Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" вересня 2011 р. Справа № 5023/5868/11 ( н.р. 53/281-10)
вх. № 5868/11 ( н.р.8999/1-53)
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання Бринцев О.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. за довіреністю № 118 від 05.08.2011 р.;
відповідача - ОСОБА_2., за довіреністю б/н від 12.01.2011 р. 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП - 166", м. Харків 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДХ", м. Харків 3-я особа < Текст >
про розірвання договору оренди та зобов"язання повернути орендоване майно
11.10.2010р. Позивач ТОВ "СМП - 166" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача ТОВ "ТДХ" про визнання розірваним договору оренди від 30.10.2009р. №1 та зобов'язання відповідача повернути позивачеві орендоване майно.
Під час нового розгляду справи (відповідно до постанови ВГСУ від 29.06.2011р. №53/281-10) позивач уточнив позовні вимоги - просить розірвати договір оренди від 30.10.2009р. №1 та просить зобов'язати відповідача повернути позивачеві орендоване майно (т.ІІІ а.с. 56). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 399, 651, 653, 773, 783, 785 ЦК України, стверджує, що відповідач порушує прийняті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати за договором оренди від 30.10.2009р. №1, та допускає інші порушення договору, як от: неукладення договорів із постачальниками електроенергії, води, послуг водовідведення; самовільне буріння свердловини для видобування води. В судовому засіданні представник підтримує уточнені позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, стверджує, що, по-перше, у відповідача відсутня заборгованість в тому розмірі і протягом того часу, які вказує позивач. На підтвердження виконання своїх зобов'язань перед позивачем відповідач надав через канцелярію суду виписки про рух коштів на поточному рахунку, листи на відпуск бетону, цементного розчину, піску в рахунок орендної плати, видаткові накладні, довіреності на одержання ТМЦ. Крім того, у своєму відзиві на позов (т.ІІІ а.с. 31-33) відповідач посилається на недодержання позивачем порядку визначення розміру орендної плати, встановленого п. 6.9. договору оренди від 30.10.2009р. №1.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 26.09.2011р. оголошувалась перерва до 10 год. 45 хв. 28.09.2011р.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.
30.10.2009р. між сторонами було укладено договір оренди №1. Згідно п.2.1 договору оренди Позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно, а саме: - бетонний вузол №1 СБ 145-2,1987 р.в.; - бетонний вузол №2 СБ 145-2,1987 р.в.; - тепловоз ТГК-2, зав.номер 057,1962 р.в.; - кран залізничний КЖДЕ-163,1980 р.в., зав.номер 2808; - козловий кран КК-16/12,55-25-9, 1988 р.в.; - вагон пересувний ОП-6_ЛМ ЛП, зав.номер 637, 1988 р.в., площею 20,9 кв.м.; - вагон-диспетчерська площею 20,9 кв.м.; - побутове приміщення площею 9,6 кв.м.; - слюсарне приміщення площею 14,8 кв.м.; - склад інертних матеріалів; - побутове приміщення площею 133,4 кв.м., 1961 року будування; - під'їздна залізнична колія розгорнутої довжини 1580,75 м.; - електрощитова площею 9,6 кв.м.
Відповідно до п.2.3 договору оренди від 30.10.2009р. №1 метою орендного користування є використання об'єкту оренди орендарем для виробництва цементного бетону та цементного розчину. Пунктом 5.2. договору сторони встановили орендну плату із розрахунку 19,00 грн. за кубічний метр виробленої в результаті використання об'єкту оренди продукції.
Порядок здійснення оплати за користування майном сторони визначили в п.п. 6.1., 6.9. договору оренди від 30.10.2009р. №1. Орендна плата сплачується до першого числа кожного місяця наступного за звітним (п.6.1.). Факт надання послуг в розрахунковому місяці за цим договором підтверджується двостороннім актом про надання послуг та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків по цьому договору за звітний місяць. Орендодавець (позивач) направляє два примірники акту про надання послуг та два примірники актів звірки взаємних розрахунків по цьому договору в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним. Орендар до 12-го числа місяця наступного за звітним направляє орендарю по одному екземпляру належно оформленого акту про надання послуг і одного екземпляру акту звірки взаємних розрахунків по цьому договору (п.6.9).
В пункті 5.3. договору оренди від 30.10.2009р. №1 сторони також домовились, що для підготовки акту надання послуг орендар надає орендодавцеві бухгалтерську або іншу облікову документацію.
За підрахунками позивача (т.ІV а.с.45) за користування орендованим майном протягом строку з листопада 2009р. по грудень 2010р. у відповідача утворилась заборгованість у сумі 78.092,15 грн. Це на думку позивача, свідчить про наявність підстав для захисту його прав в порядку, передбаченому п.6.3. договору від 30.10.2009р. №1 шляхом дострокового розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно. Крім того, в якості підстав розірвання договору позивач вказує на невиконання орендарем обов'язків передбачених п.п. 4.5, 6.5, 6.6 договору, а саме незабезпечення використання об'єкта згідно правил його експлуатації; неузгодження з орендодавцем ремонту та модернізацію на об'єкті оренди; ненадання бухгалтерської або іншої документації; не укладення договорів про надання послуг електро- водопостачання та каналізації; неоплату комунальних послуг згідно з приладами вимірювання та рахунками відповідних служб.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог позивача є доведення ним факту істотного порушення відповідачем обов'язків за договором оренди від 30.10.2009р. №1.
