Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
27 вересня 2011 р. № 2-а- 8187/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової О.О., суддів - Панова М.М., Волошина Д.А.,
при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В.,
за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач 1 - Поярко І.В., відповідач 2 - Поярко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової адміністрації України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до Державної податкової адміністрації у Харківській області (Відповідач 1), Державної податкової адміністрації України (Відповідач 2), у якому просять суд визнати незаконними дії співвідповідачів, що містяться у незаконному направленні Відповідачем 2 адресованого йому звернення про надання податкової консультації на розгляд підлеглому органу, а саме Відповідачу 1; незаконному витребувані Відповідачем 1 у авторів звернення про надання податкової консультації в запиті від 19.04.2011 року № 1744/10/15-522 найменування юридичної особи, відносно якої виникла ситуація щодо визнання укладених правочинів нікчемними; незаконній відмові Відповідача 1 у наданні податкової консультації на звернення від 17.03.2011 року. Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що по-перше Відповідачем 2 порушено законодавчі норми при направленні адресованого йому звернення про надання податкової консультації на розгляд підлеглому органу Відповідачу 1, а по-друге, позивачі вважають, що Відповідачем 1 безпідставно та необгрунтовано витребовувано у позивачів інформацію про найменування юридичної особи, відносно якої виникла ситуація щодо визнання укладених правочинів нікчемними (витребування у адвокатів повноважень на представництво такої юридичної особи); по-третє, відмовлено у наданні податкової консультації з причин не наведення найменування юридичної особи, відносно якої визнаються нікчемними правочии, а аткож не зазначено у звернені нормативних актів, про застосування яких завдані питання.
Представник Відповідачів 1, 2, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, послався на недоведеність та безпідставність позовних вимог з огляду на те, що податкові органи надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та виключно з тих питань, які належать до повноважень; податкова консультація має індивідуальний характер і використовується виключно платником податку, якому надано консультацію, у зв'язку з чим звернення позивачів не може вважатися зверненням платника податку до контролюючого органу з проханням надати податкову консультацію з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства, оскільки не містить прохання роз'яснити будь-яку норму закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів.
ОСОБА_1 та представник Відповідачів 1, 2 у судовому засіданні 27.09.2011 року підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 ОСОБА_1 на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 15.12.1995 року № 17 має право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, виданого 17.03.2005 року, ОСОБА_3 на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 09.03.2005 року також має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Матеріалами справи підтверджено, що 17.03.2011 року позивачами на адресу Державної податкової адміністрації України було направлено звернення про надання податкової консультації, в якому ставилося ряд запитань, на які заявники просили надати письмову податкову консультацію з питань, викладених у цьому зверненні. Так, у визначеному зверненні позивачі просили надати податкову консультацію з таких питань:
- чи існує будь-який нормативний документ (навести реквізити та конкретну норму), положення якого передбачають обов'язок платників податків виконувати приписи податкового органу, висловлені у висновках акту перевірки, а не у вигляді рішення, як акту індивідуальної дії, що може бути оскаржений в адміністративному суді;
- чи передбачений будь-яким нормативним документом (навести реквізи та конкретну норму) обов'язок платника податків надати уточнюючі розрахунки до податкових декларації з податку на прибуток та ПДВ з коригуванням показників податкових зобов'язань відповідно до позиції податкового органу, що висловлена у висновках до акту перевірки, а не у вигляді рішення;
- оскільки внаслідок продажу з прибутком партії товару, придбаної по ланцюгу у «податкової ями», Товариство «X» задекларувало та сплатило податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, які за позицією податкової інспекції повинні бути сторновані в бік зменшення, - чи повинна податкова інспекція винести податкове повідомлення-рішення форми «Р» про зменшення визначеного платником податків податкового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ (п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України);
