Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" вересня 2011 р. Справа № 5023/7584/11
вх. № 7584/11
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.
за участю представників сторін:
прокурора - ОСОБА_1., за посвідченням № 205 від 28.09.2008р.;
позивача - не з"явився;
3-ої особи 1 - не з"явився;
3-ої особи 2 - не з"явився;
відповідача - не з"явився 3-й особи - < Текст > відповідача - < Текст > 3-й особи - < Текст >
розглянувши справу за позовом Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Лозова в інтересах держави - в особі Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Лозова;
3-я особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне Управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків;
3-я особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Єлізаветівська сільска рада Лозівського району Харківської області, с. Єлізаветівка 3-я особа < Текст >
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Гарант", смт. Краснопавлівка 3-я особа < Текст >
про визнання недійсним договору
08.09.2011р. Прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі позивача - Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Гарант". В позові прокурор просить суд визнати недійсним попередній договір оренди землі, укладений 20.12.2010р. між Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Гарант" за № 55. Позов обґрунтовано посиланнями на ст.ст. 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 13-15 ЗУ "Про оренду землі" та ст. 215 ЦК України.
В судовому засіданні 26.09.2011р. прокурор позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов.
Позивач, відповідач та треті особи на стороні відповідача в призначене на 26.09.2011р. судове засідання своїх повноважних представників не направили, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника 3-ї особи на стороні позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Перевіркою, проведеною Лозівською міжрайонною прокуратурою Харківською області, встановлено, що 20.12.2010 між Лозівською райдержадміністрацією Харківської області (позивач по справі) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Гарант" (відповідач по справі) укладено попередній договір оренди землі № 55, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області із земель державної власності площею 45 га, в тому числі ріллі - 45 га.
Пунктом 14. спірного договору було передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для підготовки її до сільськогосподарського використання та здійснення вирощування сільськогосподарських культур.
У п. 8 договору сторони передбачили, що договір укладено на термін до 01 жовтня 2011 року, в п. 9 - визначили розмір орендної плати.
Факт передачі відповідачу земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 20.12.2010р.
В матеріалах справи наявні пояснення директора ПОСП "Прогрес", надані прокуратурі, в яких він зазначає, що на земельній ділянці площею 45 га, наданій на підставі попереднього договору № 55 від 20.12.2010р., засіяно носіння соняшнику та пшеницю.
Прокурор в позовній заяві вважає попередній договір оренди землі № 55 від 20.12.2010р. незаконними, в вз"язку з чим він просить визнати такий договір недійсним.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Земельна ділянка є державною власністю і перебуває у розпорядженні держави відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади).
Відповідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
Згідно ст. 17 ЗК України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При укладенні Лозівською райдержадміністрацією Харківської області з Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Гарант" договору оренди без його державної реєстрації, за відсутності належним чином виготовленої та погодженої землевпорядної документації та без встановлення нормативної грошової оцінки землі порушено встановлений Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” порядок надання в користування на умовах оренди земельної ділянки.
Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України № 677 26.05.2004 передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.
Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди підлягає державній реєстрації.
Згідно ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 цього ж закону зазначено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
В пункті 1 Указу Президента України “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17.02.2003р. № 134/203 із змінами, внесеними згідно Указу Президента України № 1039/203 від 15.09.2003р. зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.
Крім того, суду зазначає, що у відповідності до положень ст. 15 Закону України “Про оренду землі” однією із істотних умов договору оренди землі є визначення орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Статтею 21 Закону України “Про оренду землі” визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки. Однак із змісту тексту спірного договору оренди, що сторони передбачили розмір орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є порушенням приписів ст. 21 Закону України “Про оренду землі”.
Суд також зазначає, що поняття попереднього договору оренди землі та порядок і умови його укладення в Земельносу кодексі України, ЗУ "Про оренду землі" та Цивільному кодексі України не визначено, у зв'язку з цим, укладення державними органами таких договорів є неправомірним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Тобто, викладені вище обставини відповідно п.1 ст.203, ст. 215 ЦК України, ст. 207 ГК України означають недійсність відповідного правочину -попереднього договору оренди землі № 55 від 20.12.2010р. як такого, що не відповідає вимогам Закону.
Таким чином, вимоги прокурора обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 18, 20, 21 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 44, 49, 66-68, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним попередній договір оренди землі, укладений 20.12.2010р. між Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Гарант" за № 55.
Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Гарант" (64620, Харківська область, Лозівський район, смт. Краснопавлівка, ідент. код 31148835) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Гарант" (64620, Харківська область, Лозівський район, смт. Краснопавлівка, ідент. код 31148835) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
< Дата >
Суддя (підпис< Текст > Бринцев О.В.
/Повний текст рішення
підписано 29.09.2011р.
Справа № 5023/7584/11/