Рішення від 29.09.2011 по справі 5023/6387/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2011 р. Справа № 5023/6387/11

вх. № 6387/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - позивача - ОСОБА_1, дов. №4 від 15.06.11р.; Представник відповідача - не з"явився; 1 Третя особа - не з"явився; 2 Третя особа - Зучек Є.Н., дов. № 199 від 12.11.10 р.; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рубікон - А" м. Харків; Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Харківський коледж будівництва, архітектури та дизайну, м.Харків; 2) Регіональне відділення фонду Державного майна України по Харківській області, м. Харків 3-я особа < Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анграм Україна", смт. Старий Салтів 3-я особа < Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Фірма “Рубікон”ТОВ звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ТОВ “Анграм Україна”на свою користь 18570,00 грн. основного боргу, 1787,55 грн. пені, 450,34 грн. інфляційних, всього 21957,13 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором суборенди № 9-09-С від 30.04.2009 року щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 серпня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15 серпня 2011 року о 12:00 год. Також зазначеною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Харківський коледж будівництва, архітектури та дизайну 2) Регіональне відділення фонду Державного майна України по Харківській області.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 15 серпня 2011 року, 20 вересня 2011 року розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 29 вересня 2011 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Третя особа -1 (Харківський коледж будівництва, архітектури та дизайну) у призначене судове засідання свого представника не направила, витребуваних судом документів не надала, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

У призначене судове засідання 29 вересня 2011 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 13 вересня 2011 року, яка направлялась на адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Матеріали справи містять поштове повідомлення (а.с 110), яке свідчить про отримання представником відповідача ухвали суду від 15.08.2011 року.

Присутній в судовому засіданні 29 вересня 2011 року позивач та третя особа вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2011року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

30 квітня 2009 року між Фірмою Рубікон -А ТОВ (далі позивач) та ТОВ “Анграм Холдінг”(далі- відповідач) укладено договір суборенди та обслуговування об'єкта суборенди № 9-09-С (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -нежитлові приміщення, які розташовані на 5 поверсі, кімнати № 5-30Б 5-ти поверхового будинку (тех. паспорт №72450 від 05.04.04р.), загальною площею 8.3 кв.м,. розміщені за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 11, що находяться на балансі Харківського коледжу будівництва, архітектури та дизайну, для розміщення офісу.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 01 травня 2009 року.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що плата за Обслуговування об'єкта Суборенди є договірною і складає з 01.05.2009р. до 01.10.2009р. 712,79 грн. в місяць з ї урахуванням ПДВ. Плата за обслуговування об'єкта суборенди за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

В пункті 3.4. договору передбачено, що плата за суборендовану площу визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої кабінетом Міністрів України від 04.10.95. №786 зі змінами та доповненнями до неї по постанові Кабінету Міністрів України №75 від 19.01.2000 року та №1846 від 27.12.06. і становить з ПДВ за травень 2009 р. (згідно з додатком №2 до договору) 135,22 грн. Плата за суборендовану площу за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.11 договору встановлено, що строк суборендної плати за кожен місяць - не пізніше 15 числа попереднього місяця.

Відповідно до п. 7.1 договору суборенди, договір укладено на 20 місяців, що діє з 01 травня 2009 року до кінця дії договору оренди № 2039-Н від 30.11.2005 року.

Додатковою угодою № 1 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2009 року. Додатковою угодою № 1 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010 року.

Відповідно до акту прийому-передачі суборендованого майна від 31.01.2010 року відповідач передав позивачеві зазначене в п. 1.1 договору майно.

Додатковою угодою № 3 до договору , укладеною між сторонами 01 лютого 2010 року сторони змінили склад об'єкту оренду, а саме, позивач передав відповідачу кімнати №5-47-С, загальною площею 17,3 кв.м. та встановили, що плата за Обслуговування об'єкта Суборенди є договірною і складає з 01.02.2010р. 1473,02 грн. в місяць з урахуванням ПДВ. Плата за суборендовану площу становить з ПДВ 298,88 грн. в місяць.

Як свідчать матеріали справи, позивач орендує зазначене майно згідно договору оренди № 2039-Н, укладеного 30.11.2005 року між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області. Право позивачу на передачу в суборенду орендованого майна надано листом власника майна - РВ ФДМУ по Харківській області № 06-4039 від 30.05.2008 року.

Позивачем надано додаткову угоду № 3 до договору оренди № 2039-Н, укладеного 30.11.2005 року між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області якою продовжено строк дії договору до 28.09.2011 року.

Відповідно до п. 5.4. Договору суборенди, суборендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Позивачем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми актами виконаних робіт на загальну суму 37781,24 грн. (а.с 36-58), проте, суборендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за суборенду приміщення та його обслуговування, сплатив за отримані послуги 19211,24 грн., внаслідок чого, за розрахунком позивача, станом на 28.07.2011року виникла заборгованість з орендної плати та з обслуговування об'єкту оренди в сумі 18570,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 18570,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення, який був укладений між сторонами по справі 30 квітня 2009 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 18570,00 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.6 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 31.05.2009 року по 28.07.2011 року склала 1787,55 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором оренди, пеня у сумі 1787,55 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди за період з з 31.05.2009 року по 28.07.2011 року нараховано 3% річних в розмірі 450,34 грн., та інфляційні у розмірі 1149,25 грн., які підлягають стягненню з відповідача

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд- < Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анграм Україна" (62560, Харківська обл.., Вовчанський район, смт Старий Салтів, вул.. Перемоги,5, код ЄДРПОУ 32212419, рах. № 260080616227 в ПАТ КБ “Правекс-Банк”, МФО 321983) на користь Фірми "Рубікон-А" Товариства з обмеженою відповідальністю (61166. м. Харків, вул. Бакуліна, 11, оф.5-34, код ЄДРПОУ 22725063. рах. № 2600530110524 в ПАТ “Реал Банк”, МФО 351588) 18570,00 грн. основного боргу, 1787,55 грн. пені, 450,34 грн. річних та 1149,25 грн. інфляційних, 219,57 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст > Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2011 року

справа № 5023/6387/11

Попередній документ
18547761
Наступний документ
18547764
Інформація про рішення:
№ рішення: 18547763
№ справи: 5023/6387/11
Дата рішення: 29.09.2011
Дата публікації: 14.10.2011
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Харківської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (29.09.2011)
Дата надходження: 01.08.2011
Предмет позову: про стягнення 21957,14грн.
Учасники справи:
суддя-доповідач:
АЮПОВА Р М
відповідач (боржник):
ТОВ "Анграм Україна", смт. Старий Салтів
позивач (заявник):
ТОВ фірма "Рубікон - А" м. Харків