Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" вересня 2011 р. Справа № 5023/5936/11
вх. № 5936/11
Суддя господарського суду Буракова А.М.
при секретарі судового засідання Чепак А.О.
за участю представників сторін:
прокурора - Гайдамака А.М. посв. №146 від 15.09.2010 року,
1-го позивача - не з"явився,
2-го позивача - не з"явився,
1-го відповідача - ОСОБА_2 за дов. від 10.08.2011 року та від 10.09.2011 року,
2-го відповідача - ОСОБА_1 за дов.№ 01-24/1437 від 04.07.2011 року, позивача - < Текст > 3-й особи - < Текст > відповідача - < Текст > 3-й особи - < Текст >
розглянувши справу за позовом Прокуратури Зміївського району Харківськой області, м. Зміїв в інтересах держави. в особі 1. Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області,
2. Державного підприємства "Зміївське лісове господарство", м. Зміїв, 3-я особа < Текст >
до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків,
2. Зміївська районна державна адміністрація м. Зміїв 3-я особа < Текст >
про визнання недійсним договору
Прокуратура Зміївського району Харківськой області, м. Зміїв в інтересах держави в особі 1. Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, 2. Державного підприємства "Зміївське лісове господарство", м. Зміїв звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків, 2. Зміївська районна державна адміністрація м. Зміїв про визнання недійсним договору оренди, укладеного між Зміївською районною державною адміністрацією м. Зміїв та ФОП ОСОБА_3 на території земель Задонецької сільської ради, зобов"язати Управління Держкомзему у Зміївському районі внести зніни до ф.6-зем., зобов"язати 1-го відповідача звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 631782500:01:013:0089), площею 0,5338 га, та привести її в придатний до використання стан.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2011 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10.08.2011 року о 10:45 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 24.08.2011 року о 11:45 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2011 року було виправлено допущену описку в резолютивній частині ухвали господарського суду Харківської області від 08.08.2011 року по справі 5023/5936/11, вказано вірну дату слухання справи: "25" серпня 2011 року о 11:45 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 19.09.2011 року о 15:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2011 року розгляд справи було відкладено на 28 вересня 2011 року о 11:30 годині. Крім того, було продовжено строк вирішення спору по справі №5023/5936/11 за межі встановленні ч. 1, ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів, до 03.10.2011 року та залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник 1-го та 2-го позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомо.
Представник 1-го відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечує у повному обсязі. Надали пояснення по суті справи.
Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечує у повному обсязі. Надали пояснення по суті справи.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження Зміївської районної державної адміністрації №65 від 20.01.2006 приватному підприємцю ОСОБА_3 (1-му відповідачу) надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5338 га, та укладено договір оренди від 22 грудня 2006 року №05-09/72.
Як свідчать матеріали справи, на вказаній ділянці розташовано майно бази відпочинку, яке було придбано 1-м відповідачем у ЗАТ «Харків-вовна», якій було передано земельну ділянку 0,5343 га в тому числі 0,3943 га пасовищ із земель запасу Задонецької сільської ради і 0,1395 га лісові площі із земель Зміївського Держлісгоспу.
Спірна земельна ділянка площею 0,5338 га, яка знаходиться в оренді ФОП ОСОБА_3, відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна (база відпочинку), які були придбані у ЗАТ «Харків-вовна». Передача в оренду цієї земельної ділянки було здійснено без розроблення проекту відведення, цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, та відповідає вимогам ст. 123 ЗК України та ст. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМ України від 26.05.2004 р. № 677.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані в постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Згідно з ч. З ст. 126 ЗК України, ст. 17 Лісового кодексу України право постійного користування посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Отже, згідно приписів зазначених норм вилучення земельної ділянки може мати місце у разі, якщо земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні, що засвідчується державним актом на право постійного користування землею.
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за своїм цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі рекреаційного призначення; землі історійко-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
До земель рекреаційного призначення згідно вимог ст. 51 ЗК України належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Так, згідно договору оренди земельної ділянки від 15.05.2002 року, укладеного між Зміївською районною державною адміністрацією та ЗАТ «Харків-Вовна» (колишнім орендарем), земельна ділянка, яка знаходилася в користуванні, має цільове призначення - землі рекреаційного користування (форма 6-зем-додаток до договору).
Таким чином, передана в користування 1-го відповідача земельна ділянка також відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, тобто, цільове призначення цієї земельної ділянки не змінювалося і її використання в рекреаційних цілях відповідає вимогам ст. 51 ЗК України.
Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, вимоги ст. 20 ЗК України, як вказує прокурор, при оформленні права оренди земельною ділянкою не порушувалися, оскільки відсутні підстави для зміни категорії землі.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЗК України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Крім того, аналогічна норма міститься в п. 2 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою КМ України від 17.11.1997 р. № 1279.
Як свідчать матеріали справи, у даному випадку, земельна ділянка рекреаційного призначення, яка знаходиться в оренді 1-го відповідача, використовується з метою обслуговування бази відпочинку «Коробів Хутір».
Отже, обов'язок відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у 1-го відповідача відсутній, права будь-яких землекористувачів при укладенні договору оренди землі не обмежувалися.
Згідно ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
Статтею 16 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робот.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами та підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства (ст. 18 Лісового кодексу України).
Таким чином, із приписів зазначених норм випливає, що договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою укладається щодо лісових ділянок, віднесених до земель лісогосподарського призначення, наданих у постійне користування.
Як свідчать матеріали справи, в даному випадку, предметом договору оренди землі, укладеного з 1-м відповідачем, є земельна ділянка рекреаційного призначення. Ця земельна ділянка не відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення та не є лісовою ділянкою.
Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України, ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті, зокрема, окремими деревами і групами дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Укладення договору на право тимчасового користування лісами на землях рекреаційного призначення, на яких розташовані окремі дерева чи група дерев, законом не передбачено.
Згідно ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що прокурором не надано доказів про встановлення прибережної захисної смуги, проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги, відсутній.
Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий. Доказів в обгрунтування своєї позиції у справі не надано.
В силу принципу змагальності судового процесу (ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України) ризик ненадання необхідних доказів несе сторона, котра на них посилається.
Крім того, розміщення в прибережній захисній смузі споруди - не може бути підставою для визнання недійним договору оренди землі. Згідно положень ст. 61 ЗК України у прибережних захисних смугах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Однак, об'єкти нерухомого майна (база відпочинку «Коробів Хутір») були придбані у ЗАТ «Харків-Вовна», тобто, вже були розміщені на земельній ділянці рекреаційного призначення до укладення договору оренди землі між 1-м та 2-м відповідачем.
Крім того, як свідчать матеріали справи, будівництво цих об'єктів 1-м відповідачем не здійснювалося.
До земель рекреаційного призначення згідно вимог ст. 51 ЗК України належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
Отже, розміщення об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці рекреаційного призначення, яка надана в користування 1-го відповідача, відповідає цільовому використанню земельним ділянкам рекреаційного призначення, визначеного в ст. 51 ЗК України.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивачем та прокурором не доведено обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх позовних вимог, а відтак позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 651, 759, 782, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
< Дата >
Суддя (підпис< Текст > Буракова А.М.
Повний текст рішення по справі 5023/5936/11 складено та підписано 03.10.2011 року.