Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" вересня 2011 р. Справа № 5023/5852/11
вх. № 5852/11
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
3-ї особи < Текст > відповідача - не з"явився 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41", м. Київ; 3-я особа < Текст >
до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків 3-я особа < Текст >
про розірвання договору
14.07.2011р. позивач - ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41", звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача - ПАТ "Земельний банк", про розірвання іпотечного договору від 14.11.2006р. № І-498. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 651 ЦК України, ст.60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 24 Закону України "Про іпотеку". Позивач стверджує, що спірний договір підлягає розірванню внаслідок порушення відповідачем умов договору, а саме внаслідок здійснення дій спрямованих на відступлення своїх прав та обов'язків за кредитним договором від 03.10.2006р. №КП-498/1-980 та одночасно спірним договором іпотеки.
Позивач та відповідач правом на участь представників у судовому засіданні не скористались, про причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи за належними адресами та наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.
Ухвала від 12.09.2011р. суд попередив сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
03 жовтня 2006 року між ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" (позивач по справі) та Харківським акціонерним комерційним банком "Земельний банк" в особі Київської філії ХАК "Зембанк" (ПАТ "Земельний банк" - відповідач по справі) був укладений кредитний договір № КП-498/1-980 та додаткові угоди до нього, відповідно до яких банк відкрив позичальнику поновлювальну средитну лінію без безумовних зобов'язань щодо надання грошових коштів з можливістю надання в її межах кредитів в гривнях з Кредитним лімітом 6000000,00 грн.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір № 1-498 від 14 листопада 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1. 14 листопада 2006 року та зареєстровано в реєстрі під № 9684, згідно з яким предметом іпотеки є нежилі будівлі, а саме: адмінбудинок "А" пл. 671,1 кв.м., ремонтно-механічна майстерня "Б" пл. 1410,0 кв.м., центральний склад "В" пл. 1872,8 кв.м., котельня "Г" пл. 305,3 кв.м., компресорна "Д" пл. 272,7 кв.м., сховище бітуму "Ж" пл. 710,9 кв.м, що є власністю ВАТ "Шляхово- будівельне управління № 41" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно п. 5.1.10. вищезазначеного іпотечного договору, іпотекодержатель має право здійснювати уступку права вимоги за цим договором третім особам з отриманням згоди іпотекодавця.
30.07.2010 року Правління Національного банку України винесло постанову № 375 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк".
Позивач у позовній заяві зазначає, що йому стало відомо, що у межах ліквідаційної процедури відповідач має намір відступити право вимоги за зобов'язаннями по кредитному та іпотечному договорам та передати всі документи з інформацією стосовно позивача третій особі. Позивач своєї згоди на уступку права вимоги за іпотечним договором не надавав, вважає, що відстплення права вимоги є порушенням вимог ст. 24 ЗУ "Про іпотеку" та умов іпотечного договору.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
На підставі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов"язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Умови договору свідчать, що сторонами під час укладення договору було досягнуто згоду щодо усіх істотних умов договору, в тому числі і по строку його дії. (У відповідності до п. 6.2. договору іпотека припиняється у разі: припинення дії кредитного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до норм чинного законодавства та договору іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання цього договору недійсним; знищення (втрати) предмету іпотеки).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 ГК. Згідно її положень зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
З урахуванням наведених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України правових підстав для розірвання спірного договору. При цьому суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже позивач мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які він вважає умовами розірвання договору в порядку ч.2 ст. 652 ЦК.
Натомість позивачем такі обставини не доведені. Приходячи до цього висновку суд враховує наступне.
Це відсутність доказів. Твердження, котрі містяться в позовній заяві, що йому стало відомо, що у межах ліквідаційної процедури відповідач має намір відступити право вимоги за зобов'язаннями по кредитному та іпотечному договорам та передати всі документи з інформацією стосовно позивача третій особі грунтуються на припущеннях позивача, вони ні чим не доводяться. Письмових чи інших доказів на існування цих обставин, які б відповідали ст.ст. 32-37 ГПК України позивачем не надано.
Крім того, суд відзначає, що підставою для відмови в позові є недодержання порядку розірвання договору, встановленого ст. 188 ГК України. Згідно її положень сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
В даному разі матеріали справи свідчать, що позивачем відповідачеві така пропозиція надіслана не була.
За таких підстав, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про розірвання іпотечного договору від 14.11.2006р. № І-498 є безпідставними, необгрунтованими, такими, що не підтверджуються належними доказами, та суд відмовляє в їх задоволенні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 525, 526, 530, 572, 575, 598, 599, 629, 638, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 188 Господарського кодексу України, ст. 1 ЗУ "Про іпотеку", керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 27, 32, 33-37, 43, 44-49, 66, 68, 75, 82-85 ГПК України, суд - < Текст >
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Бринцев О.В.
/Повний текст рішення підписано 30.09.2011р.
Справа № 5023/5852/11/