів ретельно проводити перевірку та досліджувати всі наявні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій за перевіряємий період. Про це свідчить той факт, що загальний термін проведення перевірки з дати повідомлення про її проведення по дату складання акту склав лише 3 (три) дні. Також, не були отримані ні результати зустрічних перевірок відповідно ні первинні документи, які б підтвердили правомірність укладених позивачем угод. Крім того, позивач зазначає, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання правочинів нікчемними. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснює, що перевірка проведена у відповідності до приписів чинного законодавства, а висновки, викладені у акті перевірки, зроблені на підставі даних інформаційних баз та податкових звітностей позивача і його контрагентів. Просить відмовити у задоволені позову.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
Посадовими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі в приміщенні податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Раміта-2008» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 01.08.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 01.08.2011, за результатами якої складений акт від 01.08.2011 № 260/23-509/35842509 (далі - Акт). Зазначена перевірка проведена на підставі наказу від 27.07.2011 № 1990 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».
За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення та зазначено у Акті наступні висновки (розділ 4 Акту):
«Перевіркою встановлено порушення:
1. ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Раміта-2008» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.
2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.07.2009 по 01.08.2011, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).
3. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.07.2009 по 01.08.2011, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями)».
Інші порушення встановлені актом перевірки позивачем по суті не оскаржуються.
Також, у Акті (Розділ 3 Акту) перевіряючими зазначається, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить, зокрема, інтересам держави і суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України;
Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.
Правочини, укладені ТОВ «Раміта-2008» з контрагентами є такими, що порушують публічний порядок, вчинені удавано у ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок товару покупцям з боку ТОВ «Раміта-2008», відсутні умови для здійснення господарської діяльності.
На підставі наведеного перевіряючими зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення господарських операцій з боку ТОВ «Раміта-2008» за весь перевіряємий період, а вся діяльність компанії була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкових вигод третім особам, тому усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Раміта-2008» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигода набувача».
Як на основну підставу для вищезазначених висновків перевіряючі посилаються на вирок Жовтневого суду у відношенні гр. ОСОБА_4, який був останнім керівником ТОВ «Раміта-2008», та якого було визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).
Крім того, зі змісту Акту вбачається, що перевіряючими робилися висновки також на підставі аналізу даних: інформаційних баз податкової (АРМ «Звіт», АІС «Аудит» та «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»).
Посадовими особами ТОВ «Раміта-2008» Акт перевірки був підписаний.
Вважаючи висновки, зроблені під час перевірки та викладені у Акті перевірки, неправдивими, а дії податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України;
Надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу було вручено особисто повідомлення про проведення перевірки та особисто отримано ним Акт перевірки.
Проте, ні у тексті повідомлення, ні у тексті наказу про проведення перевірки, ні у тексті Акту перевірки не зазначені обставини, на підставі яких податковий орган визнав необхідним проведення перевірки. У судовому засіданні представник відповідача не надав суду пояснення з приводу обставин, які зумовили необхідність для проведення перевірки та стали підставою для її проведення. Крім того, відповідачем не надані докази надсилання на адресу позивача запиту про надання документів та пояснень щодо обставин, які стали предметом проведеної перевірки.
Щодо змісту викладених у Акті висновків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у Акті податковим органом зроблені висновки про нікчемність всіх правочинів, укладених позивачем у перевіряємому періоді та про безтоварність таких господарських операцій.
Такі висновки суд вважає необґрунтованими та такими, що зроблені із перевищенням повноважень податкового органу.
Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 № 34/18772 (далі - Порядок).
Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Суд вважає, що інформація, викладена у Акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти, з огляду на наступне.
Відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем приписів ст.ст. 655, 656, 662 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, у відповідності до ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В той же час, слід зазначити, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів, а саме: податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до п.3, р. І, п.п. 5.2 п.5 р. ІІ, п. 6 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в котрому факти виявлених порушень викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Складений за результатами перевірки Акт не містить документальних підтверджень стосовно фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Раміта-2008» з його контрагентами, які б мали бути дослідженими під час проведення перевірки.
