Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
22 вересня 2011 р. № 2-а- 7374/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Заічко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.
за участю представників сторін:
позивача - Савва Л.Є.
відповідача - Лиманського А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс"
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссєрвіс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова, в якому, з урахуванням наданих уточнень до позовних вимог, які прийняті судом, просить скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000322330 від 06.04.2011 р., № 0000312330 від 06.04.2011 р., № 0000702330 від 17.06.2011 р., № 0000692330 від 22.06.2011 р., які винесені ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі акту перевірки .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.
Так, він посилається на те, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. Посилання податкової інспекції на те, що контрагентом позивача порушено вимоги ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.. 228 ЦК України, як на підставу встановлення факту недотримання позивачем вимог податкового законодавства, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем порушено п.п. 7.2.3 п.7.2 ,п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.1.32 ст.1, п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5 ,п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств ».
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Транссєрвіс» за результатами якої складено акт № 387/23-30/30428944 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Транссєрвіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010р..
Суд зазначає, що перевіркою було встановлено порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ,п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 483043 грн., у т.ч. за червень 2010 р. у сумі 101056 грн., за липень 2010 р. у сумі 103701 грн., серпень2010 р. у сумі 139062 грн., за вересень 2010 р. в сумі 139224 грн.» та порушення п.1.32 ст.1, п.п. 5.5.1 п.5.5 ст.5 ,п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств » зі змінами та доповненнями.
У відповідності до мотивувальної частини акту перевірки, ДПІ у Орджонікідзевському м. Харкова зазначає, ТОВ «Транссєрвіс» мало взаємовідносини з ТОВ «ТД «Агрінол» та ТОВ «Альянс-7».
В акті перевірки зазначено, що про дослідженні проведених операцій ТОВ «ТД «Агрінол» та ТОВ «Альянс-7» встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність (відповідно і об'єкту оподаткування ), на підставі яких ТОВ «Транссєрвіс» були визначені суми податкового кредиту, оскільки, угоди між ТОВ «ТД Аргінол» та ТОВ «Альянс -7» у силу ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, ст.. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемими. В акті перевірки зазначено: «ТОВ «Транссєрвіс» не мало право на віднесення на протязі червня-вересня 2010 р. до податкового кредиту податкових накладних ТОВ «ТД «Агрінол» у сумі 423042 грн. та ТОВ «Альянс-7» у сумі 60000,84 грн., у зв"язку з тим, що згідно « Системи співставлення податкових зобов"язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів…» у період червень-вересень 2010 р. визначено розбіжності між податковим кредитом ТОВ «Транссєрвіс» та податковими зобов"язаннями ТОВ «ТД Агринол» та ТОВ «Альянс-7», оскільки ними неподано декларації по ПДВ та не задекларовано податкове зобов"язання.
За результатами проведеної перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000322330 від 06.04.2011 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 483043 грн. та штрафні санкції у сумі 120760,75 грн. та № 0000312330 від 06.04.2011 р. за основним платежем у сумі 836711 грн. та штрафні санкції у сумі 209177,75 грн.
Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківської області за результатами розгляду скарги № 24251025-203 від 06.06.2011 р. спірне податкове повідомлення-рішення № 0000322330 від 06.04.2011 р. скасовано частково на суму 4657,5 грн. (3726,00 грн. за основним платежем, 931,5 грн. штрафні санкції, спірне податкове повідомлення-рішення № 0000312330 від 06.04.2011 р. скасовано частково на суму 390707,50 грн. (312566 грн. за основним платежем, 78141,50 грн. штрафні санкції.
17.06.2011 р. ДПІ у Орджонікідзевському м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення № 0000692330 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 687108, 75 грн., № 0000702330 за платежем з податку на додану вартість в сумі 599146,25 грн.
Надалі ДПІ у Орджонікідзевському м. Харкова винесено податкове повідомлення рішення № 0000692330 від 22.06.2011 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 655181,25 грн. та визнано недійсним податкове повідомлення рішення № 0000692330 від 17.06.2011., про що позивача повідомлено листом ДПІ у Орджонікідзевському м. Харкова № 4661/10/23-213 від 22.06.2011р.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.
