Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
09 вересня 2011 р. № 2-а- 8180/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В. при секретарі судового засідання Кузьменко Ю.В.
за участю:
представника позивача -Кізілова О.В.
представників відповідача - Бондаренка В.В., Голик О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс"
про стягнення заборгованості ,
Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт Плюс» (надалі відповідач), в якому просить суд прийняти рішення, яким зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконт Плюс» сплатити до Державного бюджету України на відповідний розрахунковий рахунок грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3444780, 0 грн., з яких 2755824, 0 грн. - основний платіж, 688956, 0 грн. - штрафна санкція.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, згідно із п. 77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Віконт Плюс» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.08.2008р. по 30.06.2010р. За результатами перевірки було встановлено завищення податкового кредиту в сумі 2.755.824 грн., у тому числі: за липень 2009р. у сумі 1.797.032 грн., за серпень 2009 року у сумі 181.928 грн., за вересень 2009р. у сумі 458.025 грн., за жовтень 2009 року у сумі 300.118 грн., за лютий 2010 року у сумі 18.721 грн.
Так, податковим органом було встановлено, що у перевіряємому періоді основними постачальниками засобів для захисту рослин (хімічна продукція) ТОВ «Віконт Плюс» є ТОВ «Лідер-Торг», код ЄДРПОУ 34386243, ПП «Агровіта Інвест», код ЄДРПОУ 33766019, ТОВ «Гравіторг», код ЄДРПОУ 35564789. Відповідно до укладених між вказаними підприємствами договорами, продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний приймати товар та сплатити грошові кошти, транспортування товару до складу покупця (ТОВ «Віконт Плюс») здійснюється продавцем (ТОВ «Лідер -Торг», ПП «Агровіта Інвест», ТОВ «Гравіторг») та за його рахунок. Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що основні постачальники ТОВ «Віконт Плюс» мають ознаки фіктивності. Обґрунтування цін реалізації готової продукції на вимогу ДПІ (лист від 18.01.2011р. № 129/10/23-204) відповідачем надано не було. Під час перевірки встановлено, що відповідач - ТОВ «Віконт Плюс», за допомогою вище перелічених підприємств здійснював нарощування ціни на поставлені засоби захисту рослин. Окрім того, податковий орган дійшов висновків про відсутність економічної необхідності транспортування засобів захисту рослин зі складу ТОВ «Спектр Гранд» м. Харків на склади ТОВ «Лідер -Торг» м. Луганськ, ПП «Агровіта Інвест» м. Луганськ, ТОВ «Гравіторг» м. Одеса, а потім на матеріальний склад ТОВ «Віконт Плюс», оскільки ТОВ «Спектр Гранд» та ТОВ «Віконт Плюс» знаходяться на незначній відстані один від одного. Транспортування товару не підтверджено первинними документами. Об'єктивні причини для транспортування засобів захисту рослин відсутні. Виходячи з викладеного, керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято рішення «Про застосування звичайної ціни» при визначенні бази оподаткування з податку на додану вартість ТОВ «Віконт Плюс» від 17.01.2011р. за № 1.
За результатами виявленого перевіркою порушення, враховуючи вимоги п. 39.15 ст. 39 ПКУ було винесено податкове повідомлення - рішення із застосуванням звичайної ціни від 12.04.2011р. № 0000102320, яким визначено суму податкового зобов'язання на загальну суму 12898983, 75 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржене ТОВ «Віконт Плюс» до ДПА у Харківській області. Відповідно до ч. З п. 2.3 Розділу 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 року № 985 (реєстрація в Мін.юсті України 30.12.2010 року за № 1440/18735), у разі, коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні - рішенні, протягом строків, встановлених Податковим Кодексом, податкове повідомлення - рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкту оподаткування або інших показників податкової звітності. Приписами п.п. 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 ПКУ передбачено право органів податкової служби звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування іих цін.
За таких підстав, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова звернулась до окружного адміністративного суду з даним позовом.
У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконт Плюс», з поданим позовом не погодився.
В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що донарахування позивачем грошових зобов'язань проведено із суми, яка розрахована як різниця між ціною імпортера та ціною придбання товару підприємством позивача. Проте, позивач вважає, що такий метод розрахунку податку на додану вартість не передбачений нормами Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно норм діючого законодавства України, для визначення бази оподаткування звичайна ціна є договірною ціною, що відповідає рівню справедливих ринкових цін. В даному випадку, всі ціни, за якими позивачем був придбаний товар, а також ціни, за якими товар був проданий, відповідають рівню справедливих ринкових цін. Податковий кредит підприємством відображений на підставі виданих податкових накладних, що в повному обсязі відповідає нормам Закону України «Про податок на додану вартість». Окрім того, на сьогоднішній день не існує жодного судового рішення про визнання постачальників позивача «фіктивними фірмами». На думку відповідача, позивач вийшов за межі повноважень, наданих йому законом, без будь - яких правових підстав визначив звичайну ціну, використовуючи різницю між ціною імпортера та ціною придбання товару, що є неприпустимим з точки зору закону. Висновки перевіряючих про те, що за допомогою зазначених в акті підприємств, відповідач нарощував ціни на придбані товари, а також про фіктивність контрагентів відповідача, є виключно суб'єктивними висновками позивача та не підтверджуються відповідними доказами, отже зроблені в порушення Порядку оформлення результатів не виїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали письмові заперечення на позов, просили суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
За матеріалами справи, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками - є суб'єктом владних повноважень, право на звернення до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, надано згаданому суб'єкту владних повноважень Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні", а тому спір по даній справі підлягає вирішенню в порядку КАС України.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконт Плюс», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 35476374, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Державній податковій інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова.