- чи входить до компетенції податкової інспекції, де на обліку перебуває Товариство «X», робити висновок про нікчемність правочину придбання продажу партії товару, що надійшов по ланцюгу від постачальника-податкової ями, за умови відсутності аналогічного висновку щодо нікчемності в укладених правочинів з боку іншої податкової інспекції, де перебуває на обліку сам постачальник-податкова яма;
- оскільки всі укладені постачальником-податковою ямою правочи (зокрема правочин продажу по ланцюгу партії товару, яка потрапила до Товариства «X»), з причини не відображення їх в податковому обліку протиречать інтересам держави та суспільній моралі та згідно ч.З ст.228 ЦК України та ст.207 ГК України можуть бути визнані недійсними виключно судом, - чи входить до компетенції податкової інспекції в тексті та висновку акту перевірки визначати нікчемність даних правочинів. Якщо входить - то якою правовою нормою (вказати конкретно) така компетенція надана;
- оскільки форма Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, затверджена наказом ДПАУ від 24.12.10р. №1002, не містить найменування партій товару, а тільки його вартість, - з яких конкретно джерел (баз даних тощо) податковим органом досліджується ланцюг, за яким робиться висновок придбання Товариством «X» саме тієї партії товару, яка на певному етапі і продана постачальником-податковою ямою;
Адже у інших постачальників-посередників по ланцюгу на момент здійснення поставки товару, що на кінцевому етапі надійшов Товариству "Х" могли бути в наявності партії аналогічних товарів, що придбані не у постачальника-податкової ями, а у інших сумлінних постачальників. Ці наявні товари і могли скласти партію, що на кінцевому етапі надійшла Товариству "X";
- якщо заперечення на акт перевірки містять окрім висловлення незгоди висновками акту ще й конкретні запитання, аналогічні вищевикладеним, то чи можна розглядати відповідь податкового органу на такі заперечення в якості податкової консультації.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що 08.04.2011 року за вих. № 9998/7/16-1617 матеріали звернення адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 17.03.2011 року б/н Державною податковою адміністрацією України були направлено до Державної податкової адміністрації у Харківській області, з одночасним повідомленням заявників про скерування їх звернення, для розгляду та надання ґрунтовної відповіді у відповідності до чинного законодавства з встановленням строку надання відповіді до 20.04.2011 року.
19.04.2011 року Державною податковою адміністрацією у Харківській області на адресу заявників був надісланий лист № 1744/10/15-522, в якому викладено прохання надати документи, які б підтверджували повноваження заявника на представництво інтересів конкретних платників податків - юридичних осіб, проте позивачами запитуваних документів надано не було.
27.05.2011 року Державною податковою адміністрацією у Харківській області ОСОБА_1 був надісланий лист за вих. № 2294/10/15-522, в якому повідомлялося про розгляд його звернення та зазначалося, що оскільки наведений у зверненні позивача від 17.03.2011 року приклад щодо визнання податковою інспекцією в акті перевірки нікчемності здійснених правочинів ніяким чином не індивідуалізований, про що й стверджується у зверненні, а носить інформаційний характер та в ньому не зазначено норму закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, про практичне застосування якої йдеться мова, тому за даними зверненнями не може бути надана податкова консультація.
21.06.2011 року Державною податковою адміністрацією України на адресу позивачів було направлено лист № 5688/0/16-1614, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поставлено до відома, про те, що відсутність існування будь-якої заборони стосовно пересилання запиту, який надійшов центральному органу виконання влади, підпорядкованому територіальному органу. А також вказано про те, що податкова консультація надається у термін не більше місяця від дня її надходження та має індивідуальний характер і має використосуватися виключно платником податків, якому надано консультацію.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктами владних повноважень в основу своїх дій вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дії Відповідача 2, що міститься у безпідставному направленні Державною податковою адміністрацією України адресованого позивачами звернення про надання податкової консультації від 17.03.201 року на розгляд підлеглому органу, а саме Державній податковій адміністрації у Харківській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної податкової служби з метою забезпечення всебічного розгляду звернень громадян, задоволення їх законних прав та інтересів, визначених Конституцією та законами України, у своїй діяльності керуються, зокрема, Законом України "Про звернення громадян", "Про інформацію", Указами Президента України, зокрема, "Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування", відповідними постановами Уряду, а також безпосередньо наказами ДПА України, зокрема, від 18.06.2008 р. N 395 "Про затвердження Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян в органах державної податкової служби".