Так, судом встановлено, що за перевіряємий період між ТОВ «Транссєрвіс» і ТОВ «Торговий дім «Агрінол» було укладено договір поставки № К - 3256 від 01.01.2010 р.
Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Торговий дім «Агрінол», постачальник за договором, зобов'язався поставити ТОВ «Транссєрвіс» товар номенклатура, кількість, ціна і умови поставки якого вказуються в специфікаціях до договору, а ТОВ «Трассєрвіс» зобов'язався прийняти товар та оплатити в строк 10 банківських днів з моменту поставки товару.
Судом встановлено, що на виконання умов договорів ТОВ «Торговий дім Агрінол» поставив ТОВ «Транссєрвіс»товар, визначений в специфікаціях та видаткових накладних наданих до матеріалів справи, а ТОВ «Транссєрвіс» прийняв товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (копія витягу з реєстру виданих довіреностей містіться в матеріалах справи)
Так, судом встановлено, за період, що перевірявся між сторонами були підписані специфікації від 01.06.2010 р., 01.07.2010 р., 01.08.2010 р. в яких сторонами визначено умови поставки СРТ м. Лозова, вул.. Свободи 2б; від 01.06.2010 р., 01.07.2010 р., 01.08.2010 р., 01.09.2010 р. в яких сторонами визначено умови поставки СРТ м. Харків, пр. Фрунзе, 3; від 01.07.2010 р. в яких сторонами визначено умови поставки СРТ м. Харків, Искринська, 37
ТОВ «Торговий дім Агрінол» поставив за вказаними специфікаціями товар на суму 2515899,00 грн. , що підтверджується видатковим накладними: АТ-2600000014 від 02.06.2010 р. на суму 248 132,00 грн., АТ-1660000026 від 16.06.2010 р. на суму 15 004,44 грн., АТ-1660000027 від 16.06.2010 р. на суму 29 060,80 грн., АТ-1760000021 від 17.06.2010 р. на суму 273 717,36 грн., АТ-2160000009 від 21.06.2010 р. на суму 1 740,60 грн., АТ-6700000034 від 06.07.2010 р . на суму 38 680,20 грн., АТ-6700000033 від 06.07.2010 р. на суму 107 567,60 грн., АТ-6700000033 від 06.07.2010 р. на суму 93 258,60 грн., АТ-7700000022 від 07.07.2010 р. на суму 28 152,00 грн., АТ-7700000023 від 07.07.2010 р. на суму 29 743,20 грн., АТ-1570000028 від 15.07.2010 р. на суму 22 443,76 грн., АТ-1570000030 від 15.07.2010 р. на суму 264 935,30 грн., АТ-1970000020 від 19.07.2010 р. на суму 71 544,40 грн., АТ-2870000013 від 28.07.2010 р. на суму 4 559,60 грн. , АТ-9800000029 від 09.08.2010 р. на суму 114 491,20 грн. , АТ-9800000027 від 09.08.2010 р. на суму 157 425,40 грн., АТ-9800000026 від 09.08.2010 р. на суму 99 038,80 грн. , АТ-9800000028 від 09.08.2010 р. на суму 156 039,90 грн., АТ-1180000024 від 11.08.2010 р. на суму 249 240,42 грн., АТ-1180000023 від 11.08.2010 р. на суму 40 763,26 грн., АТ-1980000014 від 19.08.2010 р. на суму 533,60 грн., АТ-2680000017 від 26.08.2010 р. на суму 16 842,16 грн. , АТ-8900000016 від 08.09.2010 р. на суму 207 326,40 грн. , АТ-1390000012 від 13.09.2010 р. на суму 18 754,56 грн., АТ-1790000019 від 17.09.2010 р. на суму 165 975,04 грн. , АТ-1790000017 від 17.09.2010 р. на суму 60 928,40 грн.
