73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
23.09.2011 Справа № 5024/1534/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Проторус", м. Херсон
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДорЭнергоСтрой", м. Мінськ
про стягнення 692401,79 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1. представник, довіреність б/н від 12.04.2011р.
від відповідача -ОСОБА_2 дов. № б/н від 19.09.2011р., ОСОБА_3, дов. № б/н від 19.09.2011р.
Відкрите акціонерне товариство "Проторус" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДорЭнергоСтрой" (відповідач) заборгованості за контрактом в сумі 692401,79 грн.
Позивач 23.09.2011 року уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 46800 дол.США основного боргу, 2048,93 дол.США відсотків за безпідставне користування грошовими коштами та покласти судові витрати на відповідача.
Відповідач в заяві 23.09.2011 року визнає суму основного боргу в розмірі 46800 дол.США, відсотки за користування грошовими коштами в сумі 2732,7 дол.США.
В судовому засіданні 22.09.2011 року відповідно до вимог ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 23.09.2011 року до 9-00 після чого розгляд справи було продовжено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між Відкритим акціонерним товариством «Проторус» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДорЕнергоСтрой»(відповідач, покупець) укладено Контракт №01 від 11.02.2011 р. (далі -Договір, Контракт), за умовами якого позивач зобов»язався продати, виконати гарантійні зобов»язання протягом гарантійного строку на умовах Контракту, а покупець зобов»язався купити на умовах FCA Херсон (Інкотермс-2000) товари в кількості, асортименті та за ціною, зазначеною в Додатках (специфікаціях) до контракту, які є невід»ємною частиною цього Договору.
29 квітня 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Проторус»перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Проторус»(підтверджується Статутом та Свідоцтвом про державну реєстрацію).
Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору 05.08.2011 року сторони підписали Додаткову угоду №001 до Контракту, відповідно до умов якої сторони зобов»язались до 16.08.2011 року здійснити реімпорт товару, який було поставлено продавцом, на суму 24500 дол.США.
Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.
Суд звертає увагу сторін, що умовами розділу 9 Контракту передбачено, що в разі наявності спору, він вирішується в Господарському суді Херсонської області.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.
В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується, що 17.02.2011 року позивач виконав умови договору та поставив відповідачу товар, зазначений в Специфікаціях до договору на загальну суму 71300,00 дол.США.
Пунктом 3.2. договору оплата за товар проводиться протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження.
В порушення умов договору відповідач свої зобов»язання за Контрактом не виконав, заборгованість на день розгляду справи (з урахуванням умов додаткової угоди) складає 46800,00 дол.США.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 46800,00 дол.США основного боргу за Договором заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Відповідно до п.8.3. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.
Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Суд перевірив розрахунки пені, штрафу та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 775,11 дол.США (за період з 10.03.2011р. по 05.08.2011р.) та штрафу в сумі 1957,59 дол.США (за період з 10.03.2011 р. по 22.09.2011 р.) підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивач наполягає на застосуванні заходу забезпечення позову у вигляді арешту в межах суми позову на рухоме та нерухоме майно відповідача. Суд залишає цю вимогу без задоволення, врахувавши наступне.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.
Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.
Вимога позивача про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати; відомостей як про наявність грошових коштів на рахунках боржника, так і ймовірність їх зникнення.
Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищезазначених норм права та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДорЕнергоСтрой»(220073, Мінська область, м.Мінськ, вул..Харківська, 54А-4, р/р 3012094568019 в білоруських рублях, 2012094569018 у валюті ВАТ «Белорусский народный банк»м.Мінськ, пр.Незалежності, 87А, МФО 153001765 УНН 690230582, ОКПО 29184185) на користь Публічного акціонерного товариства «Проторус»(73000, м.Херсон, вул..Філатова, 27, р/р 26008042200900 в АКІБ «УкрСіббанк»м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 01350222) 46800,00 дол.США боргу, 775,11 дол.США пені, 1957,59 дол.США штрафу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 3947,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В.Людоговська
Повне рішення складено 03.10.2011 р.