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
З 28.10.2010р. по 26.01.2011р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Віконт Плюс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.08.2008р. по 30.06.2010р., валютного законодавства за період з 18.08.2008р. по 30.06.2010р.
Результати перевірки оформлені актом від 02.02.2011р. № 516/232/35476374 (а.с. 6-24).
В акті містяться висновки про порушення позивачем, зокрема:
- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.4.4, п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р.№ 283/97-ВР зі змінами та доповненнями у вигляді заниження податку на прибуток на загальну суму 199125 грн., у т.ч. за 2 кв. 2009р. на суму 139875 грн., за 2 кв. 2010р. на суму 59250 грн.;
- п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями у вигляді заниження податку на додану вартість на загальну суму 10319187 грн., а саме: за червень 2009р. у сумі 111900 грн.,за липень 2009р. у сумі 1797032 грн., за серпень 2009р. у сумі 181928 грн., за вересень 2009 р. у сумі 458025 грн., за жовтень 2009р. у сумі 300118 грн., за лютий 2010р. у сумі 18721 грн., за березень 2010р. у сумі 953905 грн., за квітень 2010р. у сумі 4904179 грн. та травень 2010р. у сумі 1593379 грн.
17.01.2011р. начальником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято рішення № 1 «Про застосування звичайної ціни» при визначенні бази оподаткування з податку на додану вартість ТОВ «Віконт Плюс». Розрахунок сум заниження бази оподаткування з ПДВ по ТОВ «Віконт Плюс» за рахунок звичайних цін наведений у додатку № 4 (а.с. 27), згідно якого за рахунок застосування «звичайних цін» встановлено завищення податкового кредиту в сумі 2755824 грн., в тому числі: за липень 2009р. у сумі 1797032 грн., за серпень 2009р. у сумі 181.928 грн., за вересень 2009р. у сумі 458.025 грн., за жовтень 2009р. у сумі 300118 грн., за лютий 2010р. у сумі 18721 грн.
За результатами виявленого порушення, 29.03.2011р. ДПІ у Чевонозаводському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення із застосуванням звичайної ціни № 0000102320, яким було визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Віконт Плюс» на загальну суму 12898983, 75 грн., яке було оскаржене підприємством до ДПА у Харківській області.
Керуючись приписами ч. З п. 2.3 Розділу 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 року № 985 (реєстрація в Мін.юсті України 30.12.2010 року за № 1440/18735), якою передбачено, що, у разі, коли платник податків розпочинає процедуру оскарження податкового повідомлення - рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому повідомленні - рішенні, протягом строків, встановлених Податковим Кодексом, податкове - повідомлення - рішення вважається відкликаним, керівник ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи вищевказані висновки позивача та вирішуючи спір, суд виходить з наступного:
Відповідно до п.п. 1.20.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
За судженням позивача, відповідач - ТОВ «Віконт Плюс», придбавало товар у постачальників, які мають ознаки фіктивності.
Так, в акті перевірки позивач вказує, що у перевіряємому періоді основними постачальниками засобів для захисту рослин (хімічна продукція) ТОВ «Віконт плюс» є ТОВ «Лідер - Торг», код ЄДРПОУ 34386243, ПП «Агровіта Інвест», код ЄДРПОУ 33766019, ТОВ «Гравіторг», код ЄДРПОУ 35564789. Проведення зустрічної перевірки ТОВ «Лідер - Торг» не видається можливим у зв'язку з тим, що підприємство має стан «10» та знаходиться в розшуку. Згідно з даними АС «Аудит» стосовно посадових осіб ПП «Агровіта Інвест» порушено кримінальну справу за ст. 205 КК України. ТОВ «Гравіторг» має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Згідно наданих до перевірки ТОВ «Віконт плюс» сертифікатів, посвідчень про державну реєстрацію пестицидів, встановлено виробників препаративної форми, якими є PETERS & BURG Ltd”, Венгрія; YANGZHOU NATIONAL CHEMICAL WESTZHONG COMPANY”, Кітай; XIAMEN TOPUSING IMP & EXP CO LTD”. Згідно даних АРМу “Митниця”, пестициди імпортуються ТОВ “Спектр Гранд” від PETERS & BURG Ltd”, Венгрія; YANGZHOU NATIONAL CHEMICAL WESTZHONG COMPANY”, Кітай; XIAMEN TOPUSING IMP & EXP CO LTD”. Ціна імпортованої продукції значно нижча ніж та, за якою ТОВ «Віконт плюс» придбає її у ТОВ Лідер - Торг», ПП «Агровіта Інвест», ТОВ «Гравіторг». Під час перевірки встановлено, що за допомогою вище перелічених підприємств ТОВ «Віконт плюс» здійснювало нарощування ціни на поставлені засоби захисту рослин, оскільки є можливість придбати товар з вигодою без значних додаткових витрат для підприємства. Окрім того, під час проведення перевірки, не можливо було визначити факт транспортування товару по території України. Об'єктивні причини для транспортування засобів захисту рослин, на думку ДПІ, відсутні.