Суд зазначає, що відповідно до наданих до матеріалів справи документів, транспортування товарів підтверджуються товарно-транспортними накладними № 490614, 490370, 490372, 490386, 490443, 492077, 492076, 492097, 492096, 514083, 514088, 514123, , 551390, 551388, 551389, 551436, 551436, 551437, 551700, 999954, 921534, 921607, та вантажними деклараціями № 7415499 , № 7416319
Позивач здійснив оплату товару у сумі 2 515 899,00 грн., що підтверджується розрахунковими документами: 24.06.2010 платіжне доручення № 6296 на суму 48 132,00 грн., 25.06.2010 платіжне доручення № 6330 на суму 100 000,00 грн., 29.06.2010 р. платіжне доручення № 6401 на суму 60 000,00 грн., 30.06.2010 платіжне доручення № 6466 на суму 40 000,00 грн., 30.06.2010 платіжне доручення № 6511 на суму 15 004,44 грн., 30.06.2010 платіжне доручення № 6512 на суму 29 060,80 грн., 02.07.2010 платіжне доручення № 6567 на суму 73 717,36 грн., 05.07.2010 платіжне доручення № 6654 на суму 200 000,00 грн., 14.07.2010 платіжне доручення № 7020 на суму 1 740,60 грн., 14.07.2010 платіжне доручення № 7019 на суму 38 680,20 грн. , 20.07.2010 платіжне доручення № 7325 на суму 27 567,60 грн., 22.07.2010 платіжне доручення № 7405 на суму 40 000,00 грн., 23.07.2010 платіжне доручення № 7459 на суму 40 000,00 грн., 27.07.2010 р. платіжне доручення № 7601 на суму 6 666,60 грн., 27.07.2010 платіжне доручення № 7598 на суму 86 592,00 грн., 18.08.2010 платіжне доручення № 8672 на суму 28 152,00 грн., 26.07.2010 платіжне доручення № 7573 на суму 29 743,20 грн., 09.08.2010 платіжне доручення № 8095 на суму 22 443,76 грн. , 03.08.2010 платіжне доручення № 7850 на суму 64 935,30 грн., 03.08.2010 платіжне доручення № 7925 на суму 50 000,00 грн., 04.08.2010 платіжне доручення № 7981 на суму 70 000,00 грн., 09.08.2010 платіжне доручення № 8094 на суму 80 000,00 , 05.08.2010 платіжне доручення № 8008 на суму 71 544,40, 11.08.2010 платіжне доручення № 8321 на суму 4 559,60 грн., 30.08.2010 платіжне доручення № 9050 а суму 44 491,20 грн., 31.08.2010 платіжне доручення № 9209 на суму 70 000,00 грн., 25.08.2010 платіжне доручення № 8907 на суму 57 425,40 грн., 26.08.2010 платіжне доручення № 8937 на суму 100 000,00 грн., 21.08.2010 платіжне доручення № 8853 на суму 99 038,80 грн., 27.08.2010 платіжне доручення № 9018 на суму 50 000,00 грн. , 30.08.2010 платіжне доручення № 9106 на суму 106 039,90 грн., 07.09.2010 платіжне доручення № 9453 на суму 149 240,42 грн., 14.09.2010 р. платіжне доручення № 9745 на суму 100 000,00 грн., 03.09.2010 платіжне доручення № 9377 на суму 40 763,26 грн., 07.09.2010 платіжне доручення № 9454 на суму 533,60 грн., 17.09.2010 платіжне доручення № 10009 на суму 16842,16 грн., 23.09.2010 платіжне доручення № 10239 на суму 57326,40 грн., 27.09.2010 платіжне доручення № 10359 на суму 50000,00 грн., 30.09.2010 платіжне доручення № 10583 на суму 100000,00 грн., 04.10.2010 платіжне доручення № 10745 на суму 18754,56 грн., 04.10.2010 платіжне доручення № 10741 а суму 65 975,04 грн., 06.10.2010 платіжне доручення № 10857 на суму 50 000,00 грн., 11.10.2010 платіжне доручення № 11017 на суму 50 000,00 грн., 12.10.2010 платіжне доручення № 11094 на суму 30 928,40 грн., 14.10.2010 платіжне доручення № 11223 на суму 30 000,00 грн.
