Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
26 вересня 2011 р. № 2-а- 7384/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі -Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача -не прибув,
представника відповідача -не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Приватне акціонерне товариство "Харківкнига"Комунального пілприємства ДАК "Укрвидавполіграфія"
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Харкова
про про скасування рішення ,
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківкнига» Корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» звернувся суду з зазначеним позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова та просив скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій № 1730 від 08.06.2011р., № 1731 від 08.06.2011р., № 1732 від 08.06.2011р., № 1733 від 08.06.2011р., № 1734 від 08.06.2011р., № 1735 від 08.06.2011р., № 1736 від 08.06.2011р., № 1737 від 08.06.2011р., № 1738 від 08.06.2011р., № 1739 від 08.06.2011р., № 1740 від 08.06.2011р., № 1741 від 08.06.2011р., № 1742 від 08.06.2011р., № 1743 від 08.06.2011р., № 1744 від 08.06.2011р., № 1745 від 08.06.2011р., № 1746 від 08.06.2011р., № 1747 від 08.06.2011р., № 1748 від 08.06.2011р.
В обґрунтування заявленого позову зазначає, що згідно оскаржуваних в даній справі рішень до позивача застосовано штрафні санкції за несплату, несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 21.02.2004р. по 24.02.2004р. (№ 1730 від 08.06.2011р.), з 20.03.2004р. по 24.03.2004р. (№ 1731 від 08.06.2011р.), з 20.04.2004р. по 22.04.2004р. (№ 1732 від 08.06.2011р.), з 20.05.2004р. по 24.05.2004р. (№ 1733 від 08.06.2011р.), з 21.06.2004р. по 24.06.2004р. (рішення № 1734 від 08.06.2011р.), з 20.07.2004р. по 22.07.2004р. (рішення № 1735 від 08.06.2011р.), з 09.01.2005р. по 30.05.2005р. (рішення № 1736 від 08.06.2011р.), з 20.01.2005р. по 24.01.2005р. (рішення № 1737 від 08.06.2011р.), з 21.02.2005р. по 24.02.2005р. (рішення № 1738 від 08.06.2011р.), з 20.04.2005р. по 21.04.2005р. (рішення № 1739 від 08.06.2011р.), з 21.06.2005р. по 23.06.2005р. (рішення № 1740 від 08.06.2011р.), з 20.10.2005р. по 24.10.2005р. (рішення № 1741 від 08.06.2011р.), з 21.11.2005р. по 24.11.2005р. (рішення № 1742 від 08.06.2011р.), з 20.12.2005р. по 22.12.2005р. (рішення № 1743 від 08.06.2011р.), з 20.01.2006р. по 24.01.2006р. (рішення № 1744 від 08.06.2011р.), з 20.02.2006р. по 23.02.2006р. (рішення № 1745 від 08.06.2011р.), з 20.03.2006р. по 23.03.2006р. (рішення № 1746 від 08.06.2011р.), з 22.05.2006р. по 24.05.2006р. (рішення № № 1747 від 08.06.2011р.), з 20.01.2009р. по 26.01.2009р. (рішення № 1748 від 08.06.2011р.)
Позивач вважає, що фінансові санкції застосовано до нього з порушенням строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, яка передбачає, що всі адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
В судове засідання представник позивача не прибув, подавши заяву про розгляд справи за своєї відсутності.
Відповідач в судове засідання також не прибув, подавши заяву про розгляд справи за своєї відсутності, а також заперечення проти позову, згідно яких проти позову заперечував у повному обсязі та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Згідно наданих заперечень пояснив суду, що норми Господарського кодексу України не розповсюджуються щодо правовідносин, які врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058, норми ГК України є такими, що суперечать названому Закону, в зв'язку з чим підлягають застосуванню норми Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який, в свою чергу, не встановлює строк для застосування фінансових санкцій до страхувальників та передбачає, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Враховуючи надання учасниками процесу клопотань про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів, які є достатніми для ухвалення рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення № 1730 від 08.06.2011р., № 1731 від 08.06.2011р., № 1732 від 08.06.2011р., № 1733 від 08.06.2011р., № 1734 від 08.06.2011р., № 1735 від 08.06.2011р., № 1736 від 08.06.2011р., № 1737 від 08.06.2011р., № 1738 від 08.06.2011р., № 1739 від 08.06.2011р., № 1740 від 08.06.2011р., № 1741 від 08.06.2011р., № 1742 від 08.06.2011р., № 1743 від 08.06.2011р., № 1744 від 08.06.2011р., № 1745 від 08.06.2011р., № 1746 від 08.06.2011р., № 1747 від 08.06.2011р., № 1748 від 08.06.2011р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Матеріалами справи підтверджено, що штраф та пеню нараховано за наступні періоди: з 21.02.2004р. по 24.02.2004р. (рішення № 1730 від 08.06.2011р.), з 20.03.2004р. по 24.03.2004р. (рішення № 1731 від 08.06.2011р.), з 20.04.2004р. по 22.04.2004р. (рішення № 1732 від 08.06.2011р.), з 20.05.2004р. по 24.05.2004р. (рішення № 1733 від 08.06.2011р.), з 21.06.2004р. по 24.06.2004р. (рішення № 1734 від 08.06.2011р.), з 20.07.2004р. по 22.07.2004р. (рішення № 1735 від 08.06.2011р.), з 09.01.2005р. по 30.05.2005р. (рішення № 1736 від 08.06.2011р.), з 20.01.2005р. по 24.01.2005р. (рішення № 1737 від 08.06.2011р.), з 21.02.2005р. по 24.02.2005р. (рішення № 1738 від 08.06.2011р.), з 20.04.2005р. по 21.04.2005р. (рішення № 1739 від 08.06.2011р.), з 21.06.2005р. по 23.06.2005р. (рішення № 1740 від 08.06.2011р.), з 20.10.2005р. по 24.10.2005р. (рішення № 1741 від 08.06.2011р.), з 21.11.2005р. по 24.11.2005р. (рішення № 1742 від 08.06.2011р.), з 20.12.2005р. по 22.12.2005р. (рішення № 1743 від 08.06.2011р.), з 20.01.2006р. по 24.01.2006р. (рішення № 1744 від 08.06.2011р.), з 20.02.2006р. по 23.02.2006р. (рішення № 1745 від 08.06.2011р.), з 20.03.2006р. по 23.03.2006р. (рішення № 1746 від 08.06.2011р.), з 22.05.2006р. по 24.05.2006р. (рішення № № 1747 від 08.06.2011р.), з 20.01.2009р. по 26.01.2009р. (рішення № 1748 від 08.06.2011р.)
