Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
22 вересня 2011 р. № 2а- 9244/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання - Дрижанові О.С.
за участю представників сторін
позивача Серкової І.І.
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення матеріального забезпечення
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти в сумі 6990,72 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуваючи на обліку в центрі зайнятості в якості безробітного відповідач працевлаштувався на підприємство ТОВ «Ваго-Рев», тобто був зайнятою особою та продовжував отримувати допомогу по безробіттю. Після встановлення вказаного факту на адресу відповідача направлено претензію, проте кошти вказані у претензії на рахунок центру зайнятості відповідачем не повернуті, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 6990,72 грн. В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що він повідомляв працівника центру зайнятості про те , що працевлаштувався, однак жодних повідомлень стосовно необхідності зняття з обліку в центрі зайнятості він не отримав, тому продовжував отримувати кошти.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні обставини. Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих створюється державна служба зайнятості до складу якої входять центри зайнятості. У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Вказана норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
Згідно ст. 30 “Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на застрахованих осіб покладено обов'язок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи у судовому порядку.
У травні поточного року фахівцем позивача на підставі проведення звірки відомостей, наданих податковим органом встановлено, що відповідач приховав від державної служби зайнятості дані про те, що він працював за трудовим договором на ТОВ «Ваго-Рев»та одночасно перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю.
Зазначений факт зафіксований актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ” 640-ДПА від 16.05.2011 року.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. №357, директором центру зайнятості 14.06.2011 р. винесено наказ №491, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 6990,72 (грн..), виплачених як допомога по безробіттю відповідачеві на виконання якого останньому надіслано лист-претензію від 15.06.2011 р. № 8822. Зазначені документи відповідач отримав та не оскаржив.
Суд зауважує, що питання надання допомоги по безробіттю врегульовані приписами Закону України “Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та додатково регламентовані Наказом Мінпраці від 20.11.2000, № 307 "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", якими визначено, що на момент перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач по справі будучи працездатним мав передбачений законодавством дохід. Приписами ч.2 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, покладено обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно п. 1 п.5.5 Наказу Мінпраці від 20.11.2000, № 307 "Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно - правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно - правовими угодами).
Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту здійснення дій по зняттю з обліку в центрі зайнятості та погашення заборгованості у розмірі 6990,72 грн., суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.
Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив
Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення матеріального забезпечення - задовольнити у повному обсязі
Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (61013, м.Харків, вул. Шевченка,137 А, р/р 37177300802007 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, ОКПО 36224721) кошти у розмірі 6990,72 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 72 копійки)
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 27 вересня 2011 року.
Суддя Зоркіна Ю.В.