Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
29 вересня 2011 р. № 2-а- 10950/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенко В.В.
за участю секретаря Вождаєвої М.О.
за участю:
представника позивача - Чиркової С.О.
представників відповідача - Хрущової О.О., Бірюкова А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест 2006"
до Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області
про скасування наказу та визнання дій неправомірними, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест-2006», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, в якому уточнивши позовні вимоги просить суд: скасувати наказ Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від 06.07.2011 року №270 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ “ФОРЕСТ-2006”код 34255758; визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ФОРЕСТ-2006” з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємством ТОВ “Промспец Консалтінг” з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, на підставі якої був складений акт перевірки від 25.07.2011 року №909/18-012/34255758.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення суб'єкта владних повноважень про призначення спірної перевірки суперечить положенням Податкового кодексу України, спірна перевірка була проведена податковим органом без вивчення відомостей первинних документів платника податків, висновки суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Форест-2006» та контрагентом ТОВ «Промспец Консалтінг», є помилковими по суті, та зроблені з перевищенням повноважень податкових органів.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували просили відмовити у повному обсязі пояснивши суду, що підставою винесення оспорюваного рішення оформленого у формі наказу від 06.07.2011 року №270 на проведення перевірки слугував акт № 546/18-011/37091549 від 07.04.2011 отриманий листом від 19.04.2011 року № 2291/1/18-023 від Державної податкової інспекції Жовтневого району м. Харкова позапланової перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, встановлені порушення 4.1,5 ст.ст 203,215,п.1 ст.216 ,ст..228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент виникнення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по здійснених правочинах.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією Зміївського району Харківської області було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форест-2006» (код ЄДРПОУ 34255758) з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549), яке оформлено наказом № 270.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного наказу відповідач вказав п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, при цьому будь -яких фактичних мотивів волевиявлення щодо призначення перевірки в тексті спірного наказу суб'єктом владних повноважень не викладено.
Перевіряючи юридичну обґрунтованість суджень, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини як: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Аналізуючи положення наведеної норми матеріального права в кореспонденції з приписами ст.42 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки може бути прийнято податковим органом лише в разі одночасної наявності таких умов: 1) належного складення податковим органом і направлення адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) минування строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.
З матеріалів справи вбачається, що на адресу ТОВ «Форест-2006», Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області було направлено запит від 01.06.2011 року №1605/10/18-022 про надання пояснень та їх документального підтвердження, з посиланням на п.п.73.3 та 73.5 ст.73 Податкового кодексу України, який товариство отримало 09.07.2011 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення. Посилання в запиті на п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України свідчить про те, що запит зроблено в рамках проведення зустрічної звірки.
Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, згідно з яким органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз.1 п.п.73.3); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.3); письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом (абз.3 п.73.3); запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.4 п.73.3); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Згідно п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Відповідач Державна податкова інспекція Зміївського району Харківської області не довів суду факту складання та надіслання на адресу ТОВ «Форест-2006» довідки за результатами зустрічної звірки.
Листом від 23.06.2011 року № 15, ТОВ «Форест-2006» надало відповідь на запит податкового органу до якої долучив копії витребуваних первинних та платіжних документів.
Суд наголошує, що своєчасне та в повному обсязі надання платником податків письмових пояснень та документів в підтвердження таких пояснень до податкового органу за змістом п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України унеможливлює прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: за відсутності факту ненадання платником податків письмових пояснень та документів в їх підтвердження.
За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції Зміївського району Харківської області від 25.07.2011 року №909/18-012/34255758 складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Форест-2006», код за ЄДРПОУ 34255758 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Промспец Консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549) з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються доказами.
Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків положень цивільного або господарського законодавства та відображення власних суджень з даних питань в актах перевірок.
За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України.
Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах актів перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь -якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.
Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, належать до виключної прерогативи судових органів.
За приписами п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9).
Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Вивчивши зміст акту спірної перевірки, суд наголошує, що ці документи не містять жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій), як ознаки нікчемного правочину.
Оглянувши копії договорів і первинних документів, суд відмічає, що судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилом ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, не подав до суду доказів та не навів доводів обґрунтованості юридичних та фактичних мотивів прийняття спірного рішення та правомірності спірних дій з проведення перевірки.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про встановлення факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов підлягає задоволенню в частині вимог стосовно скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом обставин, а отже є незаконним та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, бо така перевірка була проведена на підставі незаконного наказу.
Розглядаючи даний адміністративний спір, окружний адміністративний суд керується положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України і бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006р. у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до ДПІ у м.Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.
З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.155, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест - 2006" до Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківській області про скасування наказу та визнання дій неправомірними - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області від 06.07.2011 року №270 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ФОРЕСТ-2006»код 34255758.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-2006»з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Промспец Консалтінг»з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, на підставі якої був складений акт перевірки від 25.07.2011 року №909/18-012/34255758.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРЕСТ-2006» (Харківська область, м. Зміїв, провулок Залізничний 7а, код ЄДРПОУ 34255758) сплачене державне мито у розмірі 3,40 (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 03 жовтня 2011 року.
Суддя Єгупенко В.В.