В зв'язку із встановленими обставинами справи суд зауважує, що відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до приведення законодавства України у відповідність із цим законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Правові відносини щодо накладення (застосування) штрафних (фінансових) санкцій в зв'язку із здійсненням господарської (підприємницької) діяльності , крім іншого, врегульовано нормами Господарського кодексу України.
Стаття 1 Господарського кодексу України закріплює, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Відповідно до частини 4 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Суд зауважує, що Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, органи пенсійної служби наділені компетенцією щодо проведення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог цього закону.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на спірні правовідносини між сторонами в даній справі розповсюджується дія норм Господарського кодексу України.
Право на застосування штрафних санкцій органом Пенсійного фонду передбачено, як Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, так і статтями 238, 239 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарської діяльності та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій встановлюються виключно цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, серед яких зокрема, адміністративно-господарський штраф.
Згідно статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Частиною другою зазначеної статті законодавець передбачив виключення із загального правила щодо строків застосування санкцій, зазначивши, що дія цієї статті не поширюється на штрафи, що застосовуються органами державної податкової служби та митними органами. Даний перелік є вичерпним, що дає змогу зробити висновок про те, що загальне правило про шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій поширюється на органи Пенсійного фонду України.
Порядок стягнення застосованих штрафів регулюється Господарським кодексом України.
Так, в статті 241 ГК України зазначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які можуть стягуватися адміністративно-господарські штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, у яких допущено правопорушення.
Таким чином законодавець розрізняє поняття “застосування” та “стягнення” фінансових санкцій.
Так, під застосуванням штрафних санкцій законодавець розуміє встановлення підстав, визначення розмірів фінансових санкцій, порядок оформлення та вручення рішень про застосування фінансових санкцій, терміни їх добровільної сплати та порядок оскарження таких рішень. Стягнення розглядається як примусовий захід щодо стягнення коштів (грошових сум), який здійснюється після застосування штрафної санкції та перераховується до відповідного бюджету. Прийняття відповідачем оскаржуваних в даній справі рішень є саме застосуванням фінансових санкцій.
Враховуючи, що право на застосування штрафних санкцій передбачено як Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, так і Господарським Кодексом України (ст.ст. 238, 239), а будь-який строк для застосування штрафу та пені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не встановлено, суд приходить до висновку, що при винесенні рішень про застосування штрафних санкцій та пені підлягає застосуванню строк, встановлений статтею 250 ГК України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 15 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Будь-які приписи, щодо розповсюдження вказаної норми на застосування штрафних санкцій та пені у вказаному законі відсутні. Крім того, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не передбачено будь яких строків для застосування штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що строк застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків до Пенсійного фонду обмежено шістьма місяцями з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення страхувальником встановлених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”термінів сплати.
Також суд зауважує, що з 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 11 прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону виключено частину 1-9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Оскільки суми штрафних санкцій нараховані після 01.01.2011 та за періоди, строк сплати яких настав до 01.01.2011, суд приходить до висновку, що рішення відповідача, що оскаржуються, прийняті з порушенням пункту 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що їх прийнято без врахування всіх дійсних обставин справи при невірному застосуванні вимог чинного законодавства, що є достатнім для їх скасування.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1730 від 08.06.2011р., № 1731 від 08.06.2011р., № 1732 від 08.06.2011р., № 1733 від 08.06.2011р., № 1734 від 08.06.2011р., № 1735 від 08.06.2011р., № 1736 від 08.06.2011р., № 1737 від 08.06.2011р., № 1738 від 08.06.2011р., № 1739 від 08.06.2011р., № 1740 від 08.06.2011р., № 1741 від 08.06.2011р., № 1742 від 08.06.2011р., № 1743 від 08.06.2011р., № 1744 від 08.06.2011р., № 1745 від 08.06.2011р., № 1746 від 08.06.2011р., № 1747 від 08.06.2011р., № 1748 від 08.06.2011р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 28 вересня 2011 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова