Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" вересня 2011 р. Справа № 5023/5602/11
вх. № 5602/11
Суддя господарського суду Рильова В.В.
при секретарі судового засідання Боброва Д.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., за довіреністю №1145/11.5.2 від 07.12.2010 р.;
відповідача - ОСОБА_2., за довіреністю №10 від 22.08.2011р.;
третьої особи - ОСОБА_3. за довіреністю б/н від 15.07.2011 р.; 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариств "ВТБ Банк", м. Київ 3-я особа < Текст >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА", м. Харків;
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору , на стороні відповідача - гр. ОСОБА_4., м.Харків
про стягнення коштів
Позивач - ПАТ "ВТБ Банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "АВВА" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 1319399,20грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Також, позивач , разом з позовною заявою , звернувся до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на будь - яке рухоме та нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Авва», а також на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банках, в межах ціни позову в розмірі 1319399,20грн. та судових витрат, сплачених позивачем, а саме: державного мита в розмірі 13193,99грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Вирішуючи це клопотання суд керується ст.ст. 66, 67 ГПК України. Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Суд також враховує Роз'яснення ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та Інформаційний лист ВГСУ від 12.12.2006 р. №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову”, де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В даному разі до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а також доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини щодо відповідного майна, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому правових підстав для її задоволення немає.
В судовому засіданні було оголошено перерву з 13.09.2011р. до 12:20год. 20.09.2011р. та з 20.09.2011р. до 11:20год. 21.09.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 21.09.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі , супровідним листом (вх.№17811) надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.09.2011р. проти позову заперечував, про що зазначив у письмових запереченнях , які долучено судом до справи.
Представник третьої особи в судовому засіданні 21.09.2011р. проти позову заперечував, письмових пояснень по суті спору та документів , витребуваних судом, не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши доводи позовної заяви та відзиву на неї, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
15 листопада 2007 року між ВАТ ВТБ Банк правонаступником якого є ПАТ«ВТБ Банк» (позивач по справі) та ОСОБА_4. (далі - Позичальник, третя особа у справі) було укладено Кредитний договір № 15.36-00/07-СК (далі-Кредитний договір), згідно з яким останньому був наданий кредит в сумі 139000,00 доларів США, строком до 14.11.2014р, зі сплатою відсотків у розмірі 14,25% річних.
Згідно умов Кредитного договору Позичальник зобов'язався щомісячно, у встановлені договором строки, здійснювати повернення частини кредиту, та сплачувати нараховані відсотки за використання кредиту.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі та надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 139000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № ТК.9173.1 від 15 листопада 2007 року.
Проте, починаючи з березня 2009 року ОСОБА_4. в порушення вимог ст.ст. 526,530,536,1048,1049 Цивільного кодексу України систематично не виконуються зобовязання по поверненню належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання.
Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов"язань погашення кредиту та/або сплати процентів за його використання та/або інших платежів згідно умов Кредитного договору більше 3-х банківських днів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених зобов'язань.
На підставі вказаного , Позичальнику було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених зобов'язань.
15 листопада 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ТОВ «АВВА» (далі-Поручитель, відповідач по справі) було укладено договір поруки №15.36-00/07-ДП03.
Відповідно до п.4 вищевказаного договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники.
Пунктом 5 встановлено, що Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.
Станом на 17.05.2011р. розмір заборгованості за кредитним договором складає 1319399,20 грн., яка на момент розгляду справи залишається не сплаченою.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Заборгованість за Кредитним договором № 15.36-00/07-СК від 15.11.2007р. позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВВА", посилаючись на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 15.36-00/07-СК від 15.11.2007р. з боку гр. ОСОБА_4 , між позивачем та ТОВ "АВВА" було укладено Договір поруки №15.36-00/07-ДП03. , згідно якого поручитель зобов'язався перед кредитором (позивач) відповідати за виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором № 15.36-00/07-СК від 15.11.2007р. щодо повернення кредиту, сплати позивачеві відсотків за користування цим кредитом, а також збитків, штрафів та пені, передбачених умовами цього Кредитного договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором . Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вже було зазначено вище, за умовами Кредитного договору №15.36-00/07-СК від 15.11.2007р. погашення Кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та строки згідно Графіка повернення Кредиту і сплати процентів, який є невід"ємною частиною Кредитного договору.