Проте цей тягар доведення позивачем не витриманий. Позивачем не надано доказів настання строку оплати відповідачем орендної плати за договором оренди від 30.10.2009р. №1 у відповідні спірні періоди.
На підставі дослідження умов договору оренди від 30.10.2009р. №1 та інших наявних у справі матеріалів судом достовірно встановлено, що розмір орендної плати за передане в користування майно не є фіксованим, а залежить від наявності факту виробництва продукції за допомогою відповідного обладнання та кількості цієї продукції (див. п.п. 5.2., 5.3., 6.9. договору). При цьому факт виробництва продукції встановлюється у визначений домовленістю сторін спосіб - на підставі двох документів: 1) акту про надання послуг; 2) акту звірки взаємних розрахунків за звітний місяць.
З умов п.6.9. договору оренди від 30.10.2009р. №1 випливає, що обидва названих документи є необхідними і у сукупності - достатніми умовами для встановлення факту надання послуг з оренди у звітному місяці. В свою чергу встановлення цього факту є обов'язковою умовою для виникнення обов'язку по сплаті орендної плати.
Такі умови договору є погодженими сторонами у добровільному порядку. Договір станом на момент вирішення спору є чинним, він не розірваний, недійсним повністю чи в цій частині не визнаний. Відтак згідно умов ст. 629 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України цей договір в цілому і кожний його окремий пункт зокрема (в т.ч. п. 6.9.) є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд критично оцінює посилання позивача на те, що передбачений договором акт звірки взаємних розрахунків не має істотного значення для правильного вирішення спору, мотивовані тим, що цей акт не відноситься до категорії первинних документів. Суд зауважує, що в даному випадку підписання вказаного у п.6.9. договору акт звірки взаємних розрахунків виступає не як оформлення документу бухгалтерського обліку (який дійсно не відноситься до первинних), а як обставина, з настанням чи ненастанням якої сторони пов'язують настання або зміну прав та обов'язків, а саме настання обов'язку по оплаті орендної плати.
При цьому, суд зауважує, що в цьому розумінні положення пункту 6.9. договору оренди від 30.10.2009р. №1 повністю узгоджуються із положеннями норм чинного законодавства, зокрема ч.1 ст. 211 ЦК України (особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина)).
Узгоджується така умова договору й із з фактичними правовідносинами, які склалися між сторонами, адже з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду часу між сторонами крім відносин оренди, врегульованих безпосередньо договором від 30.10.2009р. №1, постійно виникали інші правовідносини, зокрема з паралельної поставки позивачем відповідачеві та зустрічної поставки відповідачем позивачеві різних товарно-матеріальних цінностей (води, бетону, піску, цементного розчину (див. т.ІІІ а.с.103, 106, 110, 114, 116-157)). При цьому як вбачається з наявних у справі доказів та пояснень сторін розрахунок за ці зустрічні поставки проводився в т.ч. шляхом заліків зустрічних однорідних вимог, в т.ч. вимог по орендній платі (див. т.ІІІ а.с. 119-122).
Такі обставини свідчать про те, що підписання одних лише актів про надання послуг є недостатнім для визначення обсягу зобов'язань орендаря. Обумовлена у договорі сторонами регулярна звірка взаємних розрахунків є необхідною процедурою в спірних правовідносинах, а підписання відповідного щомісячного акту звірки, відповідно, є істотною умовою спірного договору оренди, за відсутності якої не вбачається можливим встановлення факту та обсягу зобов'язань орендаря у відповідному звітному місяці.
Обов'язок по складання акту звірки умовами пункту 6.9. договору покладений на орендодавця, тобто позивача. З матеріалів справи та власних пояснень наданих його представником у судовому засіданні вбачається, що позивачем цей обов'язок не виконаний - акти звірки взаємних розрахунків у відповідних місяцях ним складені не були.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Викладене свідчить що внаслідок невиконання позивачем своїх обов'язків по складанню та врученню відповідачеві актів звірки взаємних розрахунків обов'язок відповідача по сплаті орендної плати у строк визначений п.6.1. договору не настав, а натомість його виконання відстрочено до виконання позивачем по складанню та врученню відповідачеві відповідних актів звірки взаємних розрахунків.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що твердження позивача про порушення відповідачем умов договору оренди від 30.10.2009р. №1 в частині прострочення сплати орендної плати не відповідають дійсності, а відтак не можуть бути підставою для розірвання договору оренди.
Решта тверджень позивача про порушення відповідачем інших умов договору всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) не підтверджена доказами. Не надано позивачем також і доказів того, що ці порушення, про існування яких він заявляє, носять істотний характер, що в розумінні ст.651 ЦК України є необхідною умовою для визнання їх підставою для розірвання договору.
Так зокрема позивачем не надано доказів того, що відповідач проводив ремонт та модернізацію на об'єкті оренди; не надано доказів використання об'єкта з порушенням правил його експлуатації; не надано доказів відмови чи ухилення від надання бухгалтерської або іншої документації (взагалі позивачем не підтверджено, що він звертався до позивача з такими вимогами); не надано доказів не укладення договорів про надання послуг електро- водопостачання та каналізації чи не оплати відповідачем комунальних послуг згідно з приладами вимірювання та рахунками відповідних служб.
З урахуванням викладеного на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про рпозірвання договрру є незаконними, необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню. Відповідно похідні від названих вимог позовні вимоги про зобов"язання відповідача повернути майно також задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України і покладає їх на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 211, 525, 526, 613, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
< Текст >
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Бринцев О.В.
/Справа №5023/5868/11
Повний текст рішення підписано
30.09.2011р./