Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
26 вересня 2011 р. № 2-а- 5572/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
при секретарі судового засідання - Басовій Н.М.
за участю представників сторін:
позивача - Макаренка О.М.
відповідача - Таран М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастина"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, ТОВ «Харків-Автозапчастина» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 10.01.2011 року № 0000012330/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 676571,00 грн. (за основним платежем) та 169142,75 грн. (за штрафними санкціями), усього - 845713,75 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Висновки акту про результати документальної не виїзної перевірки ТОВ «Харків-Автозапчастина» з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2008р. по 31.03.2010р., по взаємовідносинах з ПП «Укрпромсінтез», ПП «АЛЕКС ТРЕЙД С», ТОВ «Техсин» і ТОВ «Кен і Ко», з посиланням на який були винесені спірні податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими. За твердженням позивача тих порушень, які відображені в названому акті, ТОВ «Харків-Автозапчастина» не вчиняло, суму податку на додану вартість за взаємовідносинами з ПП «Укрпромсінтез», ПП «АЛЕКС ТРЕЙД С», ТОВ «Техсин» і ТОВ «Кен і Ко» обрахувало правильно, а тому підстави для покладення на нього обов'язку здійснити додаткові платежі з зазначеного податку відсутні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодилась. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що вважає свої дії правомірними.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена не виїзна перевірка ТОВ «Харків-Автозапчастина» ( код ЄДРПОУ -31439826) з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2008р. по 31.03.2010р., по взаємовідносинах з ПП «Укрпромсінтез», ПП «АЛЕКС ТРЕЙД С», ТОВ «Техсин» і ТОВ «Кен і Ко».
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 20.12.2010р. № 339623-314/31439826. З посиланням на зазначений акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 року № 0000012330/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 676571,00 грн. (за основним платежем) та 169142,75 грн. (за штрафними санкціями), усього - 845713,75 грн.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті висновки ДПІ у Ленінському районі міста Харкова про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина» вимог п.п.7.4.1 та 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» по взаємовідносинам з ПП «Алекс Трейд С», ТОВ «Техсин», ПП «Укрпромсінтез» і ТОВ «Кен і Ко», оскільки за даними протоколів допитів у якості свідків директорів підприємств, вони не вчиняли правочинів від імені даних підприємств. Крім того, згідно з вироком Придніпровського районного суду міста Дніпропетровська, директора ПП «Укрпромсінтез» було притягнено за діяльність даного підприємства до кримінальної відповідальності.
Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дослідивши викладені в акті перевірки мотиви судження ДПІ про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина» вимог п.п.7.4.1 і п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд приходить до наступних висновків.
Вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази суд встановив, що між позивачем, ТОВ «Харків-Автозапчастина» (в якості покупця) та ПП «Укрпромсинтез» (в якості продавця), було укладено правочин з купівлі-продажу автозапчастин, про укладення якого свідчать видаткові накладні за період з 15.10.2007р. по 29.02.2008р. на загальну суму 1715682,14 грн.
З приєднаної до справи довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно ПП “ Укрпромсинтез ”слідує, що саме гр. ОСОБА_4 є керівником даного суб'єкта господарювання.
Частиною 2 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Отже, укладаючи правочини з фізичною особою - ОСОБА_4, яка діяла від імені ПП “Укрпромсинтез ”та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців значилася керівником цього суб'єкту господарювання, позивач дотримався розумних меж обачності і тому суд не вбачає підстав для визнання поведінки позивача в даному випадку як недобросовісної.
Підстав для врахування при розв'язанні спору вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2009р. суд не вбачає, позаяк згаданий судовий акт був винесений по фактах діянь, скоєних особами, що не мають статусу керівника ПП “Укрпромсинтез”. Отже, вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2009р. не може бути взято судом до уваги як доказ нездійснення ПП “Укрпромсинтез” господарської діяльності.
Також між позивачем, ТОВ «Харків-Автозапчастина» (в якості покупця) та ТОВ «Техсин» (в якості продавця) було укладено правочин з купівлі-продажу автозапчастин, про укладення якого свідчать договір № 5 від 06.01.2010р. та видаткові накладні за період за період з 11.06.2009р. по 05.03.2010р. на загальну суму 1619633,09 грн.
Між позивачем, ТОВ «Харків-Автозапчастина» (в якості покупця) та ПП «Алекс Трейд С» (в якості продавця) було укладено правочин з купівлі-продажу автозапчастин, про укладення якого свідчать договір №33 від 10.03.2008р. та видаткові накладні за період з 31.03.2008р. по 04.09.2008р. на загальну суму 2514358,27 грн.