Пунктом 3.2 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця , виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.
Відповідно до п.3.3 Кредитного договору погашення Кредиту та сплата процентів за користування Кредитом здійснюється шляхом перерахування Позичальником у день настання виконання зобов"язань за Кредитним договором суми заборгованості в валюті Кредита на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_1 в Харківській філії ПАТ "ВТБ Банк", МФО НОМЕР_2, та списанням Банком сум заборгованості з цього рахунку на виконання зобов"язань Позичальника.
З матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_4. порушив свої зобов"язання за Кредитним договором №15.36-00/07-СК від 15.11.2007р. , з березня 2009р.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги , якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п.7.2 Кредитного договору у разі настання строку виконання будь - якого зобов"язання Позичальника за Кредитним договором або у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником зобов"язань за Кредитним договором Банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків Позичальника або звернути стягнення на предмет застави , що забезпечує виконання зобов"язаннь Позичальника , вимагати виконання зобов"язань за Кредитним договором від поручителя.
Пунктом 5.5 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повністю повернути Кредит та сплатити нараховану плату за користування Кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання у випадках: невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, не сплати процентів за користування Кредитом та Кредиту згідно Графіку, якщо прострочення виконання цих зобов'язань більше З (трьох) банківських днів.
Отже, з березня 2009р. - строк виконання зобов"язання за Кредитним договором №15.36-00/07-СК від 15.11.2007р. є таким, що настав.
З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що прострочена заборгованість по кредиту за період з 17.08.2009 року по 17.05.2011р. становить 39 817,80 дол. США; прострочена заборгованість по сплаті відсотків, прострочених з17.03.2009 по 17.05.2011 року становить 34 556,93 дол. США.
Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п.4 договору поруки, у разі невиконання зобов"язань за Кредитним договором, поручитель і позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники.
Пунктом 4 ст.559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Посилання позивача на те, що строк дії Договору поруки №15.36-00/07-ДП03 від 15.11.2007р. встановлено до виконання Кредитного договору №15.36-00/07-СК від 15.11.2007р., а саме до 14.11.2014р., суд вважає хибними, з огляду на наступне.
Відповідно до п.11 Договору поруки №15.36-00/07-ДП03 від 15.11.2007р. цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов"язань за Кредитним договором.
Отже, з укладеного між сторонами договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку , після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов"язань, або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов"язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки , оскільки це не відповідає вимогам ст.252 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою права строк визначається роками , місяцями , тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію , яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено. Вказаної позиції притримується Верховний суд України в своїх узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ , які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 років).
Таким чином, з урахуванням положень Цивільного кодексу України , умов Кредитного договору та Договору поруки , позивач , починаючи з березня і до вересня 2009р. включно мав право пред"явити вимогу про виконання Кредитного договору поручителю - ТОВ "АВВА".
Проте, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що будь - яких звернень до поручителя з вимогами про виконання Кредитного договору не було.
Суд, неодноразово, ухвалами від 11.07.2011р., від 26.07.2011р. та від 30.08.2011р. , витребував у позивача все наявне листування пов"язане з виконанням кредитного договору №15.36-00/07-СК від 15.11.2007р., проте таких доказів суду надано не було, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, а тому вимога до поручителя є необгрунтованою , оскільки порука припинилася у зв"язку з тим, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явив вимоги до поручителя.
На підставі вказаного, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та відмовляє в задоволенні позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 15, 526, 553, 554, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, - < Текст >
Відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя (підпис< Текст > Рильова В.В.
Повний текст рішення підписано 26.09.2011р.
Справа №5023/5602/11.