Відповідно до пп. 14.1.172 Податкового кодексу України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Порядок надання податкових консультацій та їх статус визначено главою 3 розділу ІІ Податкового кодексу України.
Згідно п. 52.1 ст. 52 Податкового Кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Пунктом 52.2 ст. 52 цього ж Кодексу встановлено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Згідно з п. 52.4 згаданої статті Кодексу консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Так, зазначеним пунктом визначений вичерпний перелік суб'єктів, які мають право надання податкової консультації.
Пунктом 4 ст. 8 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" (в редакії, яка діяла на час спірних правовідносин) передбачено, що Державна податкова адміністрація України здійснює функцію щодо наданя податкових консультацій, в порядку встановленому законом, а також щодо організації виконання цієї роботи органами державної податкової служби.
Розглядаючи суб'єктивний склад податкових органів, якими надається податкова консультація, а також враховуючи відповідне положення вищевказаної норми права, суд звертає увагу позивачів на те, що законодавцем не передбачено заборони щодо скерування центральним податковим органом, до якого надійшло відповідне звернення, іншим податковим органам, які адміністративно підпорядковані йому.
Як вже встановлено судом та вбачається з листа № 3393/с/16-1614 від 08.04.11р., Державна податкова адміністрація України організувала виконання Державною податковою адміністрацією у Харківській області роботи щодо розгляду звернення позивачів про надання податкової консультації та надання їм грунтованої відповіді у відповідності до вимог чинного законодавства на їх звернення, встановивши при цьому строк та засіб надання такої відповіді.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, зважаючи на те, що приписи ст. 8 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" мають альтернативний характер та не обмежують право центрального органу державної податкової служби скеровувати до підпорядкованого йому структурного підрозділу звернення платника податків щодо надання податкових консультацій, залишаючи при цьому за собою функцію організації виконання надання податкових консультацій органами державної податкової служби та відповідного контролю, суд дійшов висновку, що відповідач 2 діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством.
Зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про необгрунтованість висновків позивачів стосовно незаконного направлення відповідачем 2 адресованого йому звернення про надання податкової консультації на розгляд підлеглого органу.
Щодо посилань позивачів про незаконне витребування відповідачем 1 у авторів звернення про надання податкової консультації в запиті від 19.04.11р. № 1744/10/15-522 найменування юридичної особи, відносно якої виникла ситуація щодо визнання укладених правочинів нікчемними, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19.1 платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.
Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків.
При цьому згідно з нормами ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в яких одна сторона (представник) зобов'язується або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
По - перше, як вбачається зі змісту відповіді Державної податкової адміністрації у Харківській області від 19.04.11р. № 1744/10/15-522, відповідач 1 пропонував позивачам надати документальне підтвердження повноважень на представництво інтересів конкретних платників податків - юридичних осіб, а не конкретне зазначення найменування юридичної особи, відносно якої виникла ситуація щодо визнання укладених правочинів нікчемними.
А, по - друге, враховуючи те, що податкова консультація це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання ним конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, приймаючи до уваги те, що податкова консультація має індивідуальний характер та може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, суд дійшов висновку, що в діях відповідача 1 відсутнє порушення вимог податкового законодавства, оскільки надання позивачами документального підтвердження своїх повноважень на представництво конкретних платників податків - юридичних осіб забезпечать, в силу положень ст. 52 ПК України, використання саме цими платниками податків, в інтересах яких звернулися позивачі, наданої їм в разі потреби індивідуальної податкової консультації. Вказані дії відповідача 1 направлені на запобігання використання податкової консультації будь-якими платниками податків.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачі, обґрунтовуючи свою правову позицію, не довели суду належними та допустимими доказами обставин щодо неправомірного витребування Державною податковою адміністрацією у Харківській області документального підтвердження повноважень на представництво інтересів конкретних платників податків - юридичних осіб.