Проте суд не погоджується з зазначеним висновком позивача, виходячи з наступного:
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
За правилом п.1.18 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
В силу приписів п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. Також, враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Таким чином, Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.
Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
Аналогічний обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення спірного рішення, покладено на позивача - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, як суб'єкта владних повноважень частиною 2 ст.71 КАС України.
При цьому, суд відзначає, що відповідно до правил належності та допустимості доказів, які викладені законодавцем у ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70); обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70).
За висновками перевіряючих, які викладені в акті перевірки від 02.02.2011р. № 516/232/35476374, вбачається, що в обґрунтування визначення рівня “звичайної ціни” позивачем покладено те, що ТОВ «Віконт Плюс» придбає товар (засоби захисту рослин) у постачальників, які мають ознаки “фіктивності” за надто високими цінами, імпортер товару знаходиться у м. Харкові, отже є можливість придбати товар з вигодою без значних додаткових витрат для підприємства.
У відповідності до п.п. 1.20.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, для визначення звичайної ціни на товар використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
Дослідивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що в зазначеному акті податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували наявність співставних умов придбання товару (засоби захисту рослин) відповідачем ТОВ «Віконт Плюс», та придбання продукції цього ж найменування його контрагентами, а саме: кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, умови поставок, надбавки чи знижки до ціни, тощо.
В ході розгляду справи позивач не подав до суду доказів наявності співставних умов за правочинами, укладеними між відповідачем ТОВ «Віконт Плюс» та продавцями товару: ТОВ «Лідер - Торг», ПП «Агровіта Інвест», ТОВ «Гравіторг» (договір купівлі-продажу від 23.03.2009 р. №23/03-1, з додатковою угодою від 14.09.2009 року, договір купівлі-продажу від 17.08.2009 р. №17/08-1, договір купівлі-продажу від 01.12.2009 р. №01/12-2, за якими відповідач придбавав товар -засоби захисту рослин (а.с. 54-232), а також за правочинами, укладеними між ТОВ “Спектр Гранд” і постачальниками, які імпортують товар - & BURG Ltd”, Венгрія; ZHOU NATIONAL CHEMICAL WESTZHONG COMPANY”, КНР; TOPUSING IMP & EXP CO LTD”, за якими відбулись господарські операції з придбання товару - засобів захисту рослин.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в ході судового розгляду справи позивач, як суб'єкт владних повноважень, за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів обґрунтованості та правомірності висновків, викладених в акті перевірки, які були покладені в основу спірного рішення.
Аналізуючи висновки акту перевірки, суд відзначає, що донарахування позивачем грошових зобов'язань проведено з суми, яку розраховано як різниця між ціною імпортера та ціною придбання товару ТОВ «Восток Плюс» у своїх постачальників. Проте, такий метод розрахунку податку на додану вартість, що підлягає донарахуванню в бюджет, не передбачено нормами Закону України “Про податок на додану вартість”.
З огляду на норми законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”та “Про податок на додану вартість”щодо застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування, суд зазначає, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.
Таким чином, при придбанні відповідачем - ТОВ «Восток Плюс», товару у продавців, а також ціни, за якими відповідач продавав товар, відповідає рівню справедливих ринкових цін, договірна ціна товару є його звичайною ціною, а податковий кредит відображено на підставі виписаних на адресу ТОВ «Восток плюс» податкових накладних, що відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” та не заперечується позивачем.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо завищення відповідачем податкового кредиту по податку на додану вартість, яке встановлено за рахунок застосування “звичайних цін”.
З приводу судження суб'єкта владних повноважень про фіктивність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відповідач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України “Про податок на додану вартість” відповідач та контрагенти відповідача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
На підтвердження фактів реальності угод з його контрагентами ТОВ «Віконт плюс», надано суду: акти прийому - передачи товару, договори на зберігання товару, акти на зняття з зберігання, податкові та видаткові накладні, товарно -транспортні накладні, санітарні паспорти на право одержання, зберігання і застосування пестицидів і мінеральних добрив.
Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про фіктивність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на особистих припущеннях фахівців податкового органу без урахування всіх обставин та документів, наданих для перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ".
Згідно п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів не виїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
За таких підстав, враховуючи, що судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у сфері публічно-правових відносин, то у задоволенні даного позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державої податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 9 вересня 2011 року.
Суддя О.В. Панченко