Податкові накладні на суму поставленого товару виписувались ТОВ «Торговий дім Агрінол» у відповідності із п.п. 7.5.1. п 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за першою подією - фактом передачі товару. Так позивачу були надані податкові накладні: 2600000014 від 02.06.10 р., 1660000026 від 16.06.10 р., 1660000027 16.06.10 р., 1760000021 від 17.06.10 р., 2160000009 від 21.06.10 р., 2160000008 від 21.06.10 р., 6700000034 від 06.07.10 р., 6700000033 від 06.07.10 р., 7700000022 від 07.07.10 р., 7700000023 від 07.07.10 р., 1570000028 від 15.07.10 р., 1570000030 від 15.07.10 р. , 1970000020 від 19.07.10 р., 2870000013 від 28.07.10 р., 9800000029 від 09.08.10 р. , 9800000027 від 09.08.10 р., 9800000026 від 09.08.10 р., 9800000028 від 09.08.10, р., 1180000024 від 11.08.10 р., 1180000023 від 11.08.10 р., 1980000014 від 19.08.10 р., 2680000017 від 26.08.10 р., 8900000016 від 08.09.10 р., 1390000012 від 13.09.10 р., 1790000019 від 17.09.10 р., 1790000017 від 17.09.10 р.
В подальшому, визначений товар був реалізований відповідно наданих до матеріалів справи документів (договори, податкові накладні, видаткові накладні, виписки з банківського рахунку) ВАТ «Харківський підшипниковий завод», ЗАТ «Лозівський ковальсько-механічний завод», ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш»
Також, судом встановлено, що між ТОВ «Транссєрвіс» і ТОВ «Альянс-7» було укладено договір поставки № К - 3421 від 18.06.2010 р.
Відповідно до умов договору ТОВ «Альянс-7», постачальник за договором, зобов'язався поставляти ТОВ «Транссєрвіс» товар (металопрокат) номенклатура, кількість, ціна і умови поставки якого вказуються в специфікації до договору, а ТОВ «Трассєрвіс» зобов'язався прийняти товар та оплатити товар на умовах попередньої оплати.
Відповідно до специфікації № 1 від 17.09.2010 року, ТОВ «Альянс-7» зобов'язався поставити металопрокат, номенклатура якого вказана в специфікації, на суму 9043200,00 грн., протягом 30 календарних днів з моменту одержання попередньої оплати від позивача.
ТОВ «Транссєрвіс» на виконання умов договору перерахував ТОВ «Альянс-7» 8 904 000,00, що підтверджується банківськими виписками, які містяться у матеріалах справи.
ТОВ «Альянс-7» було видано податкову накладну № 152 від 29.09.2010 р. на суму 8904000,00 грн. у відповідності із п.п. 7.5.1. п 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за першою подією - фактом отримання попередньої оплати.
На підставі податкової накладної № 152 від 29.09.2010 р., позивачем до податкового кредиту з ПДВ віднесено суму ПДВ у розмірі 1484000,00 грн.
01.10.2010 р. ТОВ «Альянс-7» повідомив ТОВ «Транссєрвіс» листом за № 1634, про неможливість виконання договору у встановлені договором строки та проханням продовжити строк поставки до 90 днів відносно поставки метала ШХ15СГ В круг 100 та ШХ 4 В круг 85.
Позивач не прийняв пропозицію ТОВ «Альянс-7» щодо подовження строків і надіслав лист за № 2480/1 від 04.10.2010 р. з повідомленням про розірвання договору в частині поставки вказаного товару і вимогою повернути попередню оплату в п'ятиденний строк.
04.10.2010 р сторонами договору підписано додаткову угоду від. про розірвання частково договору.
ТОВ «Альянс-7» повернув попередню оплату в сумі 5543999,96 грн. - 04.10.2010 р., 2000000,00 грн.- 26.10.2010 р., 100000,00грн. 29.10.2010 р., після чого ТОВ «Транссєрвіс» провів коригування податкового кредиту, розрахунки коригування додаються містяться в матеріалах справи. Після коригування сума податкового кредиту з ПДВ за вказаною господарською операцією з ТОВ «Альянс-7» склала 60000, 84 грн.
29.10.2010 р. ТОВ «Альянс-7» передав ТОВ «Транссєрвіс» Сталь ШХ15СГВ Д=34 у кількості 35,2942 т. на суму 360005,04 грн. в т.ч. ПДВ 60000,84 грн. за видатковою накладною РН-0000152.
Надалі Сталь ШХ15СГВ Д=34 у кількості 35,2942 т. було передано на зберігання ТОВ «ТД Содружество» за Актом приймання-передачі від 29.11.2010 р., копія договору зберігання містіться в матеріалах справи.
Товар в кількості 17,6473 т. було повернуто зі зберігання 30.10.2010 р., товар в кількості 17,6473 т. було повернуто зі зберігання 02.10.2010 р. , доставлено в м. Харків (ТТН № 37195 від 30.10.2010 р., № 37196 від 02.11.2010 р.) та передано покупцю АТ «ХАРП» за видатковими накладними № 8283 від 30.10.2010 р., № 8283 від 02.11.2011 р. (отримано за довіреностями № 2101 від 22.10.10 р., № 2171 від 01.11.2010 р.)
Згідно наявних первинних документів у вересні 2010 р. ТОВ «Альянс-7» (по факту отримання попередньо оплати) та на протязі червня - вересня 2010 р. (у зв'язку з поставкою паливно-мастильних матеріалів ) ТОВ «ТД Агринол» надавали ТОВ «Транссєрвіс» належним чином оформлені податкові накладні по ПДВ на загальну суму ПДВ -483043 грн. , у т.ч. у червні 2010 р.на суму 101056 грн., у липні 2010 р. на суму 103701 грн., у серпні 2010 р. на суму 139062 грн., у вересні 2010 р. на суму 139224 грн.» (копії додаються до позову).
Підтвердженням факту здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД «Агрінол» та ТОВ «Альянс-7» є господарські договори на поставу паливно-мастильних матеріалів, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, реєстр виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківські виписки, договір зберігання, а також документи, які підтверджують реалізацію позивачем товару контрагентам:ВАТ «Харківський підшипниковий завод», ЗАТ «Лозівський ковальсько-механічний завод», ВАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» .
Згідно п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної ( контрактної ) вартості товарів (послуг ), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги ), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
7.5.1. дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
У відповідності до п.п. 7.4.5 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Тому згідно наданих податкових накладних та відповідно до вимог п.п. 7.2.6 п.7.2 ,п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями ТОВ «Транссєрвіс» протягом червня- вересня 2010 р. правомірно включало дані податкові накладні на суму 483043 грн . до податкового кредиту в Податкових деклараціях з ПДВ.
Також, суд зазначає, що згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України ТОВ «ТД «Агрінол» та ТОВ «Альянс-7» на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи носить індивідуальний характер. Також індивідуальний характер має і обов'язок по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Тому сучасне податкове законодавство не має норм, які зобов'язують суб'єкта підприємницької діяльності контролювати сплату податків його контрагентами. Презумпція сумлінності платника означає, що порушення в господарської діяльності постачальника по загальному правилу не можуть впливати на податковий кредит та валові витрати його контрагента.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Що стосується завищення валових витрат в силу визнання нікчемними відповідачем укладених правочинів суд зазначає наступне, що у відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначається, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону - валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Виходячи зі змістового аналізу наведеної норми, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності.
Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність об'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Зрозуміло, що одержання прибутку є метою діяльності підприємства, однак досягнення цієї мети може зайняти певний час.
Відповідно до п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п.п.5.3.1), а саме:
- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;
- придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Згідно з приписами п.5.11 ст.5 зазначеного вище закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі, не дозволяється.
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 26.05.2006 за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Якщо облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.
Суд зазначає, що позивачем дотримано приписів чинного законодавства. В акті перевірки не спростовано фактів виконання умов договорів, а необхідність здійснення тих чи інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю, визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить діючому законодавству.
Позивачем до матеріалів справи надані усі належним чином оформлені первинні документи (видаткові накладні) та інші документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції між ТОВ «Транссєрвіс» та ТОВ «ТД Агринол» на протязі червня-вересня 2010 р.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.
Так, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.
Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Орджонікідзівському районі м. Харкові не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним.
При таких обставинах, оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс", а саме: № 0000322330 від 06.04.2011 року, № 0000312330 від 06.04.2011 року, № 0000702330 від 17.06.2011 року, № 0000692330 від 17.06.2011 року, № 0000692330 від 22.06.2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2011 року.
Суддя Заічко О.В.