Між позивачем, ТОВ «Харків-Автозапчастина» (в якості замовника) та ТОВ «Кен і Ко» (в якості виконавця) було укладено правочин з виконання робіт по виготовленню 5000 екземплярів рекламних брошур - договір № 19/05-08 від 19.05.2008р., акт приймання-передачі робіт № 307 від 30.06.2008р. на суму 34666,67 грн.
Проведене судом вивчення змісту акту перевірки показало, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому за матеріалами справи був реалізований ТОВ «Харків-Автозапчастина» іншим суб'єктам господарювання. Отримання позивачем збитку від господарських операцій з придбання - продажу автозапчастин ДПІ не виявлено, в акті перевірки таких висновків не відображено.
Обставини оприбуткування придбаного у контрагентів товару та його подальшого використання саме в межах господарської діяльності ТОВ «Харків-Автозапчастина» шляхом здійснення його подальшої реалізації визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ТОВ «Харків-Автозапчастина» та не спростовані в ході судового засідання. Крім того, на підтвердження цього факту представником позивача надані до суду документальні підтвердження беззбиткової реалізації ТОВ «Харків-Автозапчастина» придбаного товару на адресу ПП «Істок Автозапчастина», ТОВ «ТПК «Омега Автопоставка», ТОВ «Компанія Агросоюз», КП «Дорремстрой», ТОВ «Автоінвест», ТОВ «Укравтозапчастина», а саме: договори та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що свідчать про продаж товару (автозапчастин) на адресу даних підприємств на протязі періоду 2007-2010 років.
На підставі наданих суду витягів з Єдиного Державного Реєстру судом встановлено, що ПП «Укрпромсинтез», ТОВ «Техсин», ПП «Алекс Трейд С», ТОВ «Кен і Ко» впродовж існування господарських відносин з ТОВ «Харків-Автозапчастина» знаходилися у реєстрі, реєстрація даних підприємств не була скасована, а їх діяльність не була будь-яким чином обмежена. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Частиною 2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Отже, укладаючи правочини з фізичними особами, які діяли від імені ПП «Укрпромсинтез», ТОВ «Техсин», ПП «Алекс Трейд С», ТОВ «Кен і Ко» та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців значилися керівниками цих суб'єктів господарювання, позивач дотримався розумних меж обачності і тому суд не вбачає підстав для визнання поведінки позивача в даному випадку як недобросовісної.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказували б на те, що керівництву ТОВ «Харків-Автозапчастина» було відомо про злочинні наміри керівника ПП «Укрпромсинтез», чи інших осіб, а також на те, що дії посадових осіб позивача були пов'язані загальним умислом з діями керівника ПП «Укрпромсинтез». Докази того факту, що при укладенні та виконанні договору поставки позивач був обізнаний про незаконну діяльність керівника ПП «Укрпромсинтез», в матеріалах справи також немає. Діяльність ПП «Укрпромсинтез» на момент існування господарських відносин з позивачем та на сьогоднішній день є законною, державна реєстрація не скасована.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що наявними у справі документами доведено фактичне виконання господарських операцій за переліченими правочинами, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємопов'язаності сторін перелічених правочинів, використання товару у власній господарській діяльності ТОВ «Харків-автозапчастина», відсутність підстав для висновку про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Окрім того, оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про наявність у ТОВ «Харків-Автозапчастина» наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах. Так, сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено, що зобов'язання позивача по оплаті вартості товарів за угодами з поставки автозапчастин були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
Як вбачається з п. 7.1 ст. 7 Закону №168/97 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна містити реквізити, визначені пп. 7.2.1 Закону №168/97.
Відповідно до пп. 7.2.3 вказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно до чинного законодавства України у періоді, що перевірявся, єдиною підставою включення сум до складу податкового кредиту є його підтвердження податковими накладними. Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Факт одержання та оплати позивачем вартості придбаного товару підтверджується відповідними податковими накладними з урахуванням ПДВ та виписками з особового банківського рахунку позивача і не заперечується сторонами у справі. Обставин проведення розрахунків, сплати у їх складі ПДВ відповідач не заперечує, як і факту подальшої реалізації товарів та сплати податку з прибутку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ «Харків-Автозапчастина» п.п.7.4.1 і 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за взаємовідносинами з ПП «Укрпромсинтез», ПП «Алекс Третйд С», ТОВ «Техсин», ТОВ «Кен і Ко».
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем своїх дій до суду не надано.
Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.
Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкові не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним.
При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19. Конституції України, ст.ст. 9, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастина" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастина", а саме: № 0000012330/0 від 10.01.2011р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2011 року.
Суддя Заічко О.В.