Також, суд вважає безпідставною вимогу позивачів про незаконну відмову Державною податковою адміністрацією у Харківській області у наданні податкової консультації на звернення про надання податкової консультації від 17.03.11р., з огляду на наступне.
Аналізуючи визначення податкової консультації, надане законодавцем, можна виділити його ознаки, а саме: податкова консультація надається конкретному платнику податків і має індивідуальний характер; стосується практичного використання конкретної норми закону чи нормативно-правового акту; надається з питань адміністрування податків чи зборів.
Досліджуючи зміст звернення позивачів від 17.03.2011 року, суд зазначає, що звернення про надання податкової консультації містить ряд теоретичних запитань стосовно наявності/відсутності нормативного документа; позиції податкового органу; наявності компетенції, а також способу та джерел отримання інформації під час здійснення працівниками їх професійної діяльності, тощо.
Суд звертає увагу позивачів на те, що витребувана ними в зверненні від 17.03.11р. інформація, як і самі зазначають позивачі в позовній заяві, має теоретичний та загальний характер з питань застосування загального податкового законодавства в ситуації, яка може виникнути у взаємовідносинах будь -яких платників податків з податковим органом, тобто на майбутнє. У вищевказаному зверненні від 17.03.11р. позивачами не конкретизовано ані обставин, за яких існує очевидна потреба у отриманні конкретними платниками податів податкової консультації, ані зазначено конкретної норми закону або нормативно - правового акту, про практичне застосування яких йдеться мова.
Крім того, в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідь податкового органу потрібна позивачам не по конкретному платнику податків, а безпосередньо для використання при наданні правової допомоги будь-яким клієнтам-юридичним особам, стосовно яких можуть виникнути певні ситуації.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що, в силу вимог податкового законодавства виключною підставою для надання контролюючими органами платникам податків безоплатної консультації є питання практичного застосування окремих норм податкового законодавства конкретними платниками податків, суд дійшов висновку, що, питання, порушені позивачами у своєму зверненні від 17.03.11р. мають інформаційних (загальний) характер, у зв'язку із чим, надання відповідачем 1 відповіді на порушені позивачами у своєму зверненні питання не може вважатися податковою консультацією, яка в силу вимог закону повинна мати індивідульний характер. Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що дії відповідача 1 обґрунтованими, розсудливими та правомірними, які направлені на конкретизацію певних фактів з метою недопущення порушень податкового законодавства, як під час надання податкової консультації, так і в майбутньому, а відтак - суд дійшов висновку, що Державною податковою адміністрацією у Харківській області було правомірно відмовлено позивачам у наданні податкової консультації.
Щодо заявленої позовної вимоги про зобов'язання відповідача 2 вчинити певні дії, а саме, надати податкову консультацію на всі питання, порушені у зверненні позивачів від 17.03.11р., суд вважає за необхідне зазначити, що надання платнику податків органом ДПС повторної податкової консультації за цим самим питанням, що і попередня податкова консультація, - нормами Податкового кодексу та іншими нормативно - правовими актами не передбачено. Крім того, суд зазначає, що позивач не здійснив жодних дій по поданню до відповідача 2 повторної заяви щодо надання податкової консультації, з урахуванням відповіді наданої позивачам Державною податковою адміністрацією у Харківській області.
Суд звертає увагу позивачів на те, що реалізація їх прав на отримання податкової консультації залежить виключно від них самих, а не від дій чи бездіяльності податкових органів. Позивачі, необґрунтовано відмовляючись від дотримання зазначеного порядку, позбавили себе можливості реалізовувати своє право на отримання податкової консультації на підставах та у порядку, встановленому чинним законодавстом. Податковими органами це право позивачів не було порушено, а його не реалізація зумовлена їх власною поведінкою.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачі при виконанні ними свої обов'язків діяли з урахуванням принципів, закріплених ст. 2 КАС України, а їх дії є обґрунтованими та законними, доводи позивачів -не доведеними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової адміністрації України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії та відмову в їх задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової адміністрації України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03.10.2011 року. < Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Головуючий суддя Горшкова О.О.
Суддя Панов М.М.
Суддя Волошин Д.А.