Із матеріалів справи вбачається, по суті прямо вказано у акті, та представником відповідача не заперечується факт, що перевірка проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили чи спростували факт отримання/передачі товару. З залучених до матеріалів справи документів навпаки вбачається, що у ТОВ «Раміта-2008» були наявні у користуванні основні засоби необхідні для ведення власної господарської діяльності.
Також, висновки акту про удаваний зміст діяльності ТОВ «Раміта-2008» спростовуються наданими до суду документами по господарським взаємовідносинам компанії з іншими контрагентами (ВАТ «Запорізький механічний завод», ЗАТ «Ферротрейдінг», інші) які на час судового розгляду справи у встановленому законом порядку не визнано не чинними та навіть не оскаржено.
Крім того, судом встановлено відповідно до Додатку 2 до акту перевірки наявність у ТОВ «Раміта-2008» ліцензій на заготівлю та переробку чорних та кольорових металів, яка є чиною до 2013. Згідно вимог ЗУ «Про металобрухт» № 619-XIV від 05.05.1999 (з змінами та доповненнями) та Постанови КМУ №756 від 04.07.2001 відповідна ліцензія надається при наявності у підприємства промислової площадки, а з урахуванням того, що перевірка відповідної діяльності покладена на органи центральної влади та місцевої державної адміністрації (підтверджується листом міністерства промислової політики № 13/8-2-4267 від 18.11.2005, яке безпосередньо і відповідає за надання відповідних ліцензій), можемо впевнено стверджувати, що останні не встановлювали з боку підприємства відповідних порушень, це підтверджує той факт що підприємство не було позбавлено ліцензії на відповідну діяльність.
Також до матеріалів справи долучено поясненнями попереднього директора ОСОБА_3, який займав цю посаду до кінця травня 2010 і який надав пояснив, що він вів закону господарську діяльність, що повністю підтверджується відсутністю до нього жодного питання з боку податкової за період його діяльності. Відповідач в свою чергу жодним чином ці свідчення не спростовує.
Особливу увагу суд звертає на посилання Відповідача на вирок Жовтневого суду по справі у відношенні гр. ОСОБА_4, як на підставу зроблених у Акті перевірки висновків з огляду на таке: відповідно до вироку суду встановлено що «..неустановленные следствием лица, которые имели намерение на приобретение фиктивного субъекта предпринимательской деятельности, завладения его уставными документами, с целью в последующем прикрытия незаконной деятельности связанной с уклонением от уплаты налогов». Таким чином, з вироку суду вбачається, що посилатися на нього як на доказ можливо тільки у період здійснення керівництва ТОВ «Раміта-2008» саме гр. ОСОБА_4 Та навіть у період коли керівником підприємства був ОСОБА_4, з огляду на вимоги ст. 215 ЦПК України, немає правових підстав казати, що вирок є виключно-достатньою підставою для визнання всіх укладених в той період угод недійсними. В будь-якому випадку необхідно зважати та вивчати кожну окрему угоду та відповідно усі обставини її укладання та наступного виконання.
Виходячи з наведеного, суд вважає висновки податкового органу про те, що товар по господарським операціям не передавався та господарська діяльність не велась, непідтвердженими та недоведеними належним чином, а тому і висновки Акту з цього приводу не можуть бути носієм інформації.
Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204 ЦК України).
Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).
Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України. Проте, тими фактичними даними, що зазначені в Акті перевірки, не можна довести нікчемність правочину, бо під час перевірки не були досліджені навіть первинні документи (договори, податкові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт того, що під час перевірки відповідна первинна бухгалтерська документація не досліджувалась, а висновки про нікчемність правочинів зроблені на підставі аналізу інформаційних баз, податкової звітності та вироку Жовтневого суду м. Запоріжжя.
Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише інформаційних баз та податкової звітності неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.
До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.
Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Раміта-2008» є недоведеними.
Проте, у даному випадку, відсутні підстави для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.
Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим, як і дії, щодо складання такого акту.
Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що висновки, викладені у Акті, хоча є недоведеними та необґрунтованими, проте не впливають на права та обов'язки позивача. Відповідне рішення за результатами перевірки не приймалося, тому у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя /підпис/ О.